1.4.3. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі

Конкретна й абстрактна праця. Конкретна праця як творець споживчих вартостей, як корисна праця, що не залежить від суспільних форм, є умовою існування людей, одвічною природною необхідністю. Така праця має певну мету, характер операцій, предмет, засоби і результати.

Конкретна праця — суспільна праця, що витрачається в особли­во доцільній формі з використанням певних засобів і предметів праці, характеризується своєрідною метою і створює специфічну споживчу вартість.

Так, знаряддям праці сталевара є мартенівська піч, кравця — швейна машинка; як предмет праці перший використовує кокс і чавун, другий — тканини, нитки. Результатом праці сталевара є сталь, кравця — одяг. Су­купність багатьох якісно різних корисних видів (сі­мейств, підвидів тощо) робіт становить суспільний поділ праці. Конкретна праця — це історична форма корисної та цілеспрямованої праці в умовах існування товарного виробництва.

Абстрактна праця є суспільною формою витрат фізич­них та розумових сил людини, загальною економічною категорією товарного виробництва. При визначенні цієї праці слід абстрагуватися від якісних відмінностей бага­тьох конкретних видів праці, від її корисних форм. Тоді можна сказати, що абстрактна праця є працею взагалі, тобто містить у собі загальне, притаманне багатьом видам конкретної праці. Між конкретною й абстрактною працею існує відмінність: у першому випадку йдеться про те, як здійснюється праця і що вона виробляє, у другому — скільки праці витрачається і скільки часу вона триває. У першому випадку праця характеризується з якісного, в другому — з кількісного боку. В абстрактній праці мають значення витрати людської робочої сили з фізіологічного погляду, витрати людської енергії (м'язів, мозку, нервів).

Абстрактна праця — праця товаровиробника, що характеризу­ється витратою робочої сили взагалі, незалежно від Ті конкретно! форми, створює вартість і є специфічною формою праці в умовах товарного виробництва.

У цьому розумінні абстрактна праця є суспільною формою праці взагалі, виражає насамперед відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення спо­живчих вартостей. Це означає, що абстрактна праця — специфічна економічна категорія товарного виробництва, яка відображає відносини між товаровиробниками в про-

цесі порівнювання (через обмін) різних видів пращ оез-відносно до їх конкретної форми. Тому категорія «абстрактна праця», як і категорія «вартість», має істо­ричний характер.

Основна суперечність товарного виробництва. Розви­ток двоїстої природи праці виявляється в русі основної суперечності товарного виробництва — антагонізмі між приватною і суспільною працею. Конкретна праця є без­посередньо приватною працею, тобто працею, витраче­ною приватним власником на приватному підприємстві, особистою справою товаровиробника. Водночас в умовах суспільного поділу праці товаровиробники виготовляють продукти для інших осіб, що надає їхній праці прихова­но суспільного характеру. Тому для визначення суспіль­ної значущості вкладеної у товар праці необхідна купів-ля-продаж товару на ринку. В первісному суспільстві праця окремої людини не була особистою справою, а її продукт — приватним продуктом. В умовах дрібнотовар­ної приватної власності праця кожного окремого товаро­виробника виступає як приватна праця. Суспільний ха­рактер такої праці виявляється лише в обміні. З погляду відносин безпосереднього виробництва суспільний харак­тер приватної праці виявляється в тому, що кожний її вид — лише один із елементів поділу праці й повинен ма­ти на меті задоволення суспільної потреби.

Із зростанням товарного виробництва вартісний ха­рактер речей враховується вже при самому їх вироблен­ні. З цього моменту приватні види робіт виробників на­бувають двоїстого суспільного характеру. Ця двоїстість виявляється у тому, що приватні види робіт є ланками системи суспільного поділу праці, сукупної праці сус­пільства й водночас задовольняють різні потреби власне товаровиробників, а отже, й суспільні потреби.

Майже таке ж співвідношення приватної та суспіль­ної праці характерне й для домонополістичного капіталі­стичного виробництва. Якщо поглиблення суспільного поділу праці у формі загального й часткового сприяло зростанню товарного виробництва й обігу (аналогічний вплив на цей процес мало розорення дрібних товаровиро­бників), то одинична форма поділу праці на підприємст­ві діяла у протилежному напрямі.

Так, за каретної мануфактури в одній майстерні об'єднуються різні робітники (кравець, слюсар та ін.), які до того самостійно, кожний окремо брали участь у виробництві карет. Продукт приватної праці кожного з них був товаром. Тепер же, в об'єднанні капіталіста, пра-

ця кожного ремісника не виробляє товару (внаслідок йо­го глибокої спеціалізації), перестає бути економічно відо­кремленою, набирає форми суспільної, звісно, за умови, що вироблений кінцевий продукт (карета) буде реалізова­ний на ринку, задовольнить певну суспільну потребу. Рис безпосередньо суспільної праці приватна праця набу­ває лише в межах індивідуального капіталістичного під­приємства.

Суперечність між приватною і суспільною працею — основна суперечність товарного виробництва, оскільки супроводжується стихійним коливанням цін, розоренням одних і збагаченням інших виробників товарів. Так, у ра­зі невдачі при реалізації свого продукту товаровиробник не в змозі закупити інші товари і задовольнити свої по­треби у споживанні та виробництві. Він розорюється, по­повнює армію тих, хто змушений продавати свою робочу силу. Інший товаровиробник, навпаки, реалізувавши вдало свої товари, поступово збагачується, стає капіталі-стом-підприємцем.