1. 5.5.3.4. Правові інструменти регулювання

Міжнародне регулювання міжнародної торгівлі забезпечується за допомогою таких принципів та норм (див. додаток 3):

—  загальновизнаних (основних) принципів міжнародного права;

—  галузевих (спеціальних) принципів міжнародного економіч­
ного права;

—  диспозитивних та рекомендаційних принципів торгово-еко­
номічного регулювання;

— конвенційних норм — двосторонніх та багатосторонніх дого­
ворів і угод.

Саме тому серед нетарифных інструментів (див. рис. 1.5.2) пред­ставлені правові інструменти, які докладно вивчаються міжнарод­ним правом, але тісно пов'язані з міжнародними відносинами, зок­рема з міжнародною торгівлею.

Фундамент міжнародного правопорядку утворюють основні прин­ципи міжнародного права. Вони виконують одночасно дві функції:

1)  сприяють стабілізації міжнародних відносин, обмежуючи їх
певними нормативними рамками;

2)  закріплюють усе нове, що з'являється у практиці міжнарод­
них відносин, сприяючи їх подальшому розвитку.

Основні принципи міжнародного права зафіксовані у статуті ООН і носять характер jus cogens, тобто є зобов'язаннями вищого поряд­ку і не можуть бути скасовані державами ні індивідуально, ні за згодою між собою. До міжнародного регулювання економічних відносин, зокрема міжнародної торгівлі, перш за все, застосовують такі загальновизнані норми міжнародного права:

—  принцип суверенної рівності держав;

—  принцип невтручання у внутрішні справи;

—  принцип співробітництва;

—  принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань;

—  принцип мирного розв'язання суперечок;

—  принцип непорушності кордонів;

—  принцип загальної поваги прав людини;

—  принцип самовизначення народів та націй.

Дія спеціальних або галузевих принципів, розроблених у МЕВ, спрямована передусім на формування торгово-політичних режимів.

Торгово-політичний режим (ТПР) — це сукупність різноманіт­них інструментів державного регулювання зовнішньоторговельно­го обігу, закріплених у формі норм національного права та ме­ханізмів їх узгодженого регулювання, відповідно до норм та прин­ципів міжнародного права. Або:

ТПР — це сукупність заходів, які застосовуються в певний мо­мент часу в певній країні для регулювання доступу іноземних то­варів та послуг на внутрішній ринок, а також для забезпечення доступу вітчизняних товарів та послуг на ринки інших країн,

До спеціальних галузевих принципів міжнародного економіч­ного права належать такі:

—  принцип найбільшого сприяння;

—  принцип національного режиму;

—  принцип преференційного режиму;

—  принцип свободи транзиту;

  — принцип транспарентності;

—   принцип нотифікації.

г./ При тлумаченні та застосуванні цих принципів необхідно вихо-іити з того, що вони взаємопов'язані, підпорядковуються загально-іизнаним принципам міжнародного права й існують у рамках єди-юї системи міжнародного права.

У міжнародній торгівлі основоположним є принцип найбільш :приятливої нації та режим найбільшого сприяння, який цим прин­ципом надається.

Режим найбільшого сприяння (РНС) — це не менш сприятли-знй режим, який надається державами одна одній у міжнародному договірному порядку у сфері торгівлі, мореплавства, правового ста­новища громадян, мит тощо, ніж той, який наданий чи буде нада­ний кожною зі сторін, що домовляються, будь-якій третій країні.

Іншими словами, принцип найбільш сприятливої нації озна­чає у його загальному розумінні право кожної держави, яка домов­ляється, на основі взаємності користуватись усіма перевагами, які інша держава, що домовляється, надає будь-яким третім державам щодо узгодженого кола відносин. Цей принцип у його безумовній формі є основою ГАТТ. Кожна митна пільга, яка надається однією із країн — учасниць ГАТТ якій-небудь іншій країні, автоматично поширюється на всі країни ГАТТ (ст. І тексту ГАТТ — 47).

