Розділ 3. Суб’єкти господарської діяльності
Розділ 3. Суб’єкти господарської діяльності
3.1. Підприємництво фізичних і юридичних осіб
3.2. Види підприємств та їх об’єднань
3.3. Державна реєстрація суб’єктів господарювання
Суб’єкти підприємницької діяльності можна розділити на дві категорії:
підприємництво фізичних осіб (громадян);
підприємництво юридичних осіб.
Індивідуальна підприємницька діяльність фізичних осіб здійснюється громадянином від свого імені і на свій ризик.
Юридичними особами визначаються організації, які мають відок-ремлене майно, можуть від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді. На відміну від фізичної особи, юридичні особи не є живими істотами та існують незалежно від фізичних осіб, які їх утворили.
За обсягами господарської діяльності домінуюче місце серед суб’єктів підприємництва належить підприємству як юридичній особі.
Підприємство – основна організаційна ланка народного господарства України, самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Підприємство виникає в процесі об’єднання трудових ресурсів і майна, необхідних для здійснення господарської діяльності. Незважа-ючи на велику різноманітність підприємств (завод, фабрика, магазин, перукарня, банк, їдальня тощо), усім їм притаманні спільні риси.
По-перше, підприємство є технологічно відособленою сукупністю засобів виробництва та робочої сили.
По-друге, кожне підприємство – це ланка у національній або, навіть, міждержавній економіці. Воно зосереджується на виготовленні певних товарів, виконанні робіт, наданні послуг за окремим найменуванням або в асортименті. Тобто виробничі процеси в рамках підприємства набувають завершеності у вигляді кінцевого результату. Нехай в одному випадку це буде трактор, а в іншому – тільки деталь для цього трактора, але для відповідних підприємств то буде кінцева продукція.
По-третє, кожне підприємство характеризується економічною відособленістю. Все майно підприємства, з усіма засобами виробництва та технологіями, є власністю його засновників. Підприємство розпоряджається своїм майном. На цій підставі воно самостійно складає свою виробничу програму, набирає кадри, здійснює управління виробничим процесом, реалізує одержану продукцію, відшкодовує свої витрати та отримує прибуток. В економіці підприємства в мініатюрі відбивається вся економіка, з усіма її головними процесами: виробництвом, обміном, розподілом.
По-четверте, підприємство – це соціальний осередок суспільства, певний колектив співробітників, що об’єдналися на професійній основі. Було б неправильно обмежити все життя підприємства лише технологічними та господарськими процесами. На підприємствах проходить важлива частина життя людини, через колектив відбувається її розвиток, духовне зростання. Функцією кожного підприємства є максимально можливий випуск суспільно корисної продукції при найменших витратах.
По-п’яте, підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також фірмовий (товарний) знак для товарів і послуг. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
По-шосте, підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.
Підприємства можна поділити на окремі види за різними ознаками.
1. За ознакою форми власності, на якій засновано підприємство, їх поділяють на: приватні, колективні, державні та змішані. У відповідності до цього за діючим законодавством в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;
колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;
господарське товариство, застосоване на об’єднаній власності;
підприємство, яке засноване на власності об’єднання громадян;
комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;
державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.
Державне підприємство, яке відповідно до законодавства України не підлягає приватизації, може бути перетворене в казенне підприємство. Рішення про перетворення державного підприємства в казенне приймається за однієї з умов:
підприємство провадить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватись тільки державним підприємством;
головним споживачем продукції підприємства (більш як 50 відсотків) є держава;
підприємство є суб’єктом природних монополій.
2. За організаційними формами і змістом господарювання в Україні у відповідності з державним реєстром здійснюють діяльність наступні суб’єкти:
індивідуальні підприємства – засновані на особистій власності фізичної особи та виключно її праці;
сімейні підприємства – засновані на власності та праці громадян України – членів однієї сім’ї, які проживають разом;
приватні підприємства – засновані на власності окремого громадянина України, з правом найму робочої сили;
колективні підприємства – засновані на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації;
державні підприємства – засновані на загальнодержавній власності;
державні комунальні підприємства – засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць;
спільні підприємства – засновані на базі об’єднання майна іноземної юридичної або фізичної особи і суб’єктів господарювання (юридичні та фізичні особи) України;
підприємства, засновані на власності громадянин або юридичних осіб інших держав – повністю належать іноземному інвестору, тобто єдиним засновником і власником яких є окремі іноземні громадяни або юридичні особи інших держав;
кооперативи – вид підприємств, які створені громадянами України, що добровільно об’єднались на основі членства для спільного здійснення господарської та іншої діяльності;
орендні підприємства – створені на базі орендованого майна державного підприємства.
Оренда є заснованим на договорі строковим платним володінням і користуванням майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Об’єктами оренди є:
цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій чи їх структурних підрозділів (філіалів, цехів, дільниць);
окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, організацій.
Орендарями можуть бути організації орендарів, створені членами трудового колективу державного підприємства, організації, їх струк-турних підрозділів; міжнародні організації та особи без громадянства.
селянські (фермерські) господарства – форма підприємницт-ва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільсь-когосподарську продукцію, займатись її переробленням та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, котрі об’єдналися для роботи в цьому господарстві. Селянське (фермерське) господарство може бути створене однією особою;
споживчі товариства – самостійні демократичні організації громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об’єднуються для спільного господа-рювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану;
спілки споживчих товариств – об’єднання на добровільних засадах споживчих товариств. Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах. Товариства можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень та виконання окремих функцій;
господарські товариства – підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їхнього майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
До господарських товариств належать:
акціонерні товариства;
товариства з обмеженою відповідальністю;
товариства з додатковою відповідальністю;
повні товариства;
командитні товариства.
