1.3. Основні принципи та напрямки розвитку туризму

Україна проголосила туризм одним з пріоритетних напрямків розвитку національної культури і економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності. Державна політика в галузі туризму визначається Верховною Радою України, яка створює сприятливі умови для туристичної діяльності.

Проголошено, що основним напрямком державної політики в галузі туризму є:

§ залучення громадян до раціонального використання вільного часу;

§ проведення змістовного дозвілля;

§ ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем;

§ організація оздоровлення населення;

§ забезпечення раціонального використання та збереження туристських ресурсів;

§ становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України;

§ створення ефективної системи туристської діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму;

§ створення і вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму у відповідності з діючим законодавством України, міжнародними нормами і правилами;

§ захист прав та інтересів держави в галузі туризму;

§ створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю;

§ створення економічних умов, які б стимулювали розвиток туризму в Україні;

§ введення пільгових умов для організації туристичної і екскурсійної діяльності серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених шарів населення;

§ залучення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії;

§ встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму;

§ впровадження системи статистичної звітності суб’єктів туристичної діяльності;

§ визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму;

§ створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб’єктів підприємництва незалежно від форми власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримування в цій галузі антимонопольного законодавства;

§ забезпечення безпеки туристів;

§ захист їх прав, інтересів та власності;

§ підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристських центрів, створення умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії;

§ організація і розвиток наукового забезпечення галузі туризму, підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації туристських кадрів;

§ розвиток співробітництва з зарубіжними країнами і міжнародними організаціями, участь в міжнародних програмах розвитку туризму;

§ розроблення та заключення двохсторонніх міжнародних і багатосторонніх договорів в галузі туризму. Визначення механізму їх реалізації [17, п.2 ст.3].

Тому, для реалізації державної політики в галузі туризму, стимулювання подальшого розвитку внутрішнього та міжнародного  туризму, ефективного використання природного і культурно-історичного потенціалу для створення єдиного і сучасного конкурентноздатного туристичного комплексу була розроблена Програма розвитку туризму в Україні до 2005 року [34].

Її головним завданням є створення високорентабельної туристської галузі, покликаної забезпечити потребу внутрішнього і міжнародного туризму з врахуванням природно-кліматичного, рекреаційного, соціально-економічного і історико-культурного потенціалу України, її національних особливостей. Вона передбачає створення сприятливих умов для входження туристичної галузі України у світовий туристичний ринок, що потребує забезпечення на національному рівні відповідної комфортабельності для туристів, впровадження системи стандартів їх обслуговування, а також гарантії їх безпеки.

Вказується, що головним напрямком розвитку туристичної діяльності є маршрутно-пізнавальний туризм. Використовуються всі можливості для вдосконалення оздоровчого, спортивного, спеціалізованого туризму (мисливського, риболовного, велосипедного, повітряного, гірськолижного та інших) і екскурсійної діяльності. З врахуванням природно-рекреаційного потенціалу, а також попиту на міжнародному та внутрішньому ринках, пріоритетними визнається туристична рекреаційна діяльність в Карпатах і Азовсько-Чорноморське узбережжя.

З цією метою в Україні функціонують спеціальні економічні зони туристсько-рекреаційного типу і режими інвестиційної діяльності. Створені на територіях пріоритетного розвитку в Закарпатській, Луганській, Чернігівській, Сумській, Волинській, Житомирській областях, в м. Харкові та в АР Крим (“Порт Крим”), діючі також на основі Закону України “Про спеціальні економічні зони туристично-рекреаційного типу “Курортополіс Трускавець” [21], Закону України “Про курорти” [24] і спеціальних положеннях, затверджених постановами КМ України і указами Президента України.

Туризму належить одне з головних місць в використанні природних ресурсів і в здійсненні активного впливу на їх стан. Його подальший розвиток повинен поєднуватися з ефективною роботою, направленою на збереження та примноження рекреаційно-туристичних ресурсів для майбутніх поколінь.

Велике значення приділяється міжнародно-правовому співробітництву, що передбачає впровадження досвіду Австрії, Іспанії, Туреччини, Угорщини, Чехії, Німеччини та інших країн, а також заключення двохсторонніх міжурядових договорів про співробітництво в галузі туризму. Важливим завданням є участь в розробці концепції використання природно-рекреаційного потенціалу Балканського регіону в рамках робочої групи країн Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ).

Державне стимулювання туристичної галузі заключається також в взаємозв’язку між туристичною та іншими галуззями економіки України. Це сприяє створенню багатогалузевих корпоративних систем туристичної діяльності та рекреації, комерції і торгівлі, банківської і страхової справи, що може забезпечити приймання і комплексне обслуговування туристів.

