1. 5.5.3.1. Приховані методи зовнішньоекономічної політики

Приховані методи зовнішньоекономічної політики

Серед нетарифных методів регулювання важливу роль відігра­ють приховані методи, які можна назвати методами прихованого протекціонізму. До методів прихованого протекціонізму належать декілька сотень різноманітних бар'єрів немитного характеру, які створюються на шляху експорту та імпорту товарів органами дер­жавної центральної та місцевої влади.

Основними з цих методів є такі:

— технічні бар'єри;

— внутрішні податки та збори;

— державні закупки;

— вимоги про вміст місцевих компонентів.

Технічні бар'єри — усі державні заходи контролю та обмежень, пов'язані з вимогами до технічних параметрів товару, які можуть бути використані як засіб обмеження доступу тих чи інших то­варів на внутрішній ринок країни.

Технічні бар'єри різноманітні за своєю природою та формами прояву. Вони можуть встановлюватись у вигляді:

— стандартів;

— технічних норм і правил;

— вимог до безпеки товарів;

— вимог до упакування, маркування та інших технічних харак­
теристик продукції.

За юридичною формою розрізняють технічні бар'єри:

— у вигляді відповідних законодавчих актів даної країни, які
мають універсальний характер та застосовуються до даного товару
в цілому, коли він реалізується на території країни незалежно від
того, вироблений він всередині країни чи імпортований. Ці акти
можуть мати форму закону чи підзаконних актів (наприклад, ви­
моги до вмісту шкідливих речовин у продуктах харчування) згідно
з законодавством про захист прав споживачів;

— у вигляді нормативних актів у рамках чинного митного зако­
нодавства, прийнятих до виконання відповідних нормативних актів
загального характеру;

— у вигляді міжнародних угод. Це пов'язано із розширенням
міжнародного співробітництва у сфері стандартизації та захисту
навколишнього середовища. Наприклад, угоди про захист озоново­
го шару, які передбачають вимоги щодо використання речовин, які
не руйнують озоновий шар, та угоди з торгівлі промисловими відхо­
дами.

Технічні бар'єри передбачають застосування заборон, обов'язко­вої інспекції товарів, спеціальних дозволів на ввіз, інспекції підприємств-постачальників, спеціальних вимог до маркування та пакування, а також фактично сформованих технічних параметрів. Заборони існують на ввезення продукції, яка не відповідає техніч­ним вимогам. Наприклад, у США заборонено ввіз автомобілів, які не відповідають вимогам національного законодавства щодо безпе­ки автомобілів (стандартам безпеки):

1)  якщо автомобіль був виготовлений після набуття сили відпо­
відними законодавчими актами;

2)  якщо імпортер не надасть доказів того, що автомобіль був
приведений у відповідність до цих правил, або зобов'язання забез­
печити відповідність стандартам безпеки протягом максимум 180
днів з моменту ввозу автомобіля;

3)  якщо автомобіль ввозиться зі спеціальною метою, наприклад
для реекспорту.

Обов'язкова інспекція товару застосовується до товарів, які мо­жуть створювати небезпеку розповсюдження захворювань людей та тварин, забруднення навколишнього середовища. Наприклад, м'ясо та м'ясопродукти, які ввозять у США, мають обов'язково прой­ти контроль, який здійснюють відповідні органи США; при вве­зенні інших товарів до США може бути пред'явлений сертифікат, який засвідчує відповідність необхідним стандартам, а Інспекція здійснюється у разі відсутності такого сертифіката. Спеціальні дозволи на ввезення деяких товарів видаються компетентними органами країни-імпортера. Наприклад, у США заборонений ввіз

живих бджіл, якщо вони походять з країни, яка не кваліфікується владами США як безпечна з точки зору захворювання бджіл. Інспек­ція підприємств-постачальників — дозвіл на ввіз товару лише продукції, виробленій на підприємствах, які успішно пройшли про­цедуру спеціальної інспекції спеціалістами країни-імпортера. Ця інспекція має підтвердити: умови виробництва такі, що підприєм­ство дійсно може забезпечити необхідну якість товару (наприклад» зберігання продовольчої сировини та необхідні гігієнічні умови виробництва консервованої продукції). Спеціальні вимоги до мар­кування та пакування вводяться з метою захисту прав спожи­вачів. Наприклад, законодавства багатьох країн, зокрема України, вимагають робити написи на продуктах харчування, косметичних, парфумерних та медичних товарах національною мовою, Із зазна­ченням відповідних важливих характеристик. Фактично сформо­вані технічні параметри виникли внаслідок технічної політики фірм, спрямованої на закріплення своєї присутності на ринку та на створення перешкод конкурентам для проникнення на ринок. Наприклад, розробка та застосування в окремих країнах різних стан­дартів кольорового телебачення, систем радіомовлення, параметрів мережі електропостачання тощо.

