8.2. Витрати при використанні необоротних активів в господарській діяльності

 8.2. Витрати при використанні необоротних активів в господарській діяльності

Необоротні активи повинні забезпечувати їх власнику відповідні доходи через безпосередню господарську діяльність підприємства або через господарську діяльність інших підприємств. При використанні необоротних активів в господарській діяльності виникають витрати, пов’язані із втратою ними первісної вартості. В господарській діяльності підприємства можуть використовуватися основні засоби та нематеріальні активи. Незавершене будівництво та устаткування, що знаходиться на складі підприємства, потребують додаткових витрат на формування їх як об’єктів основних засобів для можливого використання при здійсненні господарської діяльності. Довгострокові вкладення майна підприємства шляхом інвестицій та відчуження в дебіторську заборгованість беруть участь в господарській діяльності інших підприємств і створюють доход власнику в залежності від діючих умов вкладень та загальних фінансових результатів господарювання безпосередніх їх користувачів.

Формування витрат при використанні необоротних активів внаслідок втрати ними первісної власності здійснюється за наступними розрахунками:

1. Основні засоби погашають свою первісну вартість шляхом віднесення зносу за затвердженими нормами (нормативний знос) на витрати виробництва й обігу (виробничі фонди) або за рахунок відповідних фондів (невиробничі основні засоби, які безпосередньо не забезпечують здійснювану господарську діяльність). Сума зносу через витрати виробництва та обігу включається в собівартість продукції і відповідно в ціну, а потім накопичується в спеціальному амортизаційному фонді та відшкодовується підприємству покупцями товарів.

Нормативний знос основних засобів визначається шляхом амортизаційних відрахувань.

Амортизація – систематичний розподіл вартості активу, яка амортизується протягом строку корисної експлуатації активу.

Амортизація основних засобів – це процес перенесення їх первісної вартості на вартість виготовленої продукції з метою її повного відшкодування.

Сума амортизаційних відрахувань визначається на підставі балансової вартості основних засобів та норм амортизації.

Балансова вартість – це сума, за якою об’єкт основних засобів включається до балансу після вирахування будь-якої суми накопиченої амортизації.

Балансова вартість основних засобів при їх введенні в експлуатацію тотожна первісній вартості. По мірі зносу основних засобів їх балансова вартість (залишкова вартість) визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу. Для визначення зносу основних засобів за певний період господарської діяльності (календарний квартал) їх балансова вартість по групі об’єктів розраховується за формулою:

де БВ – балансова вартість для визначення зносу основних засобів в процесі господарської діяльності за календарний звітний квартал; БВп – балансова вартість основних засобів на початок попереднього календарного кварталу, який передував звітному; Пвп – сума витрат (первісна вартість) на формування об’єктів основних засобів (збільшення їх первісної вартості) протягом календарного кварталу, який передував звітному; Ввф – вартість виведених з експлуатації основних засобів (залишкова вартість) протягом календарного кварталу, що передував звітному; Апк – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у попередньому календарному кварталі, який передував звітному.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок календарного звітного періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал):

група 1 – 1,25 відсотка;

група 2 – 6,25 відсотка;

група 3 – 3,75 відсотка.

Основні фонди підлягають розподілу для нарахування амортизації за такими групами:

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та переда-вальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);

група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.

Сума зносу (амортизаційних відрахувань) за календарний квартал визначається по кожному об’єкту першої групи основних фондів та в цілому по 2 і 3 групах за формулою з відображенням розрахунків в таблиці довільної форми:

де З(АВ) – сума зносу (амортизаційних відрахувань) за календарний квартал; На – норма амортизації в розрахунку за календарний квартал.

œ Приклад розрахунку амортизації по підприємству розглянемо в табл. 8.3.

Таблиця 8.3

Розрахунок нарахування амортизації основних засобів

Загальна сума амортизаційних відрахувань, які будуть формувати собівартість продукції (товарів, робіт, послуг) та визначати знос основних засобів, становитиме: 1 квартал – 7499 грн; 2 квартал – 7267 грн; 3 квартал – 7449 грн; 4 квартал – 7384 грн, а в цілому за рік – 29599 грн (7499 + 7267 + 7449 + 7384).

У разі, коли підприємство застосовувало до балансової вартості основних засобів коефіцієнт індексації, воно зобов’язано визнати капітальний доход у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних засобів (нематеріальних активів), визначеною на поча-ток звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації і балансовою вартістю такої групи основних засобів (нематеріальних активів) до такої індексації.

Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів підприємства кожного звітного кварталу звітного року в сумі, яка дорів-нює відсотку амортизації відповідної групи основних засобів (нематері-альних активів) від суми капітального доходу такої групи (нематері-ального активу).

Амортизація окремого об’єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об’єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об’єкта відно-ситься до складу валових витрат і собівартості, а вартість такого об’єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2 і 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Підприємство може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3 за такими нормами (у розрахунку на календарний рік):

1-й рік експлуатації – 15 відсотків;

2-й рік експлуатації – 30 відсотків;

3-й рік експлуатації – 20 відсотків;

4-й рік експлуатації – 15 відсотків;

5-й рік експлуатації – 10 відсотків;

6-й рік експлуатації – 5 відсотків;

7-й рік експлуатації – 5 відсотків.

Зазначене рішення не може бути прийняте підприємствами, що випускають продукцію (роботи, послуги), ціни (тарифи) на які встановлю-ються (регулюються) державою або які визнані такими, що займають монопольне становище на ринку, які застосовують щорічну індексацію балансової вартості основних засобів на індекс інфляції.

Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову вартість таких об’єктів, яка дорівнює їх первісній вартості, збільшеній на суму витрат, пов’язаних із поліпшенням таких фондів.

Якщо підприємствам буде дозволено альтернативний підхід до вибору методів амортизації, вони можуть застовувати їх на власний роз-суд. Ці методи включають: метод прямолінійного списання (постійні від-рахування протягом строку корисної експлуатації об’єктів основних засо-бів), метод зменшення залишку (зменшення суми амортизаційних відраху-вань протягом строку використання об’єктів) та метод суми одиниць про-дукції (амортизаційні відрахування залежать від продуктивності об’єктів основних засобів).

œПриклад 1. Нарахування амортизації за методом суми одиниць продукції.

Загальний розрахунковий обсяг виробництва деталей на верстаті визначений підприємством у 100000. Балансова вартість верстата – 10000 грн. Сума амортизаційних відрахувань на одну деталь: 10000/100000 = 10 коп. Якщо в травні 2000 року на верстаті було виготовлено 2000 деталей, то амортизація (знос) верстата становитиме: 10 коп  2000 = 200 грн. Сума амортизаційних відрахувань 200 грн. визнається як витрати підприємства, які формують собівартість продукції.

œПриклад 2. Нарахування амортизації методом прямолінійного списання.

Балансова вартість верстата – 10416 грн, строк корисної експлуатації – 4 роки.

Норма амортизації становитиме: за рік – 2604 грн. (10416:4); квартал – 651 грн. (2604:4); місяць – 217 грн. (651:3). Кожний місяць протягом 4 років сума амортизаційних відрахувань 217 грн. визнається як витрати підприємства, які формують собівартість продукції.

œПриклад 3. Нарахування амортизації за методом зменшення залишку.

Цей метод амортизації застосовується до тих основних засобів, які мають максимальну віддачу на початку строку їх корисної експлуатації. Для нарахування амортизаційних відрахувань використаємо норму амортизації прикладу 2. Норма амортизації за квартал становитиме у відсотках 6,25 (651:10416100). Ця норма множиться на коефіцієнт (2), який довільно визначається підприємством в залежності від інтенсивності надходження економічних вигод. Норма амортизації застосовується до балансової вартості основного засобу за методикою, визначеною в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Амортизаційні відрахування в першому кварталі (всього 16 кварталів корисної експлуатації верстата) становитимуть: 2  6,25 10416 : 100 = 1302 грн.; в другому: 2  6,25 (10416 – 1302) : 100 = 1139 грн.; в третьому: 2  6,25 (10416 – 1302 – 1139) : 100 = 997 грн. і т.д. до 16 кварталу експлуатації верстата.

Балансова (залишкова) вартість кожного об’єкта першої групи основних фондів для нарахування амортизації та в інших випадках (продаж, ліквідація, вимушена заміна тощо), а при необхідності і об’єктів груп 2 і 3 визначається за розрахунком:

де БВ – балансова (залишкова) вартість об’єкта основних засобів на дату розрахунку; Пв – первісна вартість об’єкта основних засобів з врахуванням можливої індексації, витрат на його поліпшення тощо; З – сума зносу (амортизації) об’єкта основних засобів на дату розрахунку залишкової вартості.

У разі вибуття об’єктів основних засобів формується відповідний доход або збиток підприємства за рахунок ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – чиста сума, яку отримує підприємство в кінці строку експлуатації активу після вирахування витрат, пов’язаних з його вибуттям.

При виведенні з експлуатації основних засобів їх ліквідаційна вартість визначається за розрахунком:

а) у зв’язку з продажем:

б) у зв’язку з ліквідацією:

де ЛВ – ліквідаційна вартість; ВП – вартість продажу об’єктів основних засобів (ціна підприємства); ВМ – вартість матеріалів (можлива ціна), одержаних від ліквідації об’єктів основних засобів; БВ – балансова (залишкова) вартість об’єктів основних засобів на дату виведення з експлуатації; ВВ – витрати підприємства, пов’язані з вибуттям основних засобів.

У разі нестач і крадіжок основних засобів особа визнана винною у заподіяній шкоді, відшкодовує підприємству його вартість, розраховану за наступною формулою:

де Рз – розмір збитків (у гривнях); Пв – первісна вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) об’єктів основних засобів (у гривнях); А – амортизаційні відрахування (у гривнях) але не нижче 50 відсотків від первісної вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції; Іінф. – загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Мінстатом індексів інфляції; ПДВ – розмір податку на додану вартість (у гривнях); Ак – розмір акцизного збору (у гривнях).

2. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років ( з метою визначення прибутку для оподаткування не більше 10 років безперервної експлуатації).

При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати:

строки корисного використання подібних активів;

моральний знос, що передбачається;

правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

Для амортизації нематеріальних активів з метою визначення прибутку для оподаткування застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації.

Амортизаційні відрахування проводяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод.

Амортизація нематеріального активу нараховується, виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

Отже, якщо строк повного зносу окремого виду нематеріального активу становить 5 років, то за кожний календарний квартал об’єкт буде зношуватись на: 100:20=5 %, де 20 – кількість кварталів протягом 5 років (5х4). Норма амортизації 5 % за календарний квартал застосовується в кожному із 20 кварталів до первісної вартості об’єкта нематеріального активу.