Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1. 7. Планування експлуатаційної діяльності готелів

У процесі переходу до ринкової системи виробничих відносин нещадній критиці підлягає все, що пов'язано з адміністративно-командними метода­ми управління й, навпаки, великі надії покладаються на ринкові механіз­ми управління народним господарством. Чимало фахівців навіть уникають застосування таких термінів, як розробка планових завдань, перспективні плани розвитку підприємства, регіону, держави в цілому. Особливо яскра­во це проявилось на першому етапі формування ринкових відносин. Вва­жалось, що ринкова система господарювання сама все поставить на свої місця, збалансує попит і пропозицію, забезпечить розвиток виробництва на засадах конкуренції виробників і пріоритету інтересів споживачів. Од­нак, досвід показує, що це не так. Перехід до ринкової системи — процес складний, що потребує розробки правильної, зваженої стратегії та такти­ки його реалізації.

У країнах з розвиненою системою ринкових відносин велика увага звер­тається на проблеми планування. Зокрема, п'ятирічні плани розвитку на­родного господарства, починаючи з 1955 p., постійно розробляються в Японії, з 1945 р. — у Франції, Південній Кореї та інших країнах. У США планування здійснюється Національною планувальною радою. В усіх лан­ках державного апарату налічується понад 20 тис. професійних планови­ків, з яких 56 відсотків працюють на місцевому рівні.

Таким чином, вітчизняний і зарубіжний досвід переконує в необхіднос­ті та важливості планування. При цьому його роль помітно зростає на рів­ні підприємств, що одержали значну свободу в комерційній і підприєм­ницькій діяльності.

З переходом до ринкових відносин у готельних комплексах доцільно розробляти бізнес-план, що має наступні основні розділи:

Мета розробки бізнес-плану.

Основні відомості про підприємство.

Стратегія маркетингу.

План експлуатаційної діяльності готелю.

Організаційний план.

Фінансовий план.

Резюме.

Мета розробки бізнес-плану може бути різною. Наприклад, збіль­шення обсягу реалізації послуг, одержання державного бюджетного кре­диту, залучення інвесторів, одержання пільгового кредиту під капітальний ремонт і реконструкцію.

Основні відомості про підприємство містять коротку довідку про підприємство й аналіз його поточного стану. Тут подається характеристи­ка послуги, її особливість і відмінність від конкурентів, соціально-еконо­мічне значення послуги. Особлива увага звертається на оцінку ринку збу­ту та конкурентів, тобто оцінюється потенційний обсяг продажу послуг; визначаються найбільші конкуренти, їх цінова та рекламна політика; вив­чаються нові методи роботи конкурентів і аналізуються їх помилки.

Стратегія маркетингу конкретизує форми та методи виробничо-збу­тової діяльності, концепцію маркетингу підприємства для досягнення пос­тавленої мети. Тут пропонується схема розширення ринку збуту послуг, нові форми залучення туристів, механізм і політика ціноутворення, мето­ди стимулювання продажу послуг, шляхи формування громадської думки про готель, план організації та підвищення ефективності реклами.

План експлуатаційної діяльності готелю — важливий розділ біз­нес-плану, від обгрунтованості якого залежать кінцеві фінансові результа­ти діяльності підприємства. Методика його розробки розглядатиметься нижче.

Організаційний план уміщує організаційну структуру підприємства; схему управління; склад підрозділів, їх функції, взаємозв'язок і координа­ція їх дій. У цьому розділі розглядається також кадрова політика підпри­ємства, професійна підготовка та підвищення кваліфікації працівників.

Фінансовий план — це розробка балансу грошових доходів і витрат підприємства на основі прогнозу обсягів реалізації послуг на 3 роки.

Резюме — це обгрунтування заходів, що включає:

прогнозування обсягу продажу послуг на 3 роки;

витрати підприємства за 3 роки;

валовий доход, балансовий прибуток і рентабельність;

термін повернення вкладень (якщо вони плануються).

Докладніше розглянемо зміст і методику розробки плану експлуатаційної діяльності готелів.

План експлуатаційної діяльності готелю включає:

Експлуатаційну програму.

План доходів від експлуатаційної діяльності.