Міжнародне право не допускає винятків у РНС щодо кола суб'єктів міжнародного права, крім таких історично складених винятків, які застосовуються за взаємною згодою сторін:

— для прикордонної торгівлі сусідніх держав;

— для каботажного судноплавства;

— для країн, що входять у зону преференційних митних тарифів;

— відносно інтеграційних угруповань — зон вільної торгівлі,
митних союзів тощо. Учасник такого угруповання при наданні РНС
у договорах з третіми країнами звільняється від обов'язку поширен­
ня на ці треті країни пільгового режиму торгівлі, який провадиться
у їх відносинах з іншими членами інтеграційного угруповання.

Принцип національного режиму передбачає надання державою іноземним юридичним та фізичним особам, товарам та послугам режиму, аналогічного тому, яким користуються, відповідно, вітчиз­няні юридичні і фізичні особи, товари, послуги тощо.

У рамках ГАТТ (ст. Ill) національний режим застосовується як додаток до принципу РНС при реалізації імпорту на внутрішньому ринку і передбачає, що умови торгівлі мають бути подібними і для вітчизняних, і для іноземних товарів (тобто нейтральними за своїм ефектом для конкуренції між ними) у тому, що стосується внут­рішніх податків та зборів, правил закупівлі, продажу, транспортування, розподілу та споживання цих товарів,- а^гокож їх перероб­ки та змішання.

Деталі застосування національного режиму у суперечних випад­ках визначаються рішеннями Арбітражної ради ("Панелі") ГАТТ, які є обов'язковими лише для сторін суперечки І у правовому відно­шенні є не більш ніж прецедентами.

Як і РНС, принцип національного режиму не став універсаль­ним і є диспозитивною нормою міжнародного права, яка застосо­вується у рамках двосторонніх та багатосторонніх угод, що містять відповідну клаузулу.

Принцип преференційного режиму. У 1964 році на першій Конференції 00Н з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) була висунута концепція створення Загальної системи преференцій (ЗСП) з ме­тою сприяння економічному розвитку та індустріалізації країн, що розвиваються. У 1968 р. ЗСП була офіційно схвалена в рамках ЮНКТАД та стала самостійним інструментом торговельної полі­тики розвинених країн.

Суть ЗСП полягає у наданні країнам, що розвиваються, переваг щодо доступу їх товарів на ринки розвинених країн. Основною формою преференцій є тарифні пільги, які фіксуються у вигляді знижених ставок імпортних мит. Назва "Загальна" пояснюється тим, що преференції практикуються практично всіма розвиненими країнами як одностороння поступка, а не як результат торгово-еко­номічних переговорів.

Загальна система преференцій базується на принципі преферен-ційності відношення до країн, що розвиваються, який включає в себе сукупність загальноправових норм: право розвинених країн надати загальні взаємні та недискримінаційні преференції краї­нам, що розвиваються; преференції відносно країн, що розвивають­ся, не означають дискримінації щодо розвинених держав; надання особливих пільг не означає дискримінації решти країн, що розвива­ються.

Принцип свободи транзиту є диспозитивною конвенційною нор­мою міжнародного економічного права, яка поки що не отримала універсального характеру.

Транзит або транзитні перевезення — це проходження то­варів (включаючи багаж), а також суден і транспортних засобів че­рез територію сторони, що домовляється, яке при цьому є лише час­тиною повного шляху, який починається та закінчується за межа­ми кордону сторони, що домовляється, через територію якої здійснюється рух вантажу (п. 1 ст. V ГАТТ). При цьому це прохо­дження може супроводжуватись перевантаженням товару, складу-ванням, дробленням партій товарів та зміною видів транспорту,

Правовий зміст принципу свободи транзиту може буте вираже­ний у таких основних тезах:

— свобода транзиту має бути забезпечена шляхами, які найбіль­
ше підходять для міжнародного транзиту;

— не повинно робитись жодних відмінностей залежно від пра­
пора суден, місця проходження, відправлення, заходу, виходу або
призначення, чи яких-небудь обставин, що стосуються власності на
товари, судна або інші транспортні засоби;

