7.6. Міжнародне регулювання передачі технологій
Охорона прав на винаходи, промислові зразки і товарні знаки — предмет активного міжнародного регулювання. Основною міжнародною угодою в цій області є Паризька конвенція по охороні промислової власності. Перша редакція цієї конвенції була підписана 11 державами в Парижі в 1883 р. і надалі неодноразово переглядалася і доповнювалася. У країнах-учасницях Паризька конвенція діє в різних редакціях у залежності від того, який з її текстів ратифікований країною. Учасники Конвенції утворять так називаний Міжнародний союз по охороні промислової власності (Паризький союз).
Паризька конвенція ставить своєю метою надання більш пільгових умов для патентування винаходів, промислових зразків, реєстрації товарних знаків іноземними громадянами і не передбачає створення міжнародного патенту, міжнародного промислового зразка і міжнародного товарного знаку.
Основними положеннями Конвенції є:
принцип національного режиму - передбачає надання громадянам і фірмам будь-якої країни-учасниці такої ж охорони промислової власності, яка надається громадянам цієї країни і фірмам законодавством даної держави.
право конвенціонального пріоритету - означає, що заявка, подана в країні-учасниці Конвенції, має пріоритет протягом року з моменту подачі заявки в першій країні. Це положення найбільш часте застосовується на практиці і має особливе значення, оскільки при патентуванні винаходу за кордоном питання про його новизну ускладнюється тим, що винахід, запатентований в одній державі, уже не є новим і, отже, непатентоспроможний в іншій країні. Країна, що володіє правом конвенціонального пріоритету, може запатентувати винахід одночасно в ряді держав
принцип запобігання зловживань, зв'язаних зі здійсненням виключного права, наданого патентом. Якщо патентовласник, одержавши патент на винахід у якій-небудь країні, сам не використовує і не дозволяє іншим застосовувати цей винахід, Паризька конвенція передбачає видачу примусових ліцензій на умовах, передбачених Конвенцією. Якщо видача таких ліцензій виявиться недостатньою мірою для запобігання зловживань, може бути поставлене питання про позбавлення прав на патент.
Ряд країн-учасниць Паризької конвенції підписали в 1891 р. Мадридську конвенцію про міжнародну реєстрацію товарних знаків, відповідно до якої в Міжнародне бюро в Женеві повинна подаватися заявка на товарний знак, що направляється у відповідні відомства країн-учасниць. Якщо відмовлення не пішло, то міжнародна реєстрація забезпечує охорону товарного знаку у всіх країнах-учасницях. У 1973 р. у Відні був підписаний більш широкий Договір про реєстрації товарних знаків.
У 1970 р. у Вашингтоні був укладений Договір про патентну кооперацію, що передбачає можливість складання і подачі в національне відомство міжнародної заявки в тих випадках, коли заявник бажає забезпечити охорону винаходу в декількох країнах.
Існують також і регіональні угоди, що регулюють охорону промислової власності. У 1973 р. на конференції в Мюнхені була підписана Конвенція, що передбачає видачу європейського патенту Європейським патентним відомством на основі уніфікованих правил. У кожній країні-учасниці Конвенції, за винятком країн ЄС, цей патент діє як національний, а на території ЄС (відповідно до Люксембурзької конвенції 1975 р.) — як патент Співтовариства.
Європейська патентна організація (ЄПО) була створена на основі Конвенції про видачу європейського патенту Європейським патентним відомством на основі уніфікованих правил (прийнята на мюнхенській конференції в 1973 р., ратифікована в 1977).
Місцезнаходження - Мюнхен (Німеччина); відділення - у Гаазі (Нідерланди); Бюро - у Відні (Австрія) і Берліні (Німеччина).
Європейський патент діє 20 років, також як і національний патент у деяких або у всіх договірних державах. Може видаватися відповідно до міжнародної заявки, поданої відповідно до Договору про патентну кооперацію. (Підписане в 1989 р. 12 державами-членами ЄС угода про патенти Співтовариства дотепер не ратифіковане).
ЄПО з 1993 р. укладає з державами-нечленами ЄПО договори про поширення дії європейських патентів на їхній території якщо ці країни мають власне патентне відомство і прийняли закон про охорону інтелектуальної власності.