План доходів від додаткових послуг і допоміжних підрозділів.

План підвищення якості експлуатаційної діяльності готелю. Результат діяльності готелю — це підготовка, створення відповідних умов для тимчасового проживання та надання проживаючим комплексу платних і безплатних додаткових послуг. Розробка експлуатаційно-фінан­сового плану починається з розробки експлуатаційної програми, що є важ­ливою складовою плану готелю.

Експлуатаційна програма — це кількість місць, що надається для проживання у плановому періоді, тобто обсяг основних пос­луг у натуральному вираженні. За одиницю виміру основних послуг готелю прийнято число місце-днів. Від запланованого обсягу послуг зале­жить їх собівартість, розмір прибутку, сума валових доходів, потреба в ма­теріальних ресурсах, обігових коштах та інші показники плану.

У процесі розробки експлуатаційної програми визначається ряд показ­ників, що дозволяють дати реальну оцінку можливостям використання но­мерного фонду готелю.

Одночасна місткість, що визначається шляхом множення кількості номерів кожної категорії на число постійних місць у кожному з них.

Загальна кількість місце-днів у готелі визначається шляхом мно­ження показника «одночасної місткості» на число календарних днів року, що планується. Отримана кількість місце-днів характеризує можливу про­пускну здатність, що має готель.

Однак, практика свідчить, що 100% завантаження готелю, виходячи із загальної кількості місце-днів, неможливе тому, що виникають простої, пов'язані з капітальним ремонтом і реконструкцією готелю, поточним ре­монтом та іншими об'єктивними причинами.

Число місце-днів простою номерів під час проведення капітального ре­монту визначається шляхом множення місткості номерів, що підлягають капітальному ремонту на число днів, необхідних для проведення цього ре­монту. За відсутності таких нормативів (кількості днів на капітальний ре­монт) розрахунок проводиться як для капітального ремонту, що викону­ється господарчим способом. У такому випадку число днів простою визна­чається шляхом ділення кількості людино-годин, необхідної на весь ре­монт, на середню тривалість однієї зміни (8 годин), помножену на чисель­ність робітників, які задіяні в капітальному ремонті (склад бригади).

Простої номерів у поточному ремонті визначаються на підставі графіків проведення ремонту та нормативного числа днів простою в ньому кожної категорії номерів та їх місткості.

У разі відсутності нормативів простою номерів у поточному ремонті в якості вихідної бази використовуються дані аналізу фактичного простою номерів у поточному ремонті за попередні періоди.

На практиці до об'єктивних причин прийнято також відносити простої у святкові дні, в останні дні грудня та перші дні січня. Однак, вивчення зарубіжного досвіду в цьому плані свідчить про існуючі резерви підвищен­ня рівня завантаження готелів.

Далі визначається показник — «пропускна здатність готелю», що визначається як різниця між загальною кількістю місце-днів у готелі та кількістю місце-днів перебування в капітальному ремонті та реконструкції. Цей показник характеризує число місць можливе для експлуатації впро­довж періоду, що планується, з урахуванням технічно допустимих просто­їв місць (капітальний ремонт).

Показник «кількість місце-днів, що надаються згідно з планом» характеризує обсяг послуг, що надає готель з урахуванням планових прос­тоїв у результаті поточного ремонту та інших об'єктивних причин. Цей по­казник визначається як різниця між пропускною здатністю готелю та кіль­кістю місце-днів перебування у простої, пов'язаному з поточним ремонтом та іншими об'єктивними причинами.

У процесі аналізу та планування застосовується «коефіцієнт викорис­тання можливої пропускної здатності готелів», що визначається за формулою:

V

де Vn — кількість місце-днів, що надаються згідно плану;

V3 — пропускна здатність готелю.

Коефіцієнт (Кв) використання пропускної здатності готелю називається також й коефіцієнтом завантаження готелю.

Першим і досить відповідальним етапом планування експлуатаційної програми є аналіз її виконання впродовж останніх років і попередніх міся­ців планового року. В процесі аналізу визначається можлива та фактична пропускна здатність, коефіцієнт завантаження готелю та інші показники.