Серед технічних бар'єрів виділяють декілька специфічних обла­стей — санітарні, ветеринарні, фітосанітарні норми та правила. Ці сфери регулювання пов'язані не тільки зі стандартами на ті чи інші товари, а й із забезпеченням безпеки населення, сільськогос­подарських тварин та рослин.

Головна риса всіх технічних бар'єрів — це те, що вони офіційно застосовуються не як засіб обмеження імпорту, а для забезпечення цілісності національної системи стандартизації безпеки викорис­тання товарів.

Цей захід охоплює близько 1/3 товарів світової торгівлі.

Відмінність у національних та внутрішньофірмових стандартах, а також у системах вимірювання при виробництві та оцінюванні параметрів цілеспрямовано використовується державами для ство­рення нетарифних бар'єрів проти імпортної продукції.

Одним із шляхів полегшення доступу на зовнішні ринки у зв'яз­ку зі зростанням технічних бар'єрів та скороченням витрат, які ними викликаються, є досягнення на офіційному або фірмовому рів­ні угоди про взаємне визнання результатів технічних випробу­вань виробу та його сертифікації. Іншим шляхом є виготовлення продукції, призначеної для експорту, з урахуванням міжнародних стандартів, передусім розроблених Міжнародною організацією зі стандартизації (ІСО), або з урахуванням стандартів країни-імпор­тера.

Метою міжнародної стандартизації є сприяння успішному роз­витку взаємовигідного товарообміну між країнами шляхом узго­дження національних стандартів та технічних умов, розроблення єдиних вимог до технічних даних та якості і прийняття відповід­них рекомендацій. Величезне практичне значення мають стандар­ти ЄС, на базі яких побудовано понад 80 % усіх міжнародних стан­дартів та рекомендацій.

Іншим завданням міжнародної стандартизації є розробка уніфі­кованих принципів використання національних лабораторій та служб при інспектуванні імпортних товарів та встановлення дові­ри до цих служб з боку подібних органів інших країн — міжнародне визнання національних лабораторій з випробувань та інспектую­чих органів.

Внутрішні податки та збори — приховані методи торгової політики, спрямовані на підвищення внутрішньої ціни імпортного товару й скорочення внаслідок цього його конкурентоспроможності на внутрішньому ринку. Вони не є предметом міжнародного регу­лювання, а знаходяться цілком у компетенції національних органів влади, як центральних, так і місцевих.

Внутрішні податки та збори виконують фіскальну функцію — поповнення державного бюджету з метою наступного фінансуван­ня, зокрема, державних органів, які відповідають за регулювання, контроль та спостереження за зовнішньоторговою діяльністю.

Внутрішні податки та збори поділяються на дві групи:

1)   зрівнювальні податки та збори — еквівалентні непрямим
податкам та зборам, які збираються у країні-імпортері з національ­
них товарів у формі податку на додану вартість (ПДВ), податку на
продаж, податку на споживання, акцизу. Мета цих податків та зборів —
створення єдиного податкового режиму для іноземних та вітчизня­
них товарів. Згідно правилами ГАТТ, імпортні податки не повинні
перевищувати розміру оподаткування аналогічних товарів внутріш­
нього виробництва, не повинні утворювати додаткового бар'єра,
який захищає товари вітчизняного виробництва. Проте на прак­
тиці це часто не дотримується, зокрема тому, що імпортні податки
та збори нараховуються на ціну товару СІФ, яка включає суму ви­
плачених мит. Багато країн використовують оподаткування для
стимулювання експорту національних товарів шляхом повернен­
ня податків, заплачених за товар, призначений для експорту;

2)   податки та збори, які збираються з імпортера у зв'язку із
митним оформленням і переміщенням товару через кордон. У США,
наприклад, збір за митне оформлення товару становить 0,17 % вар­
тості (але не менше 21 і не більше 400 доларів США). До цієї групи
крім збору за митне оформлення товару належать:

— імпортний депозит-форма застави, яку імпортер має внести на
певний строк, — безпроцентний внесок, що дорівнює всій або час­
тині вартості товару. Внаслідок цього з обороту забирається значна
частина капіталу експортера, цим обмежується його платоспро­
можність;

— кредитні обмеження для імпортера, які полягають в обме­
женні максимальної суми кредиту, строку видачі, збільшенні про­
центної ставки при наданні у кредит грошових коштів, зумовлені
їх цільовим використанням (імпорт товарів);

— консульські збори — плата за надання консульської факту­
ри; характерні для країн Латинської Америки;

— прикордонні збори фіскального характеру;

— обмеження стосовно іноземних ви но-горілчаних виробів;

— дискримінаційні збори з автомобілів,*

— статистичні та адміністративні збори, які здійснюються з ме­
тою забезпечення ретельного статистичного обліку зовнішньотор­
гових вантажів;

— спеціальні збори на імпортні товари (наприклад, в ЄС уста­
новленні спеціальні збори при імпорті оцинкованого заліза);

— муніципальні збори;

— поштові збори;

— портові збори;

— збори на розвиток експорту;

— збори на доброчинні цілі (Туреччина, Ірак, Іран).

