Бібліотека Букліб працює за підтримки агентства Magistr.ua

9.4. Особливості планування витрат і собівартості продукції в ОГН

9.4. Особливості планування витрат і собівартості продукції в ОГН

При плануванні ефективності виробництва в ОГН найскладнішим є визначення витрат і собівартості продукції. Обов’язко­вою вимогою при цьому є достатня вірогідність одержаних результатів (собівартість і дохідність) та порівнянність їх із сільськогосподарськими підприємствами громадського сектору. Цього можна досягти, використовуючи методики обчислення витрат та дохідності окремих видів продукції в ОГН, максимально наближених до методик визначення аналогічних економічних показників у підприємствах громадського сектору.

Зокрема, витрати виробництва визначають виходячи з ринкових цін придбаних матеріально-технічних ресурсів та собівартості власних ресурсів. Причому за ринковими цінами, що діють у регіоні на ринку, доцільно оцінювати й органічні добрива, господарські будівлі і споруди (при визначенні амортизаційних відрахувань), супутню продукцію і побічну продукцію (солома, гичка, гній).

Разом з тим слід зазначити, що ОГН і господарства суспільного сектору працюють у різних економічних умовах. Так, ОГН, на відміну від громадського сектору не здійснюють відрахувань на соціальні заходи, що здешевлює собівартість продукції. Продаючи цукросировину практично за тими самими цінами, що й громадські господарства, ОГН усю виручку залишають собі, тимчасом як 20 % виручки громадських господарств — це податок на додану вартість.

Необхідно з’ясувати, як саме збирається та обробляється інформація ОГН, яка необхідна для визначення і планування ефективності виробництва в них. Методичні підходи до моніторингу витрат на сільськогосподарську продукцію ОГН детально висвітлено в [104, с. 41—46]. Найвірогідніші дані можна отримати, якщо упродовж року власник особистого господарства занотовуватиме витрати та одержані доходи.

Якщо визначення суми матеріальних витрат не становить особливих труднощів, то складніше визначити витрати на оплату праці. Доцільність цього обумовлюється необхідністю визначення прибутковості виробництва як у цілому по ОГН, так і за окремими видами продукції. Загальноприйнятим критерієм ефективності в цій категорії господарств, так само як і у фермерських, є максимум валового доходу як різниці між виручкою за реалізовану продукцію і матеріальними витратами. Разом з тим господаря цікавить не тільки розмір валового доходу, але й те, чи забезпечує його виробнича діяльність прибуток і яка рентабельність виробництва окремих видів продукції. Для цього зіставляють виручку з усіма витратами, включаючи і витрати на оплату праці.

До виробничих затрат праці включають затрати часу у фізичних одиницях, які визначають шляхом фотографії робочого часу кожного члена родини за місяцями, видами робіт і об’єктами калькуляції. Наприклад, затрати власної ручної праці на вирощуванні картоплі і виробництві продукції тваринництва в 2000—2001 рр. наведено в табл. 9.4. У структурі затрат робочого часу найбільшу питому вагу в 2000 р. займало свинарство — 38 %, на другому місці виробництво молока — 31 %; вирощування картоплі — 16 % і утримання молодняку великої рогатої худоби — 15 %.

Таблиця 9.4

Розрахунок затрат праці[1] та витрат
на її оплату в ОГ К. Довжик

Галузі

Затрати, люд.-год.

Оплата праці, грн *

мати

дочка

разом

2000 р.

Картопля

170

168

338

360

Корови

648

49

697

746

Молодняк великої рогатої худоби

22

328

350

375

Свині

837

837

896

Усього

1677

545

2222

2377

2001 р.

Картопля

88

100

205

219

Корови

396

301

697

746

Телята

18

18

19

Свині

916

916

980

Усього

1418

401

1836

1964

* При оцінці 1 люд.-год. на рівні 1,07 грн.

Особливостями проведення фотографії робочого часу в різних галузях є те, що в рослинництві її здійснювали у розрізі виробничих операцій за місяцями року (табл. 9.5), а у тваринництві — теж за місяцями року, але в цілому за видом худоби (корови, молодняк великої рогатої худоби, свині) без виділення окремих операцій.

Слід підкреслити, що планування затрат праці, як і всіх вироб­ничих витрат, тісно пов’язане з технологією, що її застосовують у господарстві. Зокрема, зменшення затрат ручної праці на вирощуванні картоплі у 2001 р. порівняно з 2000 р. майже вдвічі (табл. 9.5) пояснюється підвищенням рівня механізації найбільш важких і трудомістких виробничих процесів за рахунок їх виконання залученою технікою сусідніх фермерів і СВК. Так, якщо в 2000 р. були механізовані такі роботи, як зяблева оранка, вивезення і розкидання гною, дискування, боронування (кіньми), відвезення насіння, скошування бадилля, копання і перевезення картоплі, то в наступному році додалися ще садіння картоплі, підгортання і обприскування посівів.

Такі зміни у технології вирощування картоплі зумовлені похилим віком власника господарства — основного виконавця робіт (його частка в затратах праці становить 75—78 %, табл. 9.4) і погіршенням стану його здоров’я. Крім того, розрахунки показали економічну ефективність заміни ручної праці механізованою. Ці зміни у технології вирощування картоплі дозволили зменшити затрати праці у найбільш напружені місяці року — березень-травень і жовтень (рис. 9.1, де наведено затрати робочого часу членів сім’ї по всіх чотирьох товарних галузях).