Мета аналізу — пошук резервів збільшення номерного фонду та його завантаження, розробка заходів щодо скорочення простоїв, а також виз­начення реальної бази для економічно обгрунтованого планування експлу­атаційної програми.

У процесі розробки плану експлуатаційної програми необхідно врахову­вати передбачене збільшення номерного фонду чи зміну структури його категорійності.

Приклад. На початок року, що планується, в готелі було 460 місць. У результаті реконструкції та перепланування окремих номерів і підсобних приміщень з 01.04.1997 р. планується введення в експлуатацію додатково 20 місць. Середнє число місць, що матиме готель у плановому році становитиме:

(460-3) + (480 -9)

= 475 місць. с     12

Можлива пропускна здатність готелю на рік, що планується становитиме.

475 • 365 = 173375 місце-днів.

Заплановані заходи щодо скорочення простоїв дозволяють скоротити їх до 45 днів, у результаті чого кількість місце-днів, що надаються згідно пла­ну, становитиме:

(365 — 45) • 475 = 152000 місце-днів.

Далі необхідно визначити коефіцієнт використання можливої пропуск­ної здатності готелю, що становитиме:

152000

К   = = 0,88      або   88%    від   місткості    готелю,

в     173375

Визначивши пропускну здатність готелю та коефіцієнт її використання, можна визначити експлуатаційну програму за формулою:

рі = V3 ' Кв де V3 — можлива пропускна здатність готелю;

Кв—  коефіцієнт використання пропускної здатності.

У нашому прикладі експлуатаційна програма, за плановою місткістю го­телю 475 місць і коефіцієнтом використання 0,88, становитиме на рік /(475 • 365) -0,88/ = 152570 місце-днів.

Важливим етапом планування експлуатаційної програми є розподіл річ­ного плану за кварталами та місяцями тому, що попит на готельні послу­ги має яскраво виражену сезонність і коливається в залежності від пори року. Весняно-літні місяці характеризуються наймасовішим заїздом турис­тів і коефіцієнт завантаження готелів за цей період відповідно найвищий. Тому в II та III кварталах планується найвищий коефіцієнт використання місць. У І та IV кварталах цей коефіцієнт планується нижче середньоріч­ного, тому всі ремонтні та інші роботи, пов'язані з припиненням функціо­нування номерів переносяться саме на цей період.

Після розробки експлуатаційної програми підходять до планування до­ходів від експлуатаційної діяльності готелів. У цьому плані потрібно перед­бачити забезпечення найбільш повного використання номерного фонду іноземними туристами. Це сприяє припливу валютних надходжень, що мо­жуть направлятися на розширення та вдосконалення матеріально-техніч­ної бази готелів.

Плануванню доходів від експлуатаційної діяльності передує аналіз ста­ну, динаміки та використання номерного фонду за поточний рік

Особлива увага звертається на фактори, вплив яких підлягає кількісно­му оцінюванню, тобто таких як:

місткість і розрядність готелю;

структура номерного фонду за категорійністю;

контингент і тривалість проживання туристів;

коефіцієнт використання номерного фонду, в тому числі вітчизняними та іноземними туристами.

Основна частка валового доходу в готельному господарстві формується за рахунок експлуатації номерного фонду. Ці доходи включають: плату за проживання в номерах; плату за час, що перевищує повну добу проживання в готелі, а також доходи від бронювання номерів.

Доходи готелю від експлуатації номерного фонду визначаються за наступ­ною формулою:

Dn = М • Kt • Ц

де М — місце-дні в експлуатації на період, що планується;

Kf. —  коефіцієнт завантаження;

Ц —  середня ціна проживання в номері.

Однак, такий метод визначення не дозволяє врахувати диференціацію оплати номерів різної категорії, а також сезонність попиту на готельні пос­луги. Точнішим та економічно обгрунтованішим є план доходів від експлуатації номерного фонду, визначений з урахуванням усіх вищевказаних факторів.