Основні цілі ЄПО: видача європейських патентів; розширення співробітництва між європейськими державами в області охорони винаходів; посилення патентного захисту завдяки єдиній процедурі видачі патентів.
Структура ЄПО: Європейське патентне відомство; адміністративна рада.
Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІС) заснована в 1970 р. у ході реалізації Конвенції про створення ВОІС, підписаної в Стокгольмі в 1967 р. Входить у систему ООН як спеціалізовану установу. Місцезнаходження - Женева (Швейцарія).
ВОІС керує об'єднаннями (союзами) держав і договорами в області охорони промислової власності (винаходу, товарні знаки, промислові зразки і моделі):
Паризький союз (Паризька конвенція по охороні промислової власності), 1883;
Мадридський союз (міжнародна реєстрація товарних знаків), 1891;
Гаазький союз (міжнародне депонування промислових зразків і моделей), 1925;
Ніццький союз (Міжнародна класифікація товарів і послуг для реєстрації товарних знаків), 1957;
Лісабонський союз (охорона даних про походження товару і їхня міжнародна реєстрація), 1958;
Договір про патентну кооперацію (міжнародна подача й експертиза заявок на винаходи), 1970;
Союз міжнародної патентної класифікації, 1971;
Віденський союз (міжнародна реєстрація товарних знаків), 1973...
Основні цілі ВОІС:
охорона інтелектуальної власності в усім світі за допомогою співробітництва між державами і міжнародними організаціями;
розширення адміністративного співробітництва між союзами в області інтелектуальної власності;
ВОІС виконує наступні функції:
висновок нових міжнародних договорів і робота з удосконалювання національного законодавства в області заохочення охорони інтелектуальної власності в усім світі;
надання технічної допомоги країнам, що розвиваються;
збір і поширення інформації;
підтримка при одночасному одержанні прав на винаходи, товарні знаки, промислові зразки або моделі в декількох країнах.
Членом ВОІС може стати будь-як держава, що є членом Паризького або Бернського союзів, або членом ООН або одного зі спеціалізованих установ ООН або запрошене Генеральною асамблеєю ВОІС приєднатися до конвенції про створення ВОІС.
Структура ВОІС:
1. Три адміністративних ради: Генеральна асамблея; Конференція; Комітет з координації.
2. Постійний комітет з інформації про промислову власність
3. Міжнародне бюро.
Паризька конвенція ставить своєю метою надання більш пільгових умов для патентування винаходів, промислових зразків, реєстрації товарних знаків іноземними громадянами і не передбачає створення міжнародного патенту, міжнародного промислового зразка і міжнародного товарного знаку.
Основними положеннями Конвенції є:
принцип національного режиму - передбачає надання громадянам і фірмам будь-якої країни-учасниці такої ж охорони промислової власності, яка надається громадянам цієї країни і фірмам законодавством даної держави.
право конвенціонального пріоритету - означає, що заявка, подана в країні-учасниці Конвенції, має пріоритет протягом року з моменту подачі заявки в першій країні. Це положення найбільш часте застосовується на практиці і має особливе значення, оскільки при патентуванні винаходу за кордоном питання про його новизну ускладнюється тим, що винахід, запатентований в одній державі, уже не є новим і, отже, непатентоспроможний в іншій країні. Країна, що володіє правом конвенціонального пріоритету, може запатентувати винахід одночасно в ряді держав
принцип запобігання зловживань, зв'язаних зі здійсненням виключного права, наданого патентом. Якщо патентовласник, одержавши патент на винахід у якій-небудь країні, сам не використовує і не дозволяє іншим застосовувати цей винахід, Паризька конвенція передбачає видачу примусових ліцензій на умовах, передбачених Конвенцією. Якщо видача таких ліцензій виявиться недостатньою мірою для запобігання зловживань, може бути поставлене питання про позбавлення прав на патент.
Ряд країн-учасниць Паризької конвенції підписали в 1891 р. Мадридську конвенцію про міжнародну реєстрацію товарних знаків, відповідно до якої в Міжнародне бюро в Женеві повинна подаватися заявка на товарний знак, що направляється у відповідні відомства країн-учасниць. Якщо відмовлення не пішло, то міжнародна реєстрація забезпечує охорону товарного знаку у всіх країнах-учасницях. У 1973 р. у Відні був підписаний більш широкий Договір про реєстрації товарних знаків.