Рис. 9.1. Затрати робочого часу членів сім’ї особистого господарства

У тваринництві всі виробничі операції традиційно виконуються вручну: доїння корів дворазове (уранці і ввечері); улітку корови цілий день перебувають на громадському випасі на землях, виділених сільською Радою, а взимку в приміщеннях. Гній викидається зимою один раз на тиждень, а підстилання проводять щодня (улітку рідше). Затрати праці різко збільшуються (як правило, у нічний час) під час опоросів та отелень.

Оцінюючи затрати праці (табл. 9.4) виходили передусім із того, що вона має бути порівнянною з оплатою праці в господарствах суспільного сектору. Тому використовували тарифні ставки, що введені в сільському господарстві України з 1.07.2002 р.

Можливий і інший варіант оцінки затрат праці членів особистого господарства. Так, у господарстві Завалій В., що спеціалізується на вирощуванні і реалізації овочів закритого ґрунту в Броварському районі Київської області, затрати праці кожного члена родини оцінювали диференційовано — залежно від того, скільки б він міг заробити в даних умовах (1997 р.), працюючи в інших, реальних для кожного сферах бізнесу. Зокрема, виходили з можливого заробітку власника господарства 300 грн на місяць, її сина — 220, батьків-пенсіонерів — 100 грн [97, с. 230]. Різниця в методиках обумовлена тим, що в другому випадку всі члени родини працювали тільки в ОГН, а в першому — для одного з членів родини головним місцем роботи є СВК.

Таблиця 9.6

Витрати на ветмедикаменти в ОГ К. Довжик, 2000 р. *

Назва ветпрепаратів

Корови
(2)

Телята
(2)

Свині

Разом

свиноматки (2)

поросята (40)

Протипаразитні

10

8

12

6

36

Антибіотики

12

12

10

72

106

Вітаміни

7

28

35

Мазі

2

1

3

Вакцини

2

12

170

184

Розчинники

2

10

3

15

Полісолі

1

1

Перев’язувальні матеріали

1

2

6

9

Шприци

11

12

3

24

50

Препарат заліза

6

6

Ветпослуги

20

20

10

50

100

Усього

66

67

47

365

545

       

* На основі їх кількості і ринкових цін.

Що ж до затрат матеріальних ресурсів, то вони включаються у собівартість продукції, виходячи з їхніх ринкових цін і враховуючи організацію виробництва. Наприклад, ветеринарну допомогу тваринам у простих випадках надає сам власник господарства, використовуючи препарати, придбані за рекомендаціями ветлікаря в аптеці. У складних випадках викликають лікаря. У табл. 9.6 наведено фактичні витрати на ветмедикаменти за 2000 р. Їх аналіз у динаміці дозволяє встановити нормативи витрат, які використовуються при плануванні. Осіменіння як корів, так і свиноматок здійснює вдома викликаний ветлікар. Витрати на цю операцію подано в табл. 9.8. Оплата наведених вище механізованих робіт при вирощуванні картоплі здійснюється за домовленістю сторін з урахуванням ринкових цін на конкретні послуги в даній місцевості (табл. 9.7).

Усвідомлюючи значення сортів у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур, власник господарства своєчасно проводить сортооновлення і приділяє належну увагу вирощуванню, післязбиральному обробіткові та зберіганню насіння. Зокрема, у 2001 р. у господарстві використовувались такі сорти картоплі: ранні — Бородянська рожева (Поліська дослідна станція); середньостиглі — Санте (голландської селекції), Світанок Київський (Інститут картоплярства).

При плануванні амортизаційних відрахувань виходили з ре­альної ринкової вартості будівель і споруд, визначеної експертним методом і прийнятих норм амортизації за групами основних засобів

Заключним етапом планування витрат і собівартості продукції є її калькулювання. В особистих господарствах населення доцільно використовувати загальноприйняту методику визначення собівартості продукції [84]. Наприклад, у 2000 р. було одержано 78,3 ц картоплі, у т. ч. 35,3 ц (45 %) продовольчої, 31 % (40 %) насіннєвої і 12 ц (15 %) фуражної. З урожаю на власні потреби (харчування, годівлю свиней, насіннєвий фонд) було витрачено 29 ц, а решту — 49,3 ц — реалізовано. Виробничі витрати становили 2287 грн, звідси собівартість 1 ц — 29,21 грн. Таким чином, собівартість реалізованої продукції дорівнює 1440 грн (табл. 9.9). У зв’язку з підвищенням урожайності картоплі в 2001 р. проти 2000 р. на 22 ц/га (зі 174 до 194 ц) собівартість 1 ц картоплі знизилась до 23,20 грн.

У 2000 р. валовий надій молока від двох корів становив 78 ц, з них на випоювання телят було витрачено 7,3 ц, поросят — 6 ц, на власне харчування — 6,5 ц, а решту — 58,2 ц — було реалізовано. Виробничі витрати на утримання корів становили 3355 грн, з них на вартість гною віднесено 140 грн і приплоду — 469 грн. Звідси собівартість 1 ц молока дорівнює 35 грн. Собівартість 1 ц молока в 2001 р. становила 34 грн.



1 Враховано затрати праці тільки на товарні галузі. Питома вага затрат праці у нетоварних галузях господарства (овочі, фрукти, птиця, зернові і кормові) становить 15 %.

Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+