Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

10.3.1. Інвестиційне планування

10.3.1. Інвестиційне планування

Важливою частиною фінансового менеджменту є прий­няття рішень щодо інвестування виробництва. Інвестиції — це вкладення коштів в основні та оборотні фонди. Вони поділяються на чотири основні категорії: заміна застарілого й амортизованого обладнання; впровадження нових технологій і механізації виробничих процесів з метою зменшення собівартості одиниці продукції; розширення виробництва; виробництво нових видів продукції.

Особливість інвестицій полягає в тому, що віддачу від них одержують через певний період часу, а не відразу. Крім цього, інвестиції — це завжди значні суми коштів, і перш ніж їх вкладати, слід усе розрахувати. Наступним моментом процесу інвестування є необхідність урахування фактора інфляції, який означає, що гривня, отримана сьогодні, коштує більше, ніж гривня, яку буде отримано завтра.

Існує два методи зіставлення інвестицій у часі — метод склад­них процесів і метод дисконтування. За допомогою першого методу дають оцінку наявним грошовим засобам на певну дату в майбутньому, а другого, навпаки, визначають цінність грошей на поточний момент, якщо відома їхня майбутня вартість.

Чому банки беруть проценти за кредит і виплачують проценти за зберігання грошей? Саме тому, що гроші втрачають свою цінність з плином часу. Поклавши гроші в банк під певний процент, можна визначити їхню вартість через певний період часу. Для цього користуються спеціально розробленими таблицями коефіцієнтів або використовують формулу

МГВ = ПГВ ´ (1 + і)n,       (10.1)

де МГВ — майбутня вартість грошей; ПГВ — поточна вартість грошей; і — банківський процент; n — кількість періодів (років, місяців, днів).

Наприклад, господарство має банківський рахунок, на якому зберігається 100 000 грн під 15 % річних. Якою буде вартість цих грошей через п’ять років? Для відповіді на це питання підставимо наші дані у формулу й одержимо такі значення: МГВ =
= 100 000 грн ´ (1 + 0,15)5 = 201 110 грн.

Таким чином, через п’ять років на банківському рахунку підприємства налічуватиметься 201 110 грн. Знаючи цю інформацію, можна приймати рішення про те, як використати наявні кош-
ти — вкласти у виробництво, зберігати в банку, надати позичку тощо. Рішення залежатиме від рівня доходу, який одержить підприємство через п’ять років за всіма можливими варіантами використання коштів.

При дисконтуванні визначають, наприклад, яку суму коштів слід покласти в банк, щоб одержати певну суму грошей у майбут-ньому. Припустимо, потрібно мати 150 000 грн через три роки при банківській ставці 12 % річних. Яку суму коштів необхідно покласти в банк сьогодні? Для відповіді на це питання здійснюють розрахунки за формулою

ПГВ = МГВ : (1 + і)n.         (10.2)

Підставивши наші дані у формулу, одержимо: ПГВ = 150 000 грн :
: (1 + 0,12)3 = 106 767 грн.

Отже, щоб мати 150 000 грн через три роки при ставці банку 12 % річних, потрібно сьогодні покласти в банк 106 767 грн.

У практиці фінансового менеджменту при вирішенні питань з інвестування поширеним є використання оцінки чистої поточної вартості грошових засобів. Переваги даного підходу полягають у можливості оцінювати кошти в часі, що дає змогу приймати рішення, враховуючи фактори впливу оподаткування та інфляції на ефективність капіталовкладень.

Етапами методу оцінки чистої поточної вартості є такі:

1. Визначення конкретних напрямів інвестування (придбання трактора, комбайна, корів, автомобіля тощо).

2. Обчислення сум платежів готівкою, враховуючи суми позики й термін віддачі від інвестицій.

3. Встановлення надходження коштів за роками від даного виду інвестицій.

4. Визначення сум бажаного щорічного приросту коштів від інвестицій, враховуючи виплату процентів за кредит.

5. Розрахунок поточної вартості грошей і їх зіставлення з чистим доходом за роками, в результаті чого одержують поточну чис-
ту вартість інвестицій.

6. Прийняття рішення про доцільність інвестування — якщо поточна чиста вартість позитивна, дохід від інвестицій більший за вартість інвестованого капіталу, то рішення має бути позитивним. Якщо ж поточна чиста вартість від’ємна, дохід нижчий за вартість капіталу, рішення має бути негативним.

Розглянемо приклад оцінки чистої поточної вартості грошових засобів. Господарство планує придбати кормозбиральний комбайн вартістю 120 тис. грн. Нормативний строк його експлуатації становить вісім років. Щорічні суми коштів, що додатково надходитимуть від експлуатації комбайна, складаються з доходів від підвищення продуктивності праці і зменшення втрат при заготівлі кормів. Необхідна сума коштів може бути взята як банківський кредит під 15 % річних. Чи доцільне таке інвестування? Щоб відповісти на це питання, необхідно провести певні розрахунки

На основі викладених вище розрахунків можна дійти висновку про доцільність даних інвестицій, оскільки чиста поточна вартість грошових потоків за період експлуатації комбайна (149 431 грн) пе
ревищує суму капіталовкладень (120 000 грн).

Однак коефіцієнт дисконтування може враховувати і фактор інфляції, що відповідно знижує чисту поточну вартість грошових надходжень. Так, у нашому прикладі за рівня інфляції 5 % на рік поточна вартість грошових потоків за вісім років становитиме 119 778 грн, що засвідчує недоцільність даних інвестицій за такого рівня інфляції.

При розрахунку ставки дисконтування потрібно також ураховувати джерела фінансування — кредитні чи власні. Якщо власний капітал забезпечує прибутковість, наприклад, 30 %, то і ставка дисконтування на нього також повинна дорівнювати 30 %. Джерелами інвестицій можуть виступати одночасно як кредити банку, так і влас­ні кошти. Ставка дисконтування при цьому розраховується як се-
редньозважена величина від частки коштів за певним джерелом.

Крім того, на ставку дисконтування впливає і рівень оподаткування. Якщо, приміром, ставка оподаткування для господарства на рівні 18 %, то ставка дисконтування до оподаткування, що становила 20 %, дорівнюватиме ставці дисконтування після оподаткування: 16,4 % : 20 % ´ (1 – 0,18).

Можна також розрахувати необхідну суму прибутку, яку потрібно отримувати додатково від інвестицій для погашення кредиту. З цією метою використовують таку формулу:

СЩДП = К ´ [і(1 + і)n : (1 + i)n – 1],               (10.3)

де СЩДП — сума щорічних