9.4. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ АНТИМОНОПОЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

В Україні з перших років незалежного розвитку підтримка економічної конкуренції та боротьба з монополізмом вважається найперспективнішим шляхом розбудови держави, становлення ринкової економіки, тим більше, що у спадщину їй дісталась надзвичайно монополізована економіка, а положення антимонопольного законодавства закріплені Конституцією України.

Ст. 42 Конституції України встановлено: «Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускається зловживання монополізмом та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом».

Антимонопольним законодавством України визначені правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності, форми здійснення державного контролю за його дотриманням, а також види зловживання монополь­ним становищем: нав'язування невигідних умов торгівлі або непотріб­них товарів та послуг; створення штучного дефіциту на ринку; відмові від реалізації товару (або сукупності товарів) з метою створення його (їх) дефіциту; створення перепон для доступу на ринок іншим продавцям, застосування цінової дискримінації з метою обмеження прав окремих покупців. Законом передбачені відповідні санкції за недобросовісну конкуренцію та її прояви: неправомірне використання товарного знаку, найменування фірми, марки товару, копіювання марки фірми, упаковки, пряме створення товару за ліцензією іншого підприємства; розповсюдження невірної інформації про товари інших підприємств та підприємців; отримання, використання, розголошення таємниці, яка завдає збитків іншому підприємцю. Проведення державою антимонопольної політики повинно сприяти розгортанню конкуренції в усіх їх та секторах економіки, її підтримці, всілякому заохоченню та розвитку на цій основі ринкового ціноутворення. Однак конкуренція може бути й руйнівною силою, розорюючи цілі групи виробників. Тому державної влади полягає у забезпеченні такого співвідношення конкуренції та монополії, яке не призвело б до руйнівних наслідків.

Антимонопольне регулювання передбачає санкції, спрямовані проти «недобросовісної ділової практики», яка містить в собі:

·        цінову дискримінацію (необгрунтовані знижки для одних клієнтів, надбавки — для інших);

·        примусові угоди (тобто купівля та продаж з певною попередньою умовою, примусові «набори» товарів та послуг);

·        примусове «прив'язання» покупців до продавців;

·        зниження цін нижче витрат виробництва (зростання «демпінгу» для

витіснення суперників та захоплення ринку);

·        відмова від збуту продукції «невигідним» клієнтам, які мають справу з конкурентами відповідної фірми або необгрунтоване повернення замовлених товарів;

·        необґрунтовані бойкоти, страйки товаровиробників.

Усі ці факти «недобросовісної» практики повинні виявлятись й припинятись органами контролю Антимонопольного комітету, його регіональних відділень та іншими державними контролюючими органами. Отже, лібералізація цін не послаблює, а, навпаки, посилює роль держави щодо здійснення політики ціноутворення. Вона полягає не у вста­новленні конкретних цін, а у впливі на механізм ціноутворення з допомогою як економічних, так і адміністративних важелів.

Згідно з Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, розпочинаючи з 1997 р. державне встановлення цін здійснюється лише на товари та послуги господарюючих суб'єктів природних монополій ) окремих штучних монопольних утворень за результатами демонополізації економіки. Передбачено скорочувати перелік штучних монопольних утворень, які підлягають антимонопольному регулюванню, забезпечити тісну координацію органів Антимонопольного комітету України з органами, які регулюють діяльність природних монополій.

Природна монополія — стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним при відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з значним скороченням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягу виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку залежить менше від зміни цін на ці товари (послуги) ніж попит на інші товари (послуги).

Сфери діяльності суб'єктів природних монополій:

• транспортування нафти й нафтопродуктів трубопроводами;

• транспортування природного й нафтового газу трубопроводами

та його розподіл;

• транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;

• передання та розподіл електроенергії;

• користування залізничними коліями, диспетчерськими службами вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечую) і рух залізничного транспорту загального користування;

• управління повітряним рухом;

• послуги зв'язку загального користування;

• послуги централізованого водопостачання та вод овід ведення;

• послуги централізованого теплопостачання;

• послуги спеціалізованих транспортних терміналів, портів, аеропортів.

Перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень. Предметом регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є:

• ціни (тарифи) на товари, що виробляються суб'єктами природних

монополій;

• доступ груп споживачів до товарів, що виробляються суб'єктами

природних монополій;

• фінансово-розрахункові операції оптового ринку;

• якість товарів та послуг відповідно до стандартів.

Згідно з Програмою дій щодо реалізації конкурентної та антиінфляційної політики України планується здійснити заходи, спрямовані на вдосконалення державного регулювання діяльності природних монополій у сферах транспортування трубопроводами нафти й нафтопродуктів, природного газу (його розподілу) та інших речовин; передання й розподілу електроенергії; користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування; управління повітряним рухом; зв'язку загального користування; централізованого водопостачання та водовідведення; централізованого теплопостачання; надання спеціалізованих послуг транспортними терміналами, портами, аеропортами.

З метою підвищення економічної ефективності діяльності суб'єктів природних монополій, забезпечення суспільних інтересів та належного контролю у цій сфері Міністерству енергетики України, Міністерству транспорту України, Державному комітету зв'язку України, Державному комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Державному комітету України по житлово-комунальному господарству, Національній комісії з питань регулювання електроенергетики за участю Міністерства економіки України, Фонду державного майна України та Антимонопольному комітету України доручено розробити комплексі заходи щодо реструктуризації, приватизації та посилення державного контролю у сфері природних монополій. Передбачена реалізація базових напрямів реформування як окремих підприємств, так і галузей в цілому зазначеної сфери. Наприклад, в електроенергетиці — створення державного підприємства «Енергоринок» для виконання функцій із забезпечення діяльності оптового ринку електроенергії; у галузі зв'язку — здійснення реструктуризації Українського об'єднання поштового зв'язку «Укрпошта» й Українського об'єднання електрозв'язку «Укртелеком» та ряд заходів щодо реформування таких сфер, як нафтогазова промисловість, транспорт, житлово-комунальне господарство.

Згідно з антимонопольною політикою України на діяльність туристичних і готельних підприємств суттєво впливає ціноутворення в сферах діяльності суб'єктів природних монополій.

Отже ціни на туристичні й готельно-ресторанні послуги регулюються державою не безпосередньо, а через суб'єкти природних монополій.