7.3. Виконавчі органи управління підприємством

 7.3. Виконавчі органи управління підприємством

Оперативне керівництво всією поточною організаційною, виробничо-фінансовою та соціальною діяльністю підприємства щоденно здійснюють виконавчі органи управління. В залежності від виду підприємства це можуть бути колективні органи (правління, рада тощо), керівник підприємства, інженерно-технічні працівники, спеціалісти, службовці та керівники структурних підрозділів підприємства у відповідності з посадою.

Правління є виконавчим органом колективних підприємств, що здійснює повсякденне управління його справами в межах повноважень, наданих загальними зборами. Роботу правління в акціонерних товариствах контролює спостережна рада.

У своїй діяльності правління керується чинним законодавством України, статутом товариства, внутрішніми положеннями товариства, включаючи ті, що регулюють діяльність правління, та іншими внутрішніми нормативними документами товариства.

Правління несе відповідальність за виконання рішень загальних зборів акціонерів та спостережної ради. Правління товариства вирішує всі питання діяльності товариства за винятком тих, що належать до компетенції загальних зборів акціонерів та спостережної ради товариства.

Загальні збори акціонерів можуть також прийняти рішення про передачу частини своїх повноважень до компетенції правління.

Правління відіграє ключову адміністративну роль в організації загальних зборів акціонерів. Це включає підготовку порядку денного зборів, а також вирішення інших організаційних питань щодо підготовки Загальних зборів акціонерів.

Відповідно до законодавства України члени правління обираються загальними зборами акціонерів. Однак, як це прийнято у міжнародній практиці, повноваження щодо обрання членів правління акціонери можуть делегувати спостережній раді товариства або визначити у статуті товариства.

До компетенції правління належать:

а) затвердження поточних планів діяльності товариства та заходів, необхідних для їх виконання;

б) розробка бізнес-планів та інших програм фінансово-господарської діяльності товариства;

в) укладання договорів (угод);

г) затвердження щорічних кошторисів, штатного розпису та посадових окладів працівників товариства (крім посадових осіб органів управління товариства);

д) організація ведення бухгалтерського обліку та звітності товариства, надання річного звіту та балансу товариства на затвердження загальних зборів акціонерів;

е) прийом та звільнення працівників товариства, ведення обліку кадрів, встановлення систем заохочення та накладання стягнень на працівників товариства;

є) організація скликання та проведення загальних зборів акціонерів, затвердження порядку денного зборів (за погодженням із спостережною радою);

ж) укладання колективного договору;

з) здійснення інших дій, передбачених статутом, внутрішніми нормативними документами товариства, рішеннями загальних зборів акціонерів і спостережної ради.

Окремі питання, наприклад, передбачені п.п. а), б), г), д), повинні належати до виключної його компетенції і не можуть бути передані на одноособовий розгляд голові правління.

До компетенції правління належать всі питання діяльності товариства, крім тих, що згідно з чинним законодавством або рішенням загальних зборів акціонерів товариства віднесені до компетенції іншого органу товариства.

Голова правління призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства. В будь-який час загальні збори акціонерів (або спостережна рада) можуть замінити члена правління у разі його некомпетентності, зловживання службовим становищем, розголошення комерційної таємниці або в разі інших дій (бездіяльності), що завдають шкоди інтересам окремих акціонерів або товариства в цілому.

У процесі приватизації першим головою правління є директор підприємства, що приватизується. Він призначається відповідним державним органом і здійснює свої повноваження до перших загальних зборів акціонерів.

До складу правління можна обирати не лише акціонерів товариства, але й осіб, які не володіють акціями товариства. Однак у будь-якому разі члени правління повинні відповідати певним критеріям, а саме:

мати необхідну освіту, знання та досвід для виконання обов’язків, що їх передбачає посада, на яку обирається кандидат;

мати необхідні особисті якості, що дозволять їм ефективно взаємодіяти та співпрацювати з іншими членами правління;

добре знати галузь, до якої належить товариство, а також мати спеціальні знання, необхідні для виконання їх обов’язків.