— транзитні перевезення не повинні підлягати яким-небудь не­
потрібним затримкам або обмеженням, мають бути звільнені від
мит і від усіх транзитних та інших зборів, встановлених відносно
транзиту, за винятком зборів за перевезення товарів або зборів, за
розміром аналогічних адміністративним витратам, викликаним
транзитом, або вартості наданих послуг;

— РНС надається стосовно всіх зборів, правил та формальностей,
пов'язаних із транзитом;

— сторона, територією якої здійснюються транзитні перевезен­
ня, має право вимагати їх здійснення через відповідну вхідну мит­
ницю.

Значення принципу свободи транзиту полягає у забезпеченні завдяки йому стабільного доступу товарів до ринків будь-якої країни незалежно від її географічного розташування, як в абсолютному сенсі, так і відносно країн-контрагентів. Цей принцип виражає прин­цип рівноправності у питаннях транспортного доступу товарів, за­безпечуючи рівність усіх суб'єктів міжнародного торгового обігу.

Принцип свободи транзиту включає в себе принцип найбільшого сприяння, як Інструмент реалізації рівного та недискримінаційно-го доступу всіх суб'єктів до транспортних інфраструктур на рівних найбільш вигідних умовах, які тільки можуть бути надані третій країні.

Принцип транспарентності або принцип гласності зовніш­ньоторговельного законодавства регламентований і розроблений в рамках ГАТТ (ст. V). Виконання цієї норми дозволяє планувати зовнішньоторговельні операції з урахуванням усіляких перешкод які можуть з'явитись у майбутньому у зв'язку зі зміною зовнішньо­торговельного законодавства.

Принцип транспарентності — забезпечення прозорості систе ми регулювання зовнішньої торгівлі. У широкому сенсі це означа* доступність інформації про заходи з регулювання, їх ясність та одно значність і стосується як самих заходів, так і правил їх застосу­вання.

Поняття зовнішньоторговельного законодавства включає в себе: закони, правила, судові рішення та адміністративні розпорядження

загального характеру відносно кваліфікації чи оцінки товарів для митних цілей або ставок податків, мит чи Інших зборів, або вимог, обмежень чи заборон імпорту або експорту, переказу платежів за них, або розподіл, транспортування, страхування, зберігання на скла­дах, огляд, виставлення на огляд, обробку, змішування або інше ви­користання, які впливають на їх продаж; міждержавні та міжуря­дові угоди.

Основні елементи транспарентності:

— доступність інформації про заходи державного регулювання;

— застосування заходів регулювання лише після публікації;

— одноманітне застосування заходів регулювання;
.   — можливість оскарження дій влад.

Принцип транспарентності традиційно має на увазі застережен­ня про нерозголошення конфіденційних відомостей, яке б утрудни­ло застосування акта зовнішньоторговельного законодавства, супе­речило б суспільним інтересам або завдало б шкоди законним діловим інтересам окремих підприємств.

Принцип нотифікації — інформування про систему регулювання зацікавленими сторонами у рамках багатосторонніх угод, яке здійснюється, як правило, шляхом офіційного повідомлення органів, що здійснюють контроль за застосуванням багатосторонніх угод.

Нотифікація передбачає інформування про:

— систему та правила використання тих чи інших заходів;

— випадки застосування заходів регулювання певної категорії;

— випадки застосування заходів регулювання, які суперечать
або повністю не відповідають принципам використання заходів
даної категорії та застосовуються у вигляді винятку або у рамках
особливих узгоджень;

— зміни у системі регулювання.

Практика нотифікації дозволяє заздалегідь виявити заходи ре­гулювання, які можуть стати потенційними джерелами завдання шкоди іншій стороні або виникнення торгових конфліктів, а також отримати Інформацію про заходи, які у силу своєї природи мають дефіцит транспарентності (тобто застосовуються у неявному вигля­ді), наприклад деякі види субсидій.