Таким чином, сума доходів за надання місць у готелі визначається шля­хом множення планового числа місце-днів кожної категорії номерів на від­повідну ціну за проживання (за добу). Крім того, до доходів включається сума надбавки до основної ціни за весняно-літній сезон

Сезонні надбавки визначаються, виходячи з установленої в даному го­телі надбавки у розмірі 25 відсотків до основної ціни з 1 травня до 31 жов­тня. Для визначення суми надбавки до доходів за рік необхідно врахува­ти, що надбавки будуть застосовуватись протягом 180 днів (травень-жовтень), відповідно, коефіцієнт сезонності становитиме за номерами:

Одномісний, вища    — 0,50 (180 : 360)

Одномісний, І    — 0,50 (180 : 360)

Двомісний, І Одномісний, II Двомісний, II

0,51 (180 : 352)

0,51 (180 : 355)

0,51 (180 : 350)

Знаючи коефіцієнт сезонності, можна визначити розмір надбавки до річ­ного доходу за кожною категорією номерів. Так, наприклад, за одномісни­ми номерами категорії надбавки становитимуть 9 тис. грн. (72 • 25% • 0,5) : 100.

Доходи від бронювання місць плануються виходячи з тенденції розвит­ку цього виду платних послуг за попередні роки та перспектив розміщен­ня організованих туристів у році, що планується.

Значним резервом збільшення доходів у готельному господарстві є збільшення обсягу та розширення набору додаткових послуг. Сервіс пот­рібно налагоджувати не за принципом попиту, а за принципом пропозиції. На жаль, асортимент додаткових послуг, що надаються вітчизняними го­телями є ще досить скромним. У зв'язку з цим, для визначення розмірів доходів від додаткових послуг на період, що планується, слід виходити не тільки з досягнутого в базисному періоді рівня, але й враховувати можли­вості впровадження нових видів послуг і вдосконалення діючих форм об­слуговування.

Розмаїття вказаних видів послуг не дає можливості включати їх до пла­ну в натуральних показниках. Тому план доходів від додаткових послуг входить до загального плану реалізації готельних послуг у ціновому вира­женні.

Визначення доходів від додаткових послуг здійснюється на кожний вид, виходячи з кількості запланованих послуг і встановлених цін на них.

Платні послуги туристи можуть отримати від побутових підприємств (перукарня, хімчистка, пральня, ремонт взуття та ін.), що знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні готелю.

У процесі розробки плану на додаткові послуги потрібно виходити з аналізу даних цих показників у натуральному вираженні за ряд поперед­ніх років. Особливу увагу слід звернути на вивчення контингенту турис­тів за соціальним, статевовіковим складом, платоспроможністю, а також рівень цін на додаткові послуги та тенденції їх зміни у період, що плану­ється.

В умовах ринкової економіки важливим фактором визначення обсягу попиту на додаткові послуги є ціни. Одним із способів .визначення та ви­міру взаємозв'язку попиту та ціни є визначення коефіцієнту еластичнос­ті.

Функція попиту Q = Dz встановлює залежність обсягу попиту Q від ціни Z. Головне питання, що виникає під час аналізу цієї залежності — це наскільки різко змінюється обсяг попиту за тієї чи іншої зміни ціни. Для цього доцільно визначити коефіцієнт еластичності попиту від ціни .за фор­мулою:

_ AQ   Z, Lz ~ AZ ' Q '

де Lz — коефіцієнт еластичності попиту від ціни;

AQ — зміна обсягу попиту на одного туриста;

AZ — зміна ціни;

Z — ціни минулого року;

Q — обсяг попиту на одного туриста у минулому році.

Як правило, з підвищенням ціни обсяг попиту зменшується. Тому, мож­на вважати, що завжди Lz < О, й у процесі аналізу попиту знак еластич­ності не викликає інтересу. Для визначення величини реакції попиту на зміну ціни зручніше використовувати абсолютну величину еластичності. Коефіцієнт показує наскільки зміниться попит у результаті підвищення (зниження) цін на 1 відсоток. Якщо Lz = 1, це означає, що попит зміню­ється прямо пропорційно підвищенню ціни (одинична еластичність). Якщо Lz > 1, це означає, що попит зростає вищими темпами, ніж ціни (еластич­ний попит).

Приклад. Обсяг послуг на одного туриста в перукарні за минулий рік становив 6 грн. за середньої ціни послуги 2 грн. 20 коп., а в поточному році відповідно 7 грн. 20 коп. і 3 грн. 80 коп.

