6.4. Планування потреби в кормах

6.4. Планування потреби в кормах

Застосовують, як правило, два способи визначення планової потреби в кормах для продуктивної худоби і птиці. Згідно з пер­шим способом, який застосовується ширше, потребу в кормах визначають за плановими даними виробництва окремих видів тваринницької продукції, нормативами витрат кормових одиниць на виробництво одиниці продукції і раціональної для умов конкретного господарства структури кормів (табл. 6.6). За вмістом кормових одиниць у 1 ц фізичних кормів обчислюють потребу в них у натуральному виразі.

Зазначені нормативи затрат кормів диференційовані залежно, передусім, від продуктивності худоби [130, с. 436], технології виробництва — звичайна чи на промисловій основі [128, с. 120, 124; 130, с. 436], напряму розвитку галузі — молочне і молочно-м’ясне чи м’ясне скотарство [130, с. 436], зони країни — Полісся, Лісостеп, Степ [128, с. 113—119]. Наприклад, нормативи затрат кормів (центнерів кормових одиниць) при звичайній технології на 1 ц молока за продуктивності корів 1800 кг становить 1,45, а понад 4500 кг — 1,1; на 1 ц приросту живої маси молодняку великої рогатої худоби за приросту однієї голови за рік 91—100 кг — 9,7, а 151—160 кг — 8,5; на 1 ц приросту живої маси свиней за приросту однієї голови за рік 80 кг — 8,8, а 200 кг — 5,8. У середньому по Лісостепу України нормативи витрат кормів (ц кормових одиниць) на виробництво 1 ц тваринницької продукції становлять: молока — 1,3, приросту великої рогатої худоби — 8,3, свиней — 8,9, овець — 9, 1 ц вовни — 11,4, на 1000 шт. курячих яєць — 2,8.

Таблиця 6.6

Структура затрат кормів на виробництво
тваринницької продукції за звичайною технологією
у господарствах зони Лісостепу, % [130, с. 437]

 У табл. 6.7 наведено розрахунок потреби кормів у СВК-агрофірмі «Перемога» Кагарлицького району на 2003 р. для 936 середньорічних корів з продуктивністю 5250 кг. Визначаючи потребу в кормах на виробництво молока, ураховують і приплід 1002 телят, на який відповідно до витрат обмінної енергії кормів припадає 16,4 % витрат кормів на утримання основного стада. Цей норматив розраховано відповідно до прийнятої методики обчислення собівартості однієї голови приплоду, яка прирівнюється до вартості 60 кормо-днів утримання корови (60/365 =
= 0,164). Наприклад, за продуктивності 5250 кг одне теля при народженні можна прирівняти до 8,6 ц молока з розрахунку: 5250 кг · 0,164 = 861 кг.

Норматив витрат кормів на виробництво 1 ц молока за цієї продуктивності становить 1,15 (дещо завищений порівняно з типовими зоотехнічними нормами через нижчу якість кормів у господарстві), а загальна потреба в них — 57 757 ц кормових одиниць:

[(936 · 52,5) + (1002 · 8,6] · 1,15.

У господарствах зі стабільною структурою стада при проведенні укрупнених перспективних розрахунків, а також під час підготовки техніко-економічних коефіцієнтів економіко-мате­матичних задач застосовують спосіб визначення потреби в кормах у розрахунку на структуру, частіше — на маточну голову «зі шлейфом».

Таблиця 6.7

Розрахунок потреби в кормах для виробництва молока

Наведені вище нормативи затрат кормів істотно відрізняються від фактичних затрат. Так, у середньому за 1999—2000 рр. в 13 тис. господарств Міністерства аграрної політики України затрати кормів (ц кормових одиниць) на виробництво 1 ц молока становили 1,7, приросту великої рогатої худоби — 16,4, свиней — 16,5. Такі значні перевитрати кормів пояснюються, по-перше, тим, що списування кормів на витрати відбувається, як правило, за табличними даними, а фактичний вміст поживних речовин значно нижчий через порушення технології виробництва, заготівлі, зберігання і використання кормів. По-друге, у господарствах суспільного сектору спостерігається масове розкрадання кормів.

Другий спосіб визначення потреби в кормах передбачає використання даних щодо середньорічного поголів’я худоби за статево-віковими групами і нормативів річної потреби різних видів кормів на одну голову. Слід зазначити, що тільки цей спосіб застосовується при плануванні потреби в кормах для робочої худоби. Нормативи визначають виходячи зі збалансованих за перетравним протеїном та іншими поживними речовинами добових раціонів на літній і зимовий періоди за планової продуктивності. При поточному плануванні раціони складають відповідно до прийнятих у господарстві типів годівлі, а також з урахуванням фактичної наявності кормів на початок планового року, передбачуваних обсягів виробництва кормів у плановому році, можливостей їх придбання і надходження в порядку отоварювання.

Планову потребу окремих видів кормів у фізичній масі з певних видів тваринницької продукції переводять у кормові одиниці. Шляхом ділення загальної кількості кормових одиниць на запланований обсяг виробництва продукції або середньорічне поголів’я худоби визначають планову витрату кормів у кормових одиницях на 1 ц продукції або на одну голову худоби. Важливою умовою підвищення ефективності тваринництва є планування витрат кормів на одиницю продукції в меншому розмірі порівняно із середніми фактичними витратами за останні роки за рахунок забезпечення тваринництва більш повноцінними кормами, підвищення якості кормів, застосування вітамінів, мікроелементів та інших хімічних засобів і біопрепаратів.

План потреби в кормах при поточному плануванні складають на два періоди: на календарний рік і від урожаю планового року до врожаю наступного року. У першому випадку показники характеризують річні витрати кормів за відповідними статево-віковими групами тварин; їх використовують під час обчислення планової собівартості продукції тваринництва. Потреба ж у кормах від одного врожаю до другого є, по-суті, заявкою галузям рос­линництва на виробництво кормів у плановому році й основою для розрахунку необхідних посівних площ відповідних культур, які разом з природними угіддями забезпечують одержання необхідної для підприємства кількості кормів.