У 1970 р. у Вашингтоні був укладений Договір про патентну кооперацію, що передбачає можливість складання і подачі в національне відомство міжнародної заявки в тих випадках, коли заявник бажає забезпечити охорону винаходу в декількох країнах.
Існують також і регіональні угоди, що регулюють охорону промислової власності. У 1973 р. на конференції в Мюнхені була підписана Конвенція, що передбачає видачу європейського патенту Європейським патентним відомством на основі уніфікованих правил. У кожній країні-учасниці Конвенції, за винятком країн ЄС, цей патент діє як національний, а на території ЄС (відповідно до Люксембурзької конвенції 1975 р.) — як патент Співтовариства.
Європейська патентна організація (ЄПО) була створена на основі Конвенції про видачу європейського патенту Європейським патентним відомством на основі уніфікованих правил (прийнята на мюнхенській конференції в 1973 р., ратифікована в 1977).
Місцезнаходження - Мюнхен (Німеччина); відділення - у Гаазі (Нідерланди); Бюро - у Відні (Австрія) і Берліні (Німеччина).
Європейський патент діє 20 років, також як і національний патент у деяких або у всіх договірних державах. Може видаватися відповідно до міжнародної заявки, поданої відповідно до Договору про патентну кооперацію. (Підписане в 1989 р. 12 державами-членами ЄС угода про патенти Співтовариства дотепер не ратифіковане).
ЄПО з 1993 р. укладає з державами-нечленами ЄПО договори про поширення дії європейських патентів на їхній території якщо ці країни мають власне патентне відомство і прийняли закон про охорону інтелектуальної власності.
Основні цілі ЄПО: видача європейських патентів; розширення співробітництва між європейськими державами в області охорони винаходів; посилення патентного захисту завдяки єдиній процедурі видачі патентів.
Структура ЄПО: Європейське патентне відомство; адміністративна рада.
Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІС) заснована в 1970 р. у ході реалізації Конвенції про створення ВОІС, підписаної в Стокгольмі в 1967 р. Входить у систему ООН як спеціалізовану установу. Місцезнаходження - Женева (Швейцарія).
ВОІС керує об'єднаннями (союзами) держав і договорами в області охорони промислової власності (винаходу, товарні знаки, промислові зразки і моделі):
Паризький союз (Паризька конвенція по охороні промислової власності), 1883;
Мадридський союз (міжнародна реєстрація товарних знаків), 1891;
Гаазький союз (міжнародне депонування промислових зразків і моделей), 1925;
Ніццький союз (Міжнародна класифікація товарів і послуг для реєстрації товарних знаків), 1957;
Лісабонський союз (охорона даних про походження товару і їхня міжнародна реєстрація), 1958;
Договір про патентну кооперацію (міжнародна подача й експертиза заявок на винаходи), 1970;
Союз міжнародної патентної класифікації, 1971;
Віденський союз (міжнародна реєстрація товарних знаків), 1973...
Основні цілі ВОІС:
охорона інтелектуальної власності в усім світі за допомогою співробітництва між державами і міжнародними організаціями;
розширення адміністративного співробітництва між союзами в області інтелектуальної власності;
ВОІС виконує наступні функції:
висновок нових міжнародних договорів і робота з удосконалювання національного законодавства в області заохочення охорони інтелектуальної власності в усім світі;
надання технічної допомоги країнам, що розвиваються;
збір і поширення інформації;
підтримка при одночасному одержанні прав на винаходи, товарні знаки, промислові зразки або моделі в декількох країнах.
Членом ВОІС може стати будь-як держава, що є членом Паризького або Бернського союзів, або членом ООН або одного зі спеціалізованих установ ООН або запрошене Генеральною асамблеєю ВОІС приєднатися до конвенції про створення ВОІС.
Структура ВОІС:
1. Три адміністративних ради: Генеральна асамблея; Конференція; Комітет з координації.
2. Постійний комітет з інформації про промислову власність
3. Міжнародне бюро.