Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.4. Величина вартості товару. Продуктивність праці та її вплив на величину вартості товару

З'ясувавши, що вартість - це втілена в товарі праця, ми підійшли до суттєвого практичного питання: як вимірюється її величина? Адже ж якоїсь єдиної міри, за допомогою якої можна було б виміряти мозкову, фізичну та нервову енергію, яку людина витрачає під час роботи, практично не існує. Тому, враховуючи, що будь-яка праця відбувається в часі, величина вартості товару вимірюється кількістю робочого часу, затраченого на його виготовлення.

Але який саме час береться за основу виміру вартості? Кожного виробника зокрема? Питання не риторичні, тому що різні товаро­виробники витрачають на виготовлення одного й того ж товару різну кількість праці, робочого часу. Якщо будь-які індивідуальні затрати робочого часу робітників будуть визначати величину вартості товару, то, по-перше, один і той же вид товару, виробле­ний різними товаровиробниками, повинен мати на ринку різну вартість, а ми цього не спостерігаємо. Однакові споживні вартості на ринку виступають як рівноцінні. По-друге, в процесі обміну той, хто працює краще, отримував би за свій товар менше (бо його затрати робочого часу менші). Такого звичайно бути не може. Все якраз навпаки.

Як це досягається? Річ у тім, що вартість вимірюється не інди­відуальним, а суспільно-необхідним робочим часом (СНРЧ). СНРЧ - це такий час, який є необхідним для виготовлення певної споживної вартості за наявних суспільно-нормальних умов виробництва та при середньому в даному суспільстві рівні вмілості й інтенсивності праці. Отже, СНРЧ відображає середні умови виробництва даного товару на даному етапі розвитку суспі­льного виробництва. Практично це умови, за яких створюється перевалена частина товару даного виду.

Яку роль відіграє СНРЧ в ринкових відносинах? Ця роль про­являється в тому, що він виступає як своєрідний суспільний норматив, який формується на ринку і в який товаровиробники повинні вкладатися. Відхилення індивідуальних затрат (затрат кожного конкретного виробника даного виду товару) від суспільно-необхідних, з одного боку, породжує майнову диференціацію та розшарування товаровиробників, а з іншого, - породжує зацікавле­ність у скороченні індивідуальних затрат праці на виробництво продукції. Див. табл.Д.

З прикладу, наведеного в таблиці, видно, що товаровиробники, умови виробництва яких гірші від середніх (II група), при реаліза­ції своєї продукції мають збитки по 14 гривень на кожній парі взуття, тому що їхні індивідуальні затрати робочого часу (12 годин) більші від СНРЧ (І група - 10год.). Виробники ж третьої групи мають прибуток по 14 гривень на парі, тому що їхні індивідуальні затрати робочого часу (8 годин) нижчі від СНРЧ. Отже, як зазначалося вище, в результаті того, що вартість товару визначається не індивідуальним, а СНРЧ, у товаровиробників виникає матеріальний стимул до скорочення індивідуальних затрат праці. Як це може бути досягнуто?


Таблиця 1




(на п]

 

а

рикладі ви

 

>ормування СНРЧ робництва чоловічого взуття)

 

Групи вироб­ників

 

Кількість виробле­них пар взуття (100 пар)

 

Індиві­дуальні затрати робочого часу на І пару (годин)

 

Індивідуаль­на грошова оцінка І пари (в гривнях)

 

СНРЧ І

пари (годин)

 

Суспільна (ринкова) ціна І пари (в гривнях)

 

Відхилен­ня (в грив­нях)

 

І

 

70

 

10

 

70

 

10

 

70

 

-

 

II

 

20

 

12

 

84

 

10

 

70

 

-14

 

III

 

10

 

8

 

56

 

10

 

70

 

+14

 


Вартість товару залежить не лише від маси праці, а й від її продуктивності, яка (про це мова йшла у темі "Економічний прогрес суспільства та його рушійні сили") включає в себе два елементи: продуктивну силу та інтенсивність праці. Кожен із них по-різному впливає на величину вартості одиниці продукції, що виробляється. Так, при зростанні продуктивної сили праці величи­на вартості одиниці продукції зменшується і навпаки. Щоб зрозу­міти цей механізм взаємодії, необхідно знати, що вартість товару формується під впливом двох видів праці - минулої (затрати засобів виробництва) та живої (затрати робочої сили). Якщо продуктивна сила праці, як ступінь ефективності, корисності конкретної праці, зростає, - це означає, що (через застосування нової технології, знарядь праці тощо) затрати минулої праці збільшуються, а затрати живої робочої сили зменшуються. Причо­му, зменшення затрат живої робочої сили відбувається швидше, ніж збільшення затрат минулої праці. В результаті вартість одиниці продукції зменшується.

Інакше на величину вартості одиниці продукції впливає інтен­сивність праці. Підвищення інтенсивності як ступеня напруженос­ті живої праці приводить до збільшення затрат живої праці за одиницю часу, при цьому затрати праці на одиницю продукції не змінюються, бо зміни в техніці виробництва, кваліфікації робітни­ків не відбувається. Отже, вартість одиниці продукції залишається незмінною, хоч кількість продукції та загальна її вартість зроста­ють. чДив. схему 52.



Схема 52 Вплив продуктивності праці на величину вартості товару


Розглянуте дає підстави стверджувати, що єдиним шляхом зменшення індивідуальних затрат на виробництво продукції, а отже, й зменшення її вартості^45}, може бути лише підвищення продуктивної сили праці, яке досягається в результаті прогресив­них змін у корисній формі праці, тобто підвищення ефективності конкретної праці. Підвищення інтенсивності праці хоч і приводить до зростання кількості продукції, що виробляється, такого ефекту не породжує, бо в основі своїй має зростання напруги праці, що не зменшує, а збільшує її затрати.