6.3. Класифікація за юридичними ознаками
Класифікація за юридичними ознаками, як і за економічними, передбачає декілька підходів:
· за вимогами міжнародних угод;
· згідно потреб внутрішнього законодавства;
· за формою проведення.
Виділення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами передбачає використання класифікації страхування відповідно до директиви ЄЕС 73/239/ЄЕС для всіх страхових компаній країн - членів цієї організації з 1 січня 1978 р. Вона має на меті сприяння у формуванні єдиного страхового ринку країн, що є членами ЄЕС. Ця класифікація є впорядкованою системою, яка складається з 7 класів (видів) довгострокового та 18 класів загального (генерального) страхування.
Згідно з вимогами внутрішнього законодавства України та перспективами розширення меж вітчизняного страхового ринку в процесі виділення визначених видів страхування враховуються міжнародні норми класифікації. Це відтворено в переліку видів страхування, на які видаються ліцензії згідно з порядком їх видачі на здійснення страхової діяльності на території України.
Використання у вітчизняній практиці страхування саме цієї класифікації зумовлене такими процесами:
· перспективою інтеграції українського страхового ринку у світовий страховий простір;
· вирішенням складних проблем, що виникають у процесі отримання страхових послуг громадянином однієї країни в страховій компанії іншої країни;
· підвищенням попиту з боку іноземних страхувальників (західних компаній, що функціонують в Україні) на страхові послуги вітчизняних страховиків.
Оскільки страхування носить інтернаціональний характер, останнім часом посилюється тенденція до міжнародного об'єднання та уніфікації страхового законодавства. З урахуванням цього моменту в наступних темах буде розглядатися також розвиток вітчизняного страхового права в окремих галузях страхування.
Більша частина договорів страхування укладається на основі вільного волевиявлення сторін: страхувальник не зобов'язаний укладати договір страхування, а страховик має право відмовитися від прийняття ризиків страхувальника. Проте в окремих випадках, коли компенсація збитку та участь у цьому страховика мають суспільний інтерес і необхідність, ступінь свободи сторін договору страхування суттєво обмежується. При цьому замість права на укладення договору у страхувальника з'являється обов’язок укласти договір страхування, а у страховика - взяти ризик на страхування.
Поява такого роду обов'язків можлива тільки у випадках, передбачених законодавством, що встановлює порядок та умови проведення страхування і зумовлює класифікацію страхування за формами проведення. Відповідно до цієї ознаки страхування поділяють на обов'язкове й добровільне.
Принципи обов'язкового страхування
1. Обов'язкові види страхування встановлюються законом, згідно з яким страховик зобов'язаний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальник - вносити відповідні платежі.
2. Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням вказаних в законі об'єктів.
3. Автоматичність розповсюдження обов'язкового страхування на об'єкти, вказані в законі.
4. Дія обов'язкового страхування не залежить від факту внесення страхових платежів. У випадку, коли страхувальник не сплатив належні страхові внески, вони відшкодовуються в судовому порядку.
5. Безстроковість обов'язкового страхування.
Принципи добровільного страхування
1. Добровільне страхування діє як в силу закону, так і на добровільних засадах. Закон визначає об'єкти, які підлягають добровільному страхуванню, та загальні умови страхування. Конкретні умови регулюються правилами страхування, які розробляються страховиком.
2. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов'язане з тим. що не всі потенційні страхувальники бажають брати в ньому участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладання угод.
3. Добровільне страхування завжди обмежене терміном страхування. При цьому початок і закінчення терміну обумовлюються в договорі, оскільки страхове відшкодування або страхова сума підлягають сплаті, якщо страховий випадок трапився в період страхування. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договору на новий термін.
4. Угода добровільного страхування починає діяти тільки при сплаті разового або першого страхового внеску.
5. Розмір страхового забезпечення в добровільному страхуванні залежить від власного бажання страхувальника.
· за вимогами міжнародних угод;
· згідно потреб внутрішнього законодавства;
· за формою проведення.
Виділення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами передбачає використання класифікації страхування відповідно до директиви ЄЕС 73/239/ЄЕС для всіх страхових компаній країн - членів цієї організації з 1 січня 1978 р. Вона має на меті сприяння у формуванні єдиного страхового ринку країн, що є членами ЄЕС. Ця класифікація є впорядкованою системою, яка складається з 7 класів (видів) довгострокового та 18 класів загального (генерального) страхування.
Згідно з вимогами внутрішнього законодавства України та перспективами розширення меж вітчизняного страхового ринку в процесі виділення визначених видів страхування враховуються міжнародні норми класифікації. Це відтворено в переліку видів страхування, на які видаються ліцензії згідно з порядком їх видачі на здійснення страхової діяльності на території України.
Використання у вітчизняній практиці страхування саме цієї класифікації зумовлене такими процесами:
· перспективою інтеграції українського страхового ринку у світовий страховий простір;
· вирішенням складних проблем, що виникають у процесі отримання страхових послуг громадянином однієї країни в страховій компанії іншої країни;
· підвищенням попиту з боку іноземних страхувальників (західних компаній, що функціонують в Україні) на страхові послуги вітчизняних страховиків.
Оскільки страхування носить інтернаціональний характер, останнім часом посилюється тенденція до міжнародного об'єднання та уніфікації страхового законодавства. З урахуванням цього моменту в наступних темах буде розглядатися також розвиток вітчизняного страхового права в окремих галузях страхування.
Більша частина договорів страхування укладається на основі вільного волевиявлення сторін: страхувальник не зобов'язаний укладати договір страхування, а страховик має право відмовитися від прийняття ризиків страхувальника. Проте в окремих випадках, коли компенсація збитку та участь у цьому страховика мають суспільний інтерес і необхідність, ступінь свободи сторін договору страхування суттєво обмежується. При цьому замість права на укладення договору у страхувальника з'являється обов’язок укласти договір страхування, а у страховика - взяти ризик на страхування.
Поява такого роду обов'язків можлива тільки у випадках, передбачених законодавством, що встановлює порядок та умови проведення страхування і зумовлює класифікацію страхування за формами проведення. Відповідно до цієї ознаки страхування поділяють на обов'язкове й добровільне.
Принципи обов'язкового страхування
1. Обов'язкові види страхування встановлюються законом, згідно з яким страховик зобов'язаний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальник - вносити відповідні платежі.
2. Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням вказаних в законі об'єктів.
3. Автоматичність розповсюдження обов'язкового страхування на об'єкти, вказані в законі.
4. Дія обов'язкового страхування не залежить від факту внесення страхових платежів. У випадку, коли страхувальник не сплатив належні страхові внески, вони відшкодовуються в судовому порядку.
5. Безстроковість обов'язкового страхування.
Принципи добровільного страхування
1. Добровільне страхування діє як в силу закону, так і на добровільних засадах. Закон визначає об'єкти, які підлягають добровільному страхуванню, та загальні умови страхування. Конкретні умови регулюються правилами страхування, які розробляються страховиком.
2. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов'язане з тим. що не всі потенційні страхувальники бажають брати в ньому участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладання угод.
3. Добровільне страхування завжди обмежене терміном страхування. При цьому початок і закінчення терміну обумовлюються в договорі, оскільки страхове відшкодування або страхова сума підлягають сплаті, якщо страховий випадок трапився в період страхування. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договору на новий термін.
4. Угода добровільного страхування починає діяти тільки при сплаті разового або першого страхового внеску.
5. Розмір страхового забезпечення в добровільному страхуванні залежить від власного бажання страхувальника.