Економіко-фінансова політика в туристичній галузі здійснюється шляхом залучення засобів різних джерел фінансування: власних фірм, доброчинних і громадських організацій, іноземних інвестицій та субсидій регіональних підрозділів управління. При цьому кошти іноземного інвестування направляються на створення базової інфраструктури туризму. Активно втілюється акціонування, господарювання на умовах оренди, створення підприємств малого та середнього бізнесу.

З метою реалізації комплексного підходу до управління сферою туристичного бізнесу, використання відповідних механізмів вивчення потреб ринку туристичних послуг, а також активного впливу на його формування, створюються сучасні інформаційно-рекламна і маркетингова системи. Їх основні завдання полягають у вивченні та прогнозуванні попиту на туристські послуги, забезпечення балансу між попитом та запитом і пропозиціями, втілення методів для формування банківсько-комерційних пропозицій, а також їх експертної оцінки, аналізу міжнародного ринку туристичних послуг і ділової активності зарубіжних інвесторів.

Пріоритетними напрямками є також створення єдиної системи підготовки кадрів для галузей туризму. Закріплення одержаних знань на виробництві, стажування на базових туристичних підприємствах в Україні та за рубежем. Становлення туристичної галузі та її подальший розвиток передбачає також формування наукових кадрів, проведення на високому рівні науково-дослідницької роботи з питань туризму.

У відповідності з нормами міжнародної практики та основними принципами ВТО  організація діяльності державних органів управління в галузі туризму направляється на забезпечення аналізу, координації і регулювання розвитку як внутрішнього так і міжнародного туризму, планування роботи з врахуванням соціальних, економічних, пізнавальних, виховних, інформативних, оздоровчих та екологічних аспектів.

Відмічається, що розвиток індустрії туризму в Україні гальмується недостатньо розвинутою інфраструктурою. Матеріально-технічна база туризму створена в основному в 70-их роках  по застарілих проектах і вимагає реконструкції. В готелях, мотелях, кемпінгах, на туристських базах  в наявності всього близько 60 тис. місць, на підприємствах громадського харчування – 120 тис. місць, а також біля 2.5 тис. одиниць автомобільного транспорту. Головними завданнями розвитку матеріальної бази галузі в майбутньому десятиріччі повинні бути реконструкції туристичних підприємств у відповідності з міжнародними стандартами.

Основними джерелами фінансування витрат, пов’язаних з модернізацією та реконструкцією об’єктів туризму можуть стати кошти суб’єктів туристичної діяльності, для яких державою, з метою збільшення надходжень від реалізації  робіт та послуг, створюються сприятливі умови господарювання. Реалізація цих положень повинна привести до інтенсивних соціально-економічних зрушень, підвищення міжнародного авторитету України як туристичної держави.

Крім того з метою створення відповідних умов для реалізації державної політики в галузі туризму, Президентом України були затверджені Основні напрямки розвитку туризму в Україні до 2010 року [26]. Для їх подальшої реалізації і вдосконалення принципів державного регулювання в галузі туризму 9 жовтня 2000 року були проведені Парламентські слухання про стан і перспективи розвитку туризму в Україна, а 2 березня 2001 року був виданий Указ Президента України “Про підтримку розвитку туризму на Україні” [28].

Таким чином вітчизняна туристична галузь була визнана невід’ємною складовою частиною світового туристського процесу. Пріоритетним видом туризму для України визнається іноземний (в’їздний) туризм як вагоме джерело поповнення валютних поступлень державної казни і створення додаткових робочих місць.

Завданням розвитку туризму в Україні є створення сприятливого організаційно-правового і економічного середовища для розвитку цієї галузі, формування конкурентноспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту на основі ефективного використання природного і історико-культурного потенціалу України, забезпечення її соціально-економічних інтересів та екологічної безпеки.  Стратегія розвитку туристичної індустрії в Україні полягає також в розробці державної політики в галузі туризму як одного з пріоритетних напрямків розвитку національної культури та економіки.

Реалізація цих напрямків повинна стимулювати туристичну діяльність в Україні, посилити взаємозв’язок туризму з іншими пріоритетними сферами соціального, економічного та культурного розвитку окремих регіонів та всієї країни. В свою чергу це буде сприяти збільшенню авторитету України на світовому ринку туристських послуг, виконання державного бюджету і створення потужної туристичної бази.

Тому кожне з перерахованих положень в сфері державного регулювання туристичної діяльності являє собою крупне явище, яке захоплює прийняття законодавчих та інших нормативно-правових актів, що розвивають і поширюють предмет правового регулювання, яким виступає туристична діяльність. При цьому вони мають своє коло, свою характеристику взаємовідносин, що виникає в державному регулюванні того чи іншого напрямку туристичної діяльності.