Коефіцієнт еластичності дорівнює:

7,20 -6,00   2,20 z    3,80-2,20*6,00      '

Коефіцієнт еластичності, що дорівнює 0,275 означає, що із зростанням цін на 1%, попит на перукарські послуги знижується лише на 0,275%, тобто попит є нееластичним. Крім того, цей коефіцієнт свідчить про те, що реакція туристів на підвищення цін є незначною тому, що ці послуги належать до категорії послуг першої необхідності. 62

 

Таблиця 1.6

Реакція покупців на зміну цін

 

 

 

Величина Lz

Характер попиту

Поведінка покупців

якщо ціна знижується

якщо ціна підвищується

Lz = ~

цілком еластичний

підвищують обсяг послуг до необме­женого розміру

знижуються обсяг послуг до необмеженого розміру (повністю відмовляються від послуг)

1 < Lz < ~  

еластичний

значно підвищують об­сяг послуг (попит зрос­тає вищими темпами, ніж знижується ціна)

значно знижують обсяг послуг (попит знижується вищими темпами, ніж зростає ціна)

Lz = 1

одинична еластичність

попит зростає з тим самим темпом, що й падає ціна

попит падає з тим самим темпом, що й зростає ціна

0 < Lz < 1

нееластичний

темп зростання попиту менший темпу зниження ціни

темп зниження попиту менший темпу зростання

ціни

Lz = 0

цілком нееластичний

абсолютно не змінюється обсяг послуг

абсолютно не змінюється обсяг послуг

Знаючи коефіцієнт еластичності, можна приймати комерційне рішення щодо варіювання цінами у році, що планується, та визначити обсяг попи­ту на послуги перукарні. Так, якщо передбачається підвищення цін на 5%, темп зниження попиту становитиме 1,38% (0,275 • 5), а обсяг по­питу на 1 туриста відповідно дорівнюватиме 7 грн. 10 коп. [7 грн. 20 коп. • (100-1,38)]. За умови розміщення ЗО тис. туристів за рік сума доходів від перукарні становитиме 213 тис. грн. (7 грн. 10 коп. • 30000 туристів).

Аналогічно можна визначити доходи й для інших видів послуг і підсоб­них підрозділів (хімчистки, пральні, тренажерних залів, масажних кабіне­тів, теплиць та ін.).

У процесі планування доходів необхідно також враховувати реальний резерв їх збільшення від оренди приміщень готелю. Чимало додаткових послуг надають проживаючим організації та служби інших відомств, що розташовані в готелі. За користування приміщеннями готель збирає з цих служб орендну плату згідно фактичних затрат на утримання приміщень.

В умовах переходу до ринкової системи економічних відносин з'явля­ються додаткові джерела доходів характерні для цього періоду, такі як кошти від випуску цінних паперів, дивіденди за акціями, що придбало під­приємство та ін.

Після визначення доходів від усіх видів діяльності готелю складається план валового доходу. Сума валового доходу — це обсяг реалізації комп­лексу готельних послуг, структура яких така:

Д = Дн + Дбр + Ддп + Дпп + Д0 + Дід, де Дн — доходи готелю від експлуатації номерного фонду;

Дбр — Доходи від попереднього бронювання номерів;

Ддп — Доходи від надання додаткових послуг;

Дпп — Доходи від експлуатації підсобних підрозділів;

Д0 — доходи за оренду приміщень;

Дід — інші доходи.

Важливим завданням організаційної та планової роботи готелю є неу­хильне зростання ефективності її експлуатаційної діяльності, спрямованої на високоякісне обслуговування споживачів готельних послуг, зростання їх обсягу та зниження трудових і матеріально-фінансових затрат у проце­сі надання послуг. На вирішення цього завдання спрямовано зміст плану підвищення якості експлуатаційної діяльності готелю. У процесі плануван­ня розробляється план оргтехзаходів, спрямованих на підвищення рівня та якості обслуговування проживаючих у готелі, тобто розробляються та здійснюються такі заходи, що сприяють збільшенню обсягу послуг, підви­щенню продуктивності праці, зниженню експлуатаційних витрат за раху­нок економії матеріальних ресурсів, раціонального використання основних та обігових фондів, підвищення якості обслуговування. Таким чином, план підвищення ефективності експлуатації готелю складається з двох взаємо­пов'язаних частин:

План оргтехзаходів.