Іноді всі збори можуть бути об'єднані в єдиний консолідований Імпортний податок. Наприклад, в Уругваї та Сирії він становить від 5 до 40 % митної вартості імпортованого товару.

Про різноманітність цього інструмента нетарифного регулюван­ня свідчить спектр усіх імпортних податків та зборів, які застосо­вуються в ЄС. Згідно зі ст. 20 Митного кодексу ЄС, при імпорті в ЄС крім мит товари оподатковуються:

— митними доплатами на окремі товари;

— внутрішніми податками та зборами;

— компенсаційними зборами на деякі сільськогосподарські про­
дукти. У рамках усього ЄС додатковим митом оподатковується
борошно, деякі види цукру та деякі товари, що містять цукор. У
Греції з будь-якої імпортної угоди вартістю понад 200 тис. драхм
стягується імпортний збір за ставкою 1 %, але не вище 5 тис. драхм.
У Великобританії з імпортного автомобіля збирається податок у
розмірі 10 % його оптової вартості. У Данії — збір на охорону
навколишнього середовища (з вартості посуду, виделок, ложок одно­
разового використання — за ставкою 50 %, з хімікатів, що викори­
стовуються для виготовлення торгового упакування для рідини —

20 %, з озоноруйнуючих речовин — за специфічними ставками). Оподатковуються також товари, що виділяють вуглекислий газ (ви­ключаючи деякі види палива); дослідницьким збором оподаткову­ються маргарин та його вітамінні модифікації. При імпорті авто­мобілів та прогулянкових суден сплачується реєстраційний збір.

Найважливішим із внутрішніх податків, якими оподатковують­ся імпортні товари в ЄС, є ПДВ. З 1 січня 1993 р. мінімальна ставка ПДВ в усіх країнах ЄС становить 15 %, але їм дозволено зберігати нульові та понижені ставки, які існували до 1 січня 1991 р. Тому фактичне розкидання базових ставок ПДВ у різних країнах ЄС досить значне. Занижені ставки ПДВ, які мають бути не менше 5 %, можуть встановлюватись на продукти харчування, напої (крім алкогольних), послуги та товари, які застосовуються у сільському господарстві (крім машин та обладнання), ліки, книги, газети, соці­альне житлове будівництво, послуги у прикордонній справі. В усіх державах ЄС збираються й акцизні збори, система збирання яких в різних державах різна. З 1 січня 1993 р. введені єдині мінімальні ставки цього податку. З метою збереження соціальної рівноваги ЄС підтримує на певному рівні ціни на продукцію, яка продукуєть­ся європейськими фермерами. Для забезпечення підвищення цін на імпортну продукцію до потрібного рівня застосовуються ковзні збори. Ними оподатковуються живі тварини, м'ясо, молочні про­дукти, зернові, деякі овочі та фрукти, продукти з них, олійне на­сіння і деякі інші сільськогосподарські продукти. У додаток до імпортного збору з деяких товарів, зазначених в інтегрованому та­рифі, збирається сільськогосподарський збір. Ним оподатковують­ся деякі живі тварини, м'ясо, молочні продукти, жир свиней та пта­шиний жир. Цей збір збирається за специфічними ставками, які встановлюються регламентами ЄС. Ще один вид додаткових пла­тежів у зв'язку з імпортом аграрної продукції — компенсаційний збір. Він збирається зі свіжих овочів, фруктів, деяких рибопродуктів.

Державні закупки — прихований метод торговельної політики, який вимагає від державних органів та підприємств придбати певні товари лише у національних фірм, незважаючи на те, що ці товари можуть бути дорожчі за імпортні. Найчастіше така політика по­яснюється вимогами національної безпеки. Наприклад, американ­ський уряд за законом 1933 p., який отримав назву "Акт "Купуй американське", платив на 12 % більше, а для оборонних товарів — на 50% більше американським постачальником порівняно з іно­земними. У країнах ЄС, де донедавна засоби зв'язку були держав­ними, практично не було торгівлі обладнанням зв'язку, оскільки від державних фірм вимагалось купувати таке обладнання лише у своїх виробників.

Вимоги про вміст місцевих компонентів — прихований ме­тод торговельної політики держави, який законодавчо встановлює частку участі національних виробників у виробництві імпортова­ного товару. Зазвичай вимога про вміст місцевих компонентів ви­користовується країнами, що розвиваються, у рамках політики імпор-тозаміщення, яке передбачає створення та нарощування національ­ної бази виробництва імпортних товарів, з метою наступної відмо­ви від їх імпорту. Уряди розвинених країн використовують вимогу про вміст місцевих компонентів з метою запобігання переміщення виробництва у країни, що розвиваються, з більш дешевою робочою силою і зберегти тим самим рівень зайнятості. Наприклад, США зобов'язують іноземних постачальників автомобілів на американ­ський ринок, зокрема японських, розширити використання комплек­туючих частин американського виробництва, робочої сили та по­слуг у сфері реклами.