7.2. Власники підприємства, їх права, обов’язки та відповідальність

 7.2. Власники підприємства, їх права, обов’язки та відповідальність

Власниками підприємства є особи, які володіють його майном. Ними можуть бути:

фізичні та юридичні особи;

держава, яку представляє Фонд державного майна України, або інша уповноважена особа.

Масова приватизація, що здійснюється в Україні, трансформувала тисячі великих та середніх підприємств у відкриті акціонерні товариства. Це дало змогу мільйонам громадян (фізичним особам) стати власниками та створило необхідну мотивацію та зацікавленість в ефективному функціонуванні підприємств.

Корпоративне управління – це система виборних та призначених органів, які здійснюють управління діяльністю відкритих акціонерних товариств, що відображає баланс інтересів власників і спрямована на забезпечення максимально можливого прибутку від усіх видів діяльності відкритого акціонерного товариства в межах норм чинного законодавства.

Згідно з визначенням Світового Банку, Корпоративне Управління поєднує в собі норми законодавства, нормативних положень та практику господарювання у приватному секторі, що дозволяє Товариствам залучати фінансові та людські ресурси, ефективно здійснювати господарську діяльність, і таким чином, продовжувати своє функціонування, нагромаджуючи довгострокову економічну вартість шляхом підвищення вартості акцій і дотримуючи при цьому інтереси акціонерів та суспільства в цілому. Головними характерними рисами ефективного корпоративного управління є прозорість (розкриття) відповідної фінансової інформації та інформації про діяльність товариства, а також здійснення контролю за діяльністю правління, всебічний захист прав та прерогатив акціонерів, незалежність спостережної ради у визначенні стратегії товариства, затвердженні бізнес-планів та важливих господарських рішень, найму членів правління, моніторингу його діяльності та звільнення членів правління у разі необхідності.

Майнові права власників акціонерних товариств визначаються через акції.

Акція – цінний папір, що засвідчує дольову участь у статутному фонді товариства і надає її власнику певні корпоративні права.

Встановлене чинним законодавством поняття акцій чітко визначає особливі майнові права її власника на частину прибутку товариства, а також на частину майна в разі його ліквідації. У решті випадків товариство не зобов’язане повертати власнику акцій його внесок до статутного фонду товариства та викуповувати акції, що йому належать. Повернути вкладені кошти власник акцій може через продаж акцій, які йому належать, на вторинному (біржовому, позабіржовому) ринку цінних паперів за ринковою ціною.

Чинне законодавство обмежує відповідальність власників акцій за зобов’язаннями товариства у межах належних їм акцій. Наприклад, у разі банкрутства підприємства акціонер ризикує втратити лише ті кошти, що були внесені ним в обмін на акції товариства. Володіння акцією не передбачає наявності трудових відносин її власника з товариством.

Право на випуск акцій в Україні мають лише акціонерні товариства. Акції, що випускаються товариством, поділяються:

1. За типами на:

                а) іменні – пайові цінні папери із зазначенням власника, якому належать права, засвідчені у цінному папері;

б) на пред’явника – пайові цінні папери без зазначення власника. Права, засвідчені у цінному папері, належать пред’явнику акції.

2. За категоріями на:

а) прості – пайові цінні папери, що надають їх власнику право:

на участь в управлінні товариством;

на участь у розподілі чистого прибутку після виплати дивідендів по привілейованих акціях;

у разі ліквідації товариства – на отримання частини його активів, але тільки після виконання товариством зобов’язань перед бюджетом, кредиторами, а також  власниками привілейованих акцій.

б) привілейовані – пайові цінні папери, що надають їх власнику:

переважне право на отримання дивідендів;

пріоритетне, порівняно з власниками простих акцій, право на участь у розподілі майна товариства в разі його ліквідації.

Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні товариством (не мають права голосу), якщо інше не передбачене його статутом.

3. За формами випуску на:

а) випущені у документарній формі;

Для випуску акцій в документарній формі товариство виготовляє сертифікати акцій відповідно до вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

б) випущені у бездокументарній формі.

У разі випуску акцій в бездокументарній формі, товариство оформляє глобальний сертифікат, який відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання обраному ним депозитарію.

Треба зазначити, що найбільш поширеними на фондовому ринку України є прості іменні акції.

Для визначення типу та категорії акцій, що випускаються, необхідно брати до уваги встановлені чинним законодавством обмеження, а саме:

у процесі приватизації майна державних підприємств шляхом їх перетворення у відкриті акціонерні товариства можна випускати тільки прості іменні акції;

привілейовані акції можна випускати лише на таку суму, яка не перевищує 10 % статутного фонду акціонерного товариства.

Випуск певної категорії акцій також залежить від того, хто буде їх потенційним покупцем. Під час емісії цінних паперів товариству необхідно враховувати інтереси потенційних інвесторів. Адже такі інвестори купуватимуть ту чи іншу категорію акцій товариства, виходячи з поставлених цілей. Потенційні інвестори можуть прагнути отримати доступ до управління справами товариства (тому їх буде цікавити придбання простих акцій) або знизити ризик своїх капіталовкладень, отримуючи гарантовану норму прибутку та маючи можливість у разі ліквідації товариства повернути вкладені кошти позачергово (тому купуватимуть привілейовані акції).

Стати акціонером можна двома шляхами:

виступаючи засновником товариства;

придбавши акції вже створеного товариства.

Придбаваючи акції товариства, акціонери розраховують на отримання частки прибутку товариства, отримання доходу в результаті зростання вартості акцій товариства, а також на участь в управлінні справами товариства. Працівники та керівники придбавають акції товариства з метою підвищення свого впливу на прийняття рішень щодо діяльності товариства. Зовнішній інвестор може придбавати акції з метою отримання контролю над діяльністю товариства.