Голова правління повністю відповідає за управління поточною діяльністю товариства. Голова правління:

здійснює стратегічне планування та оперативне управління діяльністю товариства;

розпоряджається майном та коштами товариства відповідно до повноважень, що надаються йому статутом, положенням про правління, рішеннями загальних зборів акціонерів та спостережної ради;

представляє інтереси товариства в усіх відносинах з установами, підприємствами, організаціями та громадянами;

приймає на роботу та звільняє працівників, за винятком посадових осіб, які обираються загальними зборами акціонерів або спостережною радою товариства;

організовує роботу по виконанню рішень загальних зборів акціонерів та спостережної ради та подає цим органам звіти про виконання таких рішень;

відкриває банківські рахунки, необхідні для здійснення діяльності товариства;

розподіляє обов’язки між своїми заступниками, визначає їх повноваження;

діє від імені товариства без довіреності, укладає угоди, контракти і здійснює інші юридичні дії в межах своєї компетенції;

видає накази та розпорядження в межах своєї компетенції.

З наведеного переліку випливає, що голова правління має широкі повноваження. Акціонери товариства можуть прийняти рішення про обмеження цих повноважень нормами статуту, положення про правління або відповідним рішенням загальних зборів акціонерів. Наприклад, у зазначених документах може передбачатися, що голова правління має право приймати певні рішення (наприклад, такі, що пов’язані з витратою значних коштів) лише після того, як отримає згоду певної посадової особи або спостережної ради товариства. У міжнародній практиці важливі фінансові документи зазвичай підписуються не однією, а двома посадовими особами.

Права керівника підприємства щодо управління його господарською діяльністю можуть визначатися в контракті (додаток З, І).

Обов’язки, права і відповідальність посадових осіб підприємства щодо управління визначаються кваліфікаційними посадовими інструкціями.

Посадова інструкція – це перелік завдань, обов’язків, функцій, прав і відповідальності, в тому числі з охорони праці, безпечного ведення робіт та екологічної безпеки тощо, які властиві відповідній посаді в конкретних організаційно-технічних умовах.

Посадові інструкції розробляють та затверджують роботодавці на основі типових характеристик професій працівників. Оскільки окремі типові кваліфікаційні характеристики працівників містять лише основні завдання та обов’язки, роботодавець може доповнити посадові (робочі) інструкції роботами, що належать до складу статутів, технологічних карт, регламентів, інструкцій та інших нормативних документів, встановлених адміністрацією за погодженням з профспілковими або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом. У цих випадках працівникові може бути доручено виконання споріднених за змістом обов’язків і робіт, тобто віднесених до однієї функції управління, однакових за складністю, виконання яких не потребує іншої спеціальності, кваліфікації, зміни найменування посади (професії) .

За потреби розробляють робочі інструкції для технічних спеціалістів і робітників. Посадові (робочі) інструкції мають містити пояснення, а всі терміни – чітке визначення. Інструкції складаються з таких розділів: “Загальні положення”, “Завдання та обов’язки”, “Права”, “Відповідальність”, “Повинен знати”, “Кваліфікаційні вимоги”, “Взаємовідносини (зв’язки) за професією, посадою”.

У робочих інструкціях розділи “Загальні положення”, “Взаємовідносини (зв’язки) за професією” можуть бути відсутні.

У розділі “Загальні положення” наводять дані про суть, особливості й мету робіт, порядок укладення і припинення трудового договору, класифікаційні критерії, визначальні ознаки спеціальності й спеціалізації, додаткові відомості про посаду, професію або роботу працівника тощо.

Розділ “Завдання та обов’язки” розкриває зміст робіт, які має виконувати працівник. У робочій інструкції цей розділ має містити характеристики робочого місця.

У розділі “Права” визначають та наводять делеговані працівникові правові засоби, за допомогою яких забезпечують виконання покладених на нього завдань та обов’язків.

Розділ “Відповідальність” містить показники особистої відповідальності за виконання робіт, а також переліки результатів, яких необхідно досягти працівникові в процесі професійної діяльності за відповідною посадою, професією, роботою.

У розділі “Повинен знати” наводять додаткові порівняно з кваліфікаційною характеристикою вимоги до знань, умінь, майстерності працівника, зумовлені реальними умовами виробництва, особливостями устаткування, матеріалів, інструментів, що використовуються для виконання робіт.

Розділ “Кваліфікаційні вимоги” містить норми, які стосуються рівнів освіти, кваліфікації, досвіду, спеціалізації, достатніх для повного і якісного виконання робіт за посадою або на робочому місці.

Розділ “Взаємовідносини (зв’язки) за професією, посадою” розкриває взаємовідносини та зв’язки з іншими працівниками в підрозділі і за його межами, умови заміщення в разі відсутності тощо.