9.3. Комп’ютерне моделювання
9.3. Комп’ютерне моделювання
Традиційно під моделюванням на ЕОМ розумілося лише імітаційне моделювання. Але останніми роками завдяки розвитку графічного інтерфейсу та графічних пакетів значного поширення набуло комп’ютерне структурно-функціональне моделювання, а також розпочалося використання комп’ютера з метою концептуального моделювання, наприклад для побудови систем штучного інтелекту. Отже, поняття «комп’ютерне моделювання» значно ширше за традиційне поняття «моделювання на ЕОМ».
Під комп’ютерною моделлю найчастіше розуміють:
умовний образ об’єкта чи деякої системи об’єктів (або процесів), описаних за допомогою взаємозалежних комп’ютерних таблиць, схем, діаграм, графіків, малюнків, анімаційних фрагментів, гіпертекстів і т. ін., що відбивають структуру та взаємозв’язки між елементами об’єкта чи системи. Комп’ютерні моделі такого типу називають структурно-функціональними;
окрему програму, сукупність програм чи програмний комплекс, що дає змогу виконанням послідовності обчислень з подальшим графічним відображенням їх результатів відтворювати
(імітувати) процеси функціонування об’єкта (системи об’єктів), що функціонує під впливом різних, як правило випадкових, факторів. Такі моделі називають імітаційними моделями.
Комп’ютерне моделювання — метод розв’язування задачі аналізу або синтезу складної системи, що ґрунтується на використанні її комп’ютерної моделі. Сутність комп’ютерного моделювання полягає у відшуканні кількісних і якісних результатів із залученням наявної моделі. Якісні висновки, зроблені на підставі такого дослідження, дають змогу розкривати невідомі досі властивості складної системи: її структуру, динаміку розвитку, стійкість, цілісність тощо. Кількісні висновки мають переважно характер прогнозу майбутніх чи пояснення минулих значень змінних, що характеризують систему.
Предметом комп’ютерного моделювання може бути економічна діяльність фірми, банку, промислового підприємства; інформаційно-обчислювальна мережа; технологічний процес; будь-який реальний об’єкт чи процес, наприклад процес інфляції, і взагалі — будь-яка складна система. І хоча цілі комп’ютерного моделювання можуть бути різними, найчастіше воно, як уже зазначалося, становить центральну процедуру системного аналізу — сукупності методологічних засобів, що використовуються для підготовки та прий-
няття рішень економічного, організаційного, соціального чи технічного характеру.
Комп’ютерна модель складної системи має якомога повніше відбивати всі основні фактори й взаємозв’язки, що характеризують реальні ситуації, критерії та обмеження. До того ж модель має бути настільки універсальною (щоб охоплювати якнайширше коло близьких за призначенням об’єктів) настільки й простою (щоб сприяти виконанню необхідних досліджень із мінімальними витратами).
Контрольні запитання та завдання
Для чого використовуються експерименти?
Особливості сучасного розуміння експериментів.
Проаналізуйте особливості проведення експериментів в економіці.
Сутність імітаційних експериментів.
Побудуйте схему проведення імітаційного експерименту та поясність основні його етапи.
Дайте визначення терміна «комп’ютерна модель».
Список додаткової літератури до розділу 3
Браверман Э. М. Математические модели планирования и управления в экономических системах. — М.: Наука, 1976. — 368 с.
Вітлінський В. В. Моделювання економіки: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 408 с.
Геєць В., Скрипниченко М., Соколик М., Шумська С. Секторальні макромоделі прогнозування економіки України // Економіст. — 1998. — № 5. — С. 58—67.
Гранберг А. Г. Математические модели социалистической экономики: Учеб. пособие для экон. вузов и фак. — М.: Экономика, 1978. — 351 с.
Иванилов Ю. П., Лотов А. М. Математические модели в экономике. — М.: Наука, 1979. — 304 с.
Колемаев В. А. Математическая экономика: Учебник для вузов. — М.: ЮНИТИ, 1998. — 240 с.
Математическое моделирование макроэкономических процессов. — Учеб. пособие / Под ред. проф. И. В. Котова — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1980. — 232 с.
Методологічні аспекти розробки та практичного застосування макроеконометричних моделей (на прикладі України) / К. Султан, І. Лук’яненко, Ю. Городніченко. — К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2000. — 204 с.
Моисеев Н. Н. Математические модели системного анализа. — М.: Наука, 1981. — 488 с.
Нейман Дж., Моргенштерн О. Теория игр и экономическое поведение. — М.: Наука, 1970. — 708 с.
Петров А. А., Поспелов И. Г., Шананин А. А. Опыт математического моделирования экономики. — М.: Энергоатомиздат, 1996. — 544 с.
Смирнов А. Д. Лекции по макроэкономическому моделированию: Учеб. пособие. — М.: ГУ ВШЭ, 2000. — 351 с.
Советов Б. Я., Яковлев С. А. Моделирование систем: Учеб. для вузов. — М.: Высш. шк., 2001. — 343 с.
Таха Х. Введение в исследование операций: В 2 кн.: Пер. с англ. — М.: Мир, 1985.
Шелобаев С. И. Математические методы и модели в экономике, финансах, бизнесе: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 367 с.
Экономико-математические методы и прикладные модели / Под ред. В. В. Федосеева — М.: ЮНИТИ, 1999. — 391 с.