Щодо товариства, в яке акціонер вклав свої кошти, він має такі права:

а) право брати участь в розподілі прибутку товариства;

Якщо товариство отримує прибуток, він після сплати податків може бути:

розподілений між акціонерами у вигляді дивідендів;

реінвестований у товариство;

використаний для придбання цінних паперів інших товариств;

залишений на рахунку тощо.

б) право брати участь у прийнятті рішень;

в) право на продаж акцій;

г) переважне право на придбання додатково випущених акцій;

д) право на участь у розподілі майна товариства в разі його ліквідації.

Вищим органом управління підприємства є загальні збори власників, які, однак, не здійснюють повсякденного управління товариством. Великі акціонерні товариства мають по декілька тисяч акціонерів, які мешкають у різних регіонах України та за кордоном. Отож, з огляду на організаційні складнощі та дорожнечу проведення таких заходів, є неможливим часте скликання загальних зборів. У проміжках між ними повноваження щодо повсякденного управління справами товариства та здійснення контролю за управлінням товариством акціонери делегують іншим його органам. Усі стратегічні рішення стосовно діяльності товариства приймаються власниками під час Загальних зборів, а методи та засоби досягнення поставлених цілей визначаються спостережною радою або іншими колективними органами управління.

За діючим законодавством та нормами статуту до компетенції загальних зборів акціонерів можна віднести:

визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

внесення змін до статуту товариства;

обрання та відкликання членів спостережної ради товариства;

обрання та відкликання членів правління та ревізійної комісії;

затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;

створення, реорганізацію та ліквідацію дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

вирішення питань про придбання товариством акцій, що випускаються ним;

визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Повноваження, передбачені пунктами 2, 3, 5, 6, 12, належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

У проміжках між загальними зборами акціонерів функції вищого органу управління товариства здійснює спостережна рада, яка обирається Загальними зборами акціонерів. Спостережна рада контролює та регулює діяльність правління товариства і діє в межах повноважень, наданих статутом товариства або делегованих рішенням загальних зборів акціонерів. В інтересах товариства дуже важливо, щоб спостережна рада була незалежною від правління.

Спостережна рада не бере участі у повсякденному управлінні справами товариства (наприклад, прийом на роботу та звільнення працівників товариства, укладання договорів, угод тощо). Натомість, спостережна рада захищає інтереси товариства та акціонерів, ухвалюючи стратегію товариства, його бюджет та найважливіші угоди. До обов’язків спостережної ради належать визначення та прогнозування можливих ризиків та розробка політики недопущення збитків, пов’язаних з такими ризиками, а також забезпечення ефективного внутрішнього контролю та функціонування інформаційних систем, які в разі потреби мають своєчасно надавати вичерпну інформацію щодо фінансового стану товариства. Крім того, спостережна рада розглядає звернення та скарги акціонерів, незадоволених діяльністю правління. Спостережна рада контролює діяльність щодо зв’язків з акціонерами і затверджує відповідний план заходів, що стосуються контактів товариства з усіма зацікавленими сторонами.

Відповідно до Закону України “Про господарські товариства” створити спостережну раду зобов’язані всі акціонерні товариства, які налічують понад 50 акціонерів. Для всіх акціонерних товариств наявність спостережної ради є своєрідним гарантом ефективного управління товариством у проміжках між загальними зборами акціонерів, а також гарантом цільового використання інвестованих коштів та належного виконання правлінням своїх обов’язків.

Загальні збори акціонерів можуть делегувати певні повноваження спостережній раді, яка, у свою чергу, може делегувати ряд своїх повноважень правлінню. У статуті товариства повинні визначатися виключні повноваження, що не можуть бути делеговані спостережною радою правлінню.

До складу спостережної ради можна обирати лише акціонерів товариства.

Підбір кандидатів до складу спостережної ради відбувається за такими загальними критеріями:

довіра з боку інших акціонерів;

здатність враховувати інтереси всіх сторін та приймати виважені рішення;

спеціальні знання та досвід, що відповідають потребам товариства (наприклад, досвід підприємницької  діяльності, знання національної політики, знання технології виробництва тощо);

вміння застосовувати свої знання та досвід під час вирішення конкретних питань, що постають перед товариством.

Спостережна рада в межах своєї компетенції, визначеної загальними зборами, може мати право:

вимагати скликання позачергових загальних зборів власників у випадках, коли цього вимагають інтереси власників і підприємства в цілому;

вирішувати питання про винесення на розгляд загальних зборів власників тих чи інших питань;

розглядати висновки, матеріали перевірок і службових розслідувань, здійснюваних ревізійною комісією;

подавати загальним зборам власників пропозиції з питань діяльності підприємства;

погоджувати порядок денний загальних зборів власників;

заслуховувати поточні звіти правління про діяльність підприємства;

аналізувати дії правління з керівництва поточною діяльністю підприємства, реалізації інвестиційної, технічної та цінової політики;

ініціювати проведення позачергових ревізій та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності підприємства;

попередньо погоджувати проекти договорів (угод);

рекомендувати загальним зборам власників розмір та спосіб зміни статутного фонду підприємства;

рекомендувати загальним зборам власників розмір дивідендів;

подавати загальним зборам власників рекомендації щодо доцільності створення або припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв підприємства.

Зазначені питання складають виключну компетенцію спостережної ради і не можуть бути делеговані правлінню підприємства. Рішенням загальних зборів власників на спостережну раду може покладатися виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів власників підприємства.