Розділ 6. Право власності в господарській діяльності

Розділ 6. Право власності в господарській діяльності

6.1. Поняття власності в господарській діяльності

6.2. Форми власності

6.3. Об’єкти власності в господарській діяльності

Люди вступають в господарську діяльність, щоб через економічні відносини привласнювати засоби виробництва, продукти праці та задовольняти свої потреби. Привласнення характеризує відношення людей до майна, що грунтується на розмежуванні “мого” і “чужого”.

Власність зумовлює необхідність господарської діяльності, в одночас без господарської діяльності не може існувати власність, оскільки не може привласнити те, чого не існує. Господарська діяльність виступає підставою (способом) набуття як державної чи колективної (товари виробляють колективи громадян), так і приватної власності (суб’єктом виступає окремий громадянин).

Право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.

Суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Право приватної власності виникає на підставі отримання громадянином доходів від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, ведення підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Об'єктами приватної власності є:

індивідуальні підприємства, засновані на особистій власності фізичної особи та виключно її праці;

сімейні підприємства, засновані на власності та праці громадян України – членів однієї сім'ї, що проживають разом;

приватні підприємства, засновані на власності окремого громадянина України, з правом найняття робочої сили;

селянські (фермерські) господарства;

підприємства, засновані на власності іноземних громадян;

майно, що належить громадянам, у тому числі громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а саме: житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, інші цінні папери, а також майно споживчого і виробничого призначення; твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результати інтелектуальної праці.

Право колективної власності виникає на підставі добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передавання державних підприємств в оренду; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; державних субсидій; пожертвувань організацій та громадян, інших цивільно-правових угод.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських коопера-тивів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарсь-ких підприємств, землі садівницьких товариств – за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

Власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать.

Вищими органами управління суб'єктів колективної форми власності є загальні збори, конференції, з'їзди тощо.

Окремі функції з господарського управління колективним майном можуть бути покладені вищими органами управління власника на створювані ними органи.

Суб'єктами права колективної власності є:

орендні підприємства;

організації орендарів;

товариства покупців;

кооперативи;

колективні підприємства і, в тому числі, колективні сільськогосподарські підприємства;

споживчі товариства та їхні спілки;

господарські товариства;

спільні підприємства;

об’єднання недержавних підприємств (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об'єднання);

політичні партії, інші об'єднання громадян, релігійні організації та спілки цих структур.

До державної власності в Україні належать загальнодержавна власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Суб'єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України.

Об'єктами права загальнодержавної власності є:

майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів;

майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ;

оборонні об'єкти;

єдина енергетична система;

системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне значення;

кошти державного бюджету;

національний банк та його установи і створювані ними кредитні ресурси;

державні резервні, страхові та інші фонди;

майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів;

майно державних підприємств;

об’єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

У загальнодержавній власності може перебувати інше майно, а також майно, передане у власність України іншими державами, юридичними особами і громадянами.

Суб'єктами права комунальної власності є:

Республіка Крим в особі її Верховної Ради;

адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Об'єктами права комунальної власності є:

майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради Республіки Крим та утворюваних нею республіканських органів;

майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів;

кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства;

майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування;

майно підприємств комунальної власності;

місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність Республіці Крим, області, району чи іншій адміністративно-територіальній одиниці іншими суб'єктами права власності.

Об'єктом власності інших держав є:

майно, необхідне для здійснення дипломатичних, консульських та інших міжнародних відносин, у випадках і порядку, встановлених міжнародними договорами і законодавством України.

Суб'єктами права власності міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав є юридичні особи, діяльність яких регламентується законодавством цих держав.

Об'єктами власності міжнародних організацій та юридичних осіб, інших держав є:

не заборонене законами України нерухоме чи рухоме майно, включаючи земельні ділянки, будинки, споруди, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби, інше майно соціально-культурного та виробничого призначення, підприємства, частки у статутному фонді підприємств, акції, облігації та інші цінні папери.

Кожен громадянин в Україні має право володіння, користування та розпорядження майном особисто або спільно з іншими. Власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння та користування іншим особам.

Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб’єктів права власності. Власник, здійснюючи свої права, зобов’язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом. При здійсненні своїх прав і виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватись моральних засад суспільства.