9.1.2. Інвестиційний та операційний капітал
9.1.2. Інвестиційний та операційний капітал
Будь-яке рішення стосовно розширення чи реорганізації виробництва пов’язане із залученням додаткового капіталу. Капітал у даному випадку може бути двох видів ¾ інвестиційний і операційний. До інвестиційного капіталу відносять землю, машини, обладнання та інші ресурси довгострокового користування; до операційного — хімікати, добрива, садивний матеріал, інвентар тощо. Слід зазначити, що з погляду економічної теорії під капіталом розуміють лише ресурси, засоби виробництва в уречевленій формі, а не в грошовій. Однак у прикладній економіці й менеджменті капітал визначають і як ресурси, і як грошові засоби.
Основними джерелами капіталу є власні кошти і кредит. Третім джерелом капіталу виступає оренда, або лізинг, основних засобів. Усі рішення, пов’язані із залученням кредиту, спрямовані на зростання прибутку. Це може здійснюватися такими основними шляхами:
розширенням наявного або створенням нового виробництва;
підвищенням ефективності наявного виробництва, наприклад, заміною ручної праці механізованою, збільшенням кількості внесення мінеральних добрив;
зміною умов виробництва, що передусім пов’язано зі змінами існуючих технологій;
згладженням сезонності виробництва;
зниженням ризику виробництва. Так, з огляду на те що в сільському господарстві погода, хвороби тварин і рослин, а також ціни на сільськогосподарську продукцію є основними факторами невизначеності, кредит відіграє роль страхування у випадку виникнення непередбачених обставин.
Короткостроковий, або виробничий чи операційний, кредит надається до одного року на терміни до 90 днів, шість місяців, один рік під купівлю насіння, добрив, кормів, молодняку тварин. Середньостроковий кредит надається терміном від одного до десяти років, як правило, на три-чотири роки для купівлі машин, маточного поголів’я худоби, обладнання. Довгостроковий кредит надають на термін понад десять років для купівлі землі, будівель, будівництва. Наприклад, для купівлі землі кредит надається строком на 20—40 років.
Виробничими витратами, пов’язаними з функціонуванням кредиту, є проценти за позики. Це постійні виробничі витрати. Середній рівень процентної ставки за позику (r) визначається так:
де R ¾ банківська процентна ставка; P ¾ кількість платежів за рік; D ¾ початковий баланс; n ¾ загальна кількість платежів за рік.
Наприклад, фермер узяв кредит 1200 грн на 12 місяців під 7 % річних. Загальна сума виплати процентів становитиме за рік 84 дол. (1200 грн ´ 0,07), а загальна сума виплат за місяць, враховуючи принципові платежі, — 107 грн [(1200 грн + 84 грн) : 12]. Середній рівень процентної ставки дорівнює 12,67 %:
На рівень процента за кредити впливають п’ять основних чинників:
1) попит і пропозиція на грошовому ринку;
2) рівень ризику конкретних кредитів;
3) рівень витрат, пов’язаних з наглядом за кредитом з боку банку;
4) конкуренція серед комерційних банків на ринку кредитів (чим вища конкуренція, тим нижча процентна ставка);
5) офіційні державні обмеження рівня процентної ставки.