9.1. Зміст і завдання оперативного планування
Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємств, а з другого – виступає як засіб виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, один із важелів поточного управління виробництвом.
Вимоги до оперативного планування в динамічних умовах ринкового середовища суттєвим чином зростають.
В процесі оперативного планування виконується детальна розробка планів підприємства та його підрозділів – окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць, на короткі проміжки часу – місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну.
При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання та поточного регулювання. Таким чином, оперативне планування являє собою важливий засіб повсякденного керівництва виробничою діяльністю підприємства.
Оперативне планування поєднує в собі два напрямки роботи.
Перший напрямок, в рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення та випуску продукції, називається календарним плануванням.
Другий напрямок включає в себе роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та регулюванню виконання оперативних планів та ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчеризації.
Процес диспетчеризації включає:
- облік результатів виробничої діяльності;
- порівняння отриманих результатів із плановим завданням (контроль);
- аналіз причин відхилення результатів від завдань;
- регулювання (за необхідності) виробничого процесу.
Диспетчерування починається з оперативного обліку працівниками диспетчерської служби та низовими лінійними керівниками результатів виробничої діяльності. Облік забезпечує вчасне, повне та достовірне відображення ходу виконання операцій, Рузу заготовок, деталей і виробів у кожному виробничому підрозділі підприємства.
На основі даних обліку ведеться оперативний контроль, який полягає у порівнянні фактичних результатів із плановими показниками, зафіксованими на відповідний період в оперативно-календарному плані.
Оперативний аналіз потрібен для вчасної оцінки неперервно-змінюваного процесу виробництва. Об'єктами аналізу можуть бути робота обладнання і робітників; стан запасів матеріалів, незавершеного виробництва тощо. У результаті аналізу виявляються причини відхилень ходу виробництва від запланованого, надаються пропозиції до здійснення організаційно-технічних заходів для ліквідації цих причин.
Завершальний етап оперативного управління — регулювання ходу виробничого процесу на підставі результатів контролю та аналізу. Потрібність такого регулювання зумовлена ймовірними відхиленнями фактичного ходу виробництва від запланованого або внесенням коригувань у поточний план.
При оперативному плануванні мають вирішуватися такі основні завдання:
1) забезпечення виконання плану виробничої діяльності по випуску планової продукції в заплановані строки при рівномірній роботі всіх підрозділів підприємства;
2) встановлення режиму роботи підприємства, що сприяє найбільш ефективному та повному використанню устаткування та працівників.
3) Максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.
Під рівномірною роботою розуміється виготовлення продукції на дільниці або цеху точно по календарному плану-графіку. Для оцінки рівномірності використовується коефіцієнт рівномірності випуску продукції або рівномірності роботи, який визначається за формулою:
де Д – кількість відрізків часу, на які поділяється плановий період,
Вні – величина недовиконання плану по об’єму випуску продукції у абсолютних одиницях (натуральних, трудових, вартісних) за і-й період часу,
Впі – плановий об’єм випуску продукції за і-й період часу у відповідних одиницях.
Коефіцієнт рівномірності випуску продукції може визначатися також по формулі:
де Вф – фактичний об’єм виготовленої продукції в одиницях часу,
Вс – середній об’єм виготовленої продукції за дану одиницю часу.
Наприклад: В цеху по плану встановлено середній випуск виробів – 50 штук. Фактично протягом зміни було виготовлено за 1 годину – 48 штук,
за 2 годину – 35 штук,
за 3 годину – 55 штук,
за 4 годину – 50 штук,
за 5 годину – 60 штук,
за 6 годину – 45 штук,
за 7 годину – 60 штук,
за 8 годину – 50 штук.
Коефіцієнт рівномірності випуску продукції склади у відповідності години роботи:
1) 48 : 50 = 0,96
2) 35 : 50 = 0,7
3) 55 : 50 = 1,1
4) 50 : 50 = 1,0
5) 60 : 50 = 1,2
6) 45 : 50 = 0,9
7) 60 : 50 = 1,2
8) 50 : 50 = 1,0
Аналіз цих даних показує, що цех виготовляє продукцію протягом зміни нерівномірно, хоча змінний план перевиконаний (403 замість 400). Тому доцільно з’ясувати причини відхилення від годинного графіку, звернути увагу на забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, заготовками, інструментом, на роботу внутріцехового транспорту, раціональне використання обладнання, робочого часу.
Рівномірна робота та рівномірний випуск продукції можуть бути ритмічним і неритмічним.
Ритмічна робота характеризується виконанням у рівні проміжки часу однакового об’єму робіт або об’єму робіт, яка збільшується рівномірно по всіх стадіях і операціях виробничого процесу.
Під ритмічним випуском продукції розуміється однаковий випуск продукції, або випуск продукції, яка збільшується рівномірно у рівні проміжки часу дільницею, цехом, підприємством.
Показник, який характеризує ритмічність, є коефіцієнт ритмічності випуску продукції:
де ∑Вф – сума фактичного випуску продукції у межах не більше планового завдання по відрізках періоду, за який здійснюється аналіз ритмічності,
∑Впл – сума планового об’єму продукції за період, який аналізується.
Розрахунок коефіцієнта ритмічності випуску продукції розглянемо на прикладі.
Випуск продукції на заводі по декадах місяця.
|
| Декада | Всього за місяць | ||
| І | ІІ | ІІІ | ||
| По плану | 60 | 70 | 70 | 200 |
| Фактично | 20 | 50 | 135 | 205 |