План наукової організації праці.

План оргтехзаходів — це комплекс заходів, спрямованих на підвищен­ня рівня та якості обслуговування туристів, тобто на удосконалення тех­нологічного процесу виробництва готельних послуг. Він містить перелік технічних, організаційних, фінансових заходів, що збільшують обсяг і під­вищують якість послуг, продуктивність праці, знижують експлуатаційні витрати.

План оргтехзаходів спрямовано на пошук і використання внутрішніх ре­зервів готелю. У ньому знаходять своє віддзеркалення раціоналізаторські пропозиції щодо впровадження нової техніки, введення нових форм обслуговування, удосконалення системи управління, зниження витрат матері­альних ресурсів, запровадження передового вітчизняного й іноземного досвіду.

План оргтехзаходів має бути узгодженим з усіма техніко-економічними показниками експлуатаційно-фінансового плану. В ньому відображається точний зміст запланованого заходу, вказуються конкретні виконавці, тер­мін виконання, а також розмір витрат і джерела фінансування. План орггехзаходів складається за типовою формою (таблиця 1.7.).

Таблиця 1.7 План заходів щодо підвищення ефективності експлуатації готелю

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Мета здійс­нення

Терміни впровадження

Виконавець

Витрати

Джерела фінансу­вання

Орієнтовна економія та ін. виробни­чий ефект

початок

кінець

               

У плані заходів виділяються наступні розділи:

освоєння нових видів і форм обслуговування;

впровадження нової обчислювальної техніки, АСУ;

удосконалення технологічних процесів, запровадження механізації, до полегшує ручну працю та покращує умови праці;

підвищення рівня використання основних фондів і прискорення обіговості коштів;

економія матеріальних і фінансових ресурсів і підвищення рентабельності готелю.

Реалізація вказаних заходів потребує їх фінансування. Джерела можуть бути різними. Якщо заходи призводять до зміни вартості основних фондів,

вони фінансуються за рахунок капітальних вкладень (частина амортизаційних відрахувань, фонд виробничого та соціального розвитку). Заходи, № не впливають на зміну вартості основних фондів, здійснюються за рахунок експлуатаційних витрат і відносяться на собівартість послуг.

Для включення заходів до плану визначають їх економічну ефектив­ність, тобто той позитивний результат, що покращує всю експлуатаційну .діяльність готелю та виражається в натуральних одиницях і у вигляді гро­нової економії.

Економічна ефективність експлуатаційної діяльності готелю яв­ляє собою підсумковий позитивний результат від впровадження в роботу досягнень НТП.

Річний економічний ефект від застосування механізації, автоматизації, що забезпечують економію матеріальних ресурсів у процесі надання пос­луг, визначається за формулою:

Е = (Sj - S2) • А2,

де 5j; $2 —  відповідно проведені витрати на одиницю послуги, що виробляється за допомогою базової та нової техніки (до і після впровадження заходів), грн.; А2 —  річний обсяг виробництва послуг після впровадження заходів.

Наведені витрати — це сума собівартості та нормативного прибутку від питомих капіталовкладень у виробничі фонди, що визначаються за форму­лою:

S = С + Ен • К ,

де С —    собівартість одиниці послуги, грн.;

Ен —  нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень, що

дорівнює 0,15; К —   питомі капіталовкладення у виробничі (експлуатаційні) фонди,

грн.

План наукової організації праці — це складова плану підвищення ефективності експлуатації готелю. Цей план включає наступні питання:

ущільнення робочого дня;

удосконалення нормативів чисельності обслуговуючого персоналу;

удосконалення організації праці на кожній ділянці;

підвищення кваліфікації працівників (вивчення передового досвіду
роботи кращих вітчизняних і зарубіжних готелів, вивчення іноземних
мов);

удосконалення системи управління, форм стимулювання праці, що
забезпечують зростання ефективності праці.