акціонерні товариства – товариства, які мають статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несуть відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.
Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.
Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути меншим суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.
відкриті акціонерні товариства – вид акціонерного товариства, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах;
закриті акціонерні товариства – вид акціонерного товарист-ва, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розпов-сюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржах.
Закрите акціонерне товариство може бути реорганізоване у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери та фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.
товариства з обмеженою відповідальністю – товариство, що має статутний фонд, розподілений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.
товариства з додатковою відповідальністю – товариства, статутний фонд яких поділено на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а за недостатністю цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.
Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
повні товариства – товариства, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном;
командитні товариства – товариства, в яких поряд з одним чи більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).
Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.
асоціації – договірні об’єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втруча-тися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників;
корпорації – договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;
консорціуми – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;
концерни – статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;
об’єднання – інші об’єднання підприємств за галузевим, територіальним та іншими принципами;
дочірні підприємства – підприємства, єдиним засновником і власником яких є інші підприємства;
підприємці – фізичні особи, які є громадянами України, іноземними громадянами, особами без громадянства, що здійснюють підприємницьку діяльність;
організації, заклади, установи – організаційні структури, які не займаються підприємницькою діяльністю. Фінансування робіт, пов’язаних з їх діяльністю, здійснюється за рахунок асигнувань, що виділяються з державного бюджету або місцевого бюджету адміністративно-територіальних одиниць;
організації орендарів – організації, створені трудовим колективом державного підприємства, які мають переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладання договору оренди майна того державного підприємства, організації, де вони створені;
організації покупців – добровільні об’єднання громадян, які уклали угоду про спільну діяльність з метою придбання об’єктів приватизації;
політичні партії – об’єднання громадян, прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у визначенні державної політики, формуванні органів влади, органів місцевого та регіонального самоврядування та представництво у їх складі;
громадські організації – об’єднання громадян для задоволен-ня та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, віко-вих, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів;
релігійні організації – релігійні громади, управління та центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об’єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного і того ж культу, віросповідання, напрямку, течії, які добровільно об’єднались з метою спільного задоволення релігійних потреб.
філії – структурно відокремлені частини юридичної особи, що знаходяться поза межами розташування керівного органу юридичної особи та виконують таку ж діяльність (виробничу, наукову тощо), що й юридична особа в цілому. Філія має своє керівництво, яке підпорядковане керівному органу юридичної особи і діє на підставі довіреності, що отримується від відповідного керівного органу юридичної особи;
представництва – структурно відокремлені частини юридичної особи. Представництво діє за межами знаходження юридичної особи від її імені. Діяльність представництва обмежується виключно представницькими функціями (укладання угод, здавання–приймання продукції тощо);
організації, що не займаються підприємницькою діяльністю – організації, заклади, установи, для яких отримання прибутку не є основною метою їх діяльності.
Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесено до категорії малих підприємств.
@ До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства:
ü у промисловості та будівництві – з чисельністю працівників до 200 чоловік;
ü в інших галузях виробничої сфери – з чисельністю працівників до 50 чоловік;
ü у науці та науковому обслуговуванні – з чисельністю працівників до 100 чоловік;
ü у галузях невиробничої сфери – з чисельністю працівників до 25 чоловік;
ü у роздрібній торгівлі – з чисельністю працівників до 15 чоловік.
Особливості створення та діяльності малих підприємств встановлюються законодавством України.
З метою запровадження спрощеної системи оподаткування до суб’єктів малого підприємництва належать:
фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;
юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
Суб’єкти підприємництва здійснюють свою діяльність з моменту державної реєстрації.
Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи, власник (власники), уповноважений ним (ними) орган чи особа (заявник) особисто або поштою (рекомендованим листом) подають до органу державної реєстрації:
а) установчі документи в повному обсязі для створюваної організаційно-правової форми суб’єкта підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства:
– рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;
– статут, якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційно-правової форми суб’єкта підприємницької діяльності;
б) реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію;
в) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;
г) документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб’єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом.
Фізична особа (заявник), яка має намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подає до органу державної реєстрації реєстраційну картку, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, дві фотокартки, довідку (чи її копію) про включення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів і документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію, а також пред’являє документ, що посвідчує особу.
За наявності всіх необхідних документів орган державної реєстрації зобов’язаний протягом не більше п’яти робочих днів з дня їх надходження внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності (автоматизованої системи збирання, накопичення, обробки та оперативного надання інформації про суб’єкти підприємницької діяльності) та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом юридичної особи, який надається органу державної реєстрації органом державної статистики, або з ідентифікаційним номером фізичної особи – платника податків та інших обов’язкових платежів.
Заявнику видаються оригінал свідоцтва про державну реєстрацію та три його копії, а також оригінал та копія поданих ним установчих документів з відміткою органу державної реєстрації.
РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА
суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи
Ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів ™ ™ ™ ™ ™ ™ ™ ™ ™ ™
Прізвище ___________________________________________________
Ім’я ________________________________________________________
По батькові _________________________________________________
Паспорт серія __________________ номер _______________________
(коли і ким виданий)
Місце проживання м. Житомир________________________________
_____________________________________________________________
(поштовий індекс, адреса, номер телефону, телефаксу)
Картку заповнив __________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові, номер телефону)
Номер реєстраційної справи _____________________
Дата заповнення “___” _____________________ 2000 року
_____________________
(підпис) М.П.