1. 8.4. Економічні ефекти прямих закордонних інвестицій

Наслідки міжнародної міграції капіталу для країн — експор­терів та країн — імпортерів прямих закордонних інвестицій (ПЗІ) різноманітні та суперечливі. Для аналізу скористаємось схемою, зображеною на рис. 1.8.3, та зробимо такі припущення:

1.   Головною та єдиною причиною міжнародного руху капіталу є
різна прибутковість його вкладання у різних країнах.

2.   V світі існує дві країни: країна 1, яка має у своєму розпоря­
дженні відносно надлишковий капітал у розмірі О^К та відносно
малопривабливі внутрішні інвестиційні можливості; країна 2, яка
має недостатній капітал у розмірі О2К та численні можливості для
прибуткового його вкладення (наприклад, у нові технології, багаті
природні ресурси).

Рис. 1.8.3. Економічні ефекти ПЗІ

3.  Криві граничної продуктивності капіталу S1 та S2 показують
зростання вартісного обсягу виробництва залежно від обсягів вкла­
дення капіталу відповідно у країні 1 та країні 2.

4.  Якщо міжнародного руху капіталу не існує, то країна 1 інве­
стує весь наявний в неї капітал всередині країни і отримує дохід з
нього (наприклад, відсоток, дивіденд тощо) у розмірі ОД, а країна 2,
інвестуючи весь свій капітал у себе, отримує від цього дохід у розмірі

ОД-

5. Всього країни мають у розпорядженні капітал у розмірі Ofi2.

Розглянемо спочатку ситуацію, коли з яких-небудь причин міжна­родна міграція капіталу неможлива, тобто усе інвестування здійснюється у національних межах, Інвестори у країні 1 повинні погодитися на низьку прибутковість вкладання капіталу через те, що пропозиція реальних активів така, що дорівнює кривій гранич­ної продуктивності капіталу SY, яка знижується. Конкуренція зму­шує інвесторів у країні 1 приймати низьку відсоткову ставку ОД у точці С. Водночас нестача коштів у країні 2 не дає змоги здійснювати які-небудь реальні капіталовкладення ліворуч від точки D, оскіль­ки вона має капітал у розмірі О2К. Конкуренція за право викорис­тання капіталу в обмежених обсягах ОгК підштовхує рівень реаль­ного відсотка до ОД у точці D.

Обсяги національного продукту, що вироблений за рахунок використання національних капіталовкладень у країні 1 — ОД (У країні 2 — О.2К), дорівнює сумі сегментів у країні 1 — а + Ь + с +

+ d + є + f (у країні 2 — і + h + g). Прибуток власників капіталу в країні 1 становить а + f (у країні 2 — і + ft). Решта — дохід влас­ників інших факторів виробництва. Відповідно світовий продукт (обсяг випуску продукції обох країн) визначається кривими гра­ничної продуктивності капіталу {S1 та S2) та рівнем прибутковості в кожній з них (точка С на кривій S^ та точка D на кривій S2). Те, що О^, < О/Ц, означає, що прибутковість вкладання капіталу в країні 1 нижча, ніж у країні 2.

Тепер припустимо, що обмеження на рух капіталу між країнами

1  та 2 повністю ліквідовані. Оскільки прибутковість інвестицій у
країні 2 вища за таку в країні 1, інвестори із країни 1 будуть вкла­
дати свій капітал у країну 2. Рух капіталу із країни 1 до країни 2
буде продовжуватися під впливом механізму попиту та пропозиції
на ринках обох держав доти, доки прибутковість інвестицій в них
не збалансується на рівні ER. У цій ситуації із країни 1 до країни

2  мігрує капітал у розмірі ЕК. Внаслідок додаткових капіталовкла­
день в економіку країни 2, які здійснюються на вигідніших умовах,
ніж у країні 1Г максимізується світовий продукт. Сукупний про­
дукт, на виробництво якого затрачений той самий обсяг капіталу
OjO2, збільшується 3(a + b + c + d + e + f)-\-(i + h + g)no(a+b +
+ c + d) + (e + f + k + j + i + h + g), тобто на розмір суми сегментів
(ft + у). З них ft належить країні 1 та виникає внаслідок ефективні­
шого використання капіталу країни 1 в результаті його інвесту­
вання у країну 2, а / належить країні 2 та виникає внаслідок зрос­
тання обсягу капіталу завдяки його припливу з країни 1.

Вигоди між двома країнами розподіляться так:

1)  національний продукт країни 1 дорівнює сумі площі (а +
-І- Ь + с + d), яка сформувалась внаслідок інвестицій всередині краї­
ни, та площі (ft + є + /), що утворюється за рахунок ПЗІ у країну 2.
Отже, внаслідок ефективнішого використання капіталу за рахунок
його інвестування у країну 2 (це позначилось на зростанні прибут­
ковості його вкладення з OjA, до ОгВ = ER) сукупний продукт,
отриманий за допомогою того самого обсягу капіталу, виявляється
більшим, ніж у попередній ситуації, на сегмент ft. Дохід власників
капіталу зросте до (а + + b + d + є + / + ft), а дохідність решти
факторів виробництва скоротиться до сегмента с;

2)  національний продукт країни 2 дорівнює сумі площі (/ + і +
+ h + g), яка утворилася за рахунок власного капіталу, та площі
(ft + є + /), що виникла внаслідок ПЗІ з країни 1. Але оскільки
сегменти (k + є + f) — це продукт ПЗІ, то його треба віддати у
вигляді прибутку Іноземним інвесторам з країни 1. Отже, чисте
зростання внутрішнього виробництва — лише сегмент /, Через па­
діння прибутковості вкладення капіталу з О^А2 до О2В = ER доходи

власників капіталу скоротяться з і + h до і, а доходи власників інших факторів виробництва зростуть з g до g + j + А.

Отже, структура вигод та втрат від міжнародної міграції капіта­лу ідентична структурі вигод та втрат від міжнародного руху то­варів та міжнародної міграції робочої сили: усунення бар'єрів ви­гідне світу в цілому та тим групам, для яких свобода переміщення означає додаткові можливості, але завдає шкоди групам, для яких свобода означає жорсткішу конкуренцію.

Крім розглянутого прямого ефекту ПЗІ, може виникати вторин­ний (непрямий) ефект, який виявляється у розвитку супровідних виробництв. Розмір цього ефекту може у декілька разів перевищу­вати розміри прямого ефекту. Суттєва додаткова вигода країн — експортерів капіталу може виявитися у створенні нових ринків збуту, гарантованому забезпеченні своїх підприємств дешевою си­ровиною, можливості обійти тарифні та нетарифні бар'єри.

Для країн — імпортерів капіталу вторинний ефект має багато проявів, часто суперечливих. Імпорт капіталу супроводжується ви­никненням численних внутрішніх та зовнішніх проблем. На нього впливають структура та спеціалізація виробництва, стан фінансо­вих ринків, рівень конкуренції, становище у соціальній сфері, курс національної валюти. Залежно від цих чинників імпорт капіталу може приводити до тіснішого співробітництва та виступати однією з його форм або загострювати існуючі економічні суперечності між державами, особливо тими, що знаходяться на різних ступенях еко­номічного розвитку. Тому ефективне використання ПЗІ залежить від відповіді на такі принципові запитання:

1.  В яких масштабах доцільно використовувати ПЗІ?

2.  В які галузі та в яких формах необхідно залучати іноземні
фірми?

3.  Як спрямувати діяльність цих фірм на вирішення внутрішніх
соціальних проблем?

4.  Як оптимально поєднувати форми економічного та соціального
регулювання?