7.3. Зрушення в промисловому виробництві

Зміни в господарському житті особливо виразно виявили­ся в мануфактурному виробництві, яке розвинулося на базі дрібних селянських промислів і міського ремесла. Поширен­ня мануфактур у різних регіонах України — характерне

явище доби пізнього феодалізму. Проте не всі вони одразу ж набували капіталістичного характеру. В умовах панування натурального господарства існувало чимало мануфактур і кустарно-кооперативних підприємств, де всі виробничі про­цеси здійснювалися лише на основі примусової праці. На Україні діяла також певна кількість промислових підприємств з використанням одночасно кріпосної та вільнонайманої праці. Ці заклади мали змішаний характер і свідчили про перехідний стан від суто феодального виробництва до капіта­лістичного. Якісно нову, капіталістичну форму в промисло­вості України становила мануфактура з цілою системою екс­плуатації праці найманих працівників, що виникли в резуль­таті розкладу дрібнотоварного виробництва й підпорядкування його капіталові. Саме така мануфактура "революційне" впли­вала на процес зламу феодальних відносин, що віджили, й за­міни їх буржуазними.

На відміну від капіталістичної вотчинна (і кріпосна вза­галі) мануфактура утворилася внаслідок втягування в товар­но-грошові відносини господарств феодалів, монопольного во­лодіння останніми робочою силою, а також наявності необхід­них навичок у селян при виконанні мануфактурних робіт. Поява і зростання великих мануфактур, зокрема винокурень і текстильних закладів, залучення з метою їх розвитку значних коштів свідчило про формування нового типу підприємств, капіталістичних за своїм характером.

Зрушення, які сталися в мануфактурному виробництві про­тягом досліджуваного періоду, зумовили й відповідні зміни в соціальній структурі українського народу. Це безпосередньо виявилося у збільшенні кількості ремісників і купців у містах і містечках. Наприклад, кількість цехових ремісників у Кате­ринославському намісництві в 1774 р. становила 1054 чоловік, а в 1789 р. - уже 16149.

Протягом другої половини ХУП-ХУПІ ст. на Україні відбу­вався процес подальшої спеціалізації окремих галузей про­мисловості, виникали нові самостійні професії. З часом окремі міста і містечка почали виділятися з-поміж інших населених пунктів розвитком одного або небагатьох видів ремесла. Од­ночасно з процесом спеціалізації спостерігалася подальша то-варизація виробництва, коли дедалі більше продукції окремих виробників надходило на ринок. Виникали промислові села й містечка, господарське життя яких цілком підпорядковувало­ся вимогам ринку.

Одним із результатів економічного розвитку України стало подальше відокремлення промисловості від землеробства. За джерелами другої половини XVIII ст., значна частина міських, містечкових і навіть сільських ремісників і промисловців жила частково або й виключно за рахунок прибутків зі свого ремесла чи промислу. Розрив зв'язків із землеробством, праця в наймах на підприємстві, підробітки "в людях" перетворювали найбіль­шу частину населення на пролетаризовану масу. У містах, містеч­ках, а також селах, унаслідок розшарування селянства, козацтва та міщанства виникли значні групи найманих робітників, для певної частини яких заробітки стають єдиним засобом існу­вання. Концентрація найманих робітників особливо активно відбувалася на Лівобережжі та Слобожанщині, де поступово скла­дався ринок робочої сили, котра мала задовольнити зростаючі потреби промисловості. Наймана праця застосовувалася вже в багатьох промислових галузях, а в деяких, наприклад у скляній, селітряній, залізоробній, переважала над працею феодальне за­лежних груп населення. Найбільшого поширення наймана пра­ця набула в купецьких мануфактурах.

Польські магнати і шляхта Правобережної України вдава­лися до примусового й напівкабального найму селян і вільних ремісників. Це досить чітко простежувалося у винокурному виробництві. Основним об'єктом примусового найму були найбідніші верстви селянства: "піші", "халупники" та ін. Чи­мало з них йшли в найми, відробляючи позику грошима чи натурою. Зароблені в наймах гроші досить часто поверталися магнатам у вигляді чиншу. З розвитком товарно-грошових відносин феодали дедалі частіше звільняли своїх селян від панщини, аби посадити їх на грошову ренту.

Глибоке проникнення в господарство України найманої праці свідчило про розклад традиційних форм його ведення й формування в його надрах нових, капіталістичних відносин.

Таким чином, XVIII ст. — період розквіту мануфактурного виробництва. На відміну від Західної Європи, де існувала одна форма мануфактур - на основі вільнонайманої праці, в Ук­раїні в умовах панування феодально-кріпосницької системи господарства існували мануфактури, що базувалися не лише на вільнонайманій, а й на праці кріпаків. Кріпосна мануфак­тура розглядається в історико-економічній науці як специфіч­на форма товарного виробництва, побічне прибуткове заняття для поміщиків. Покликана до життя розвитком товарно-грошових відносин, вона сприяла розпаду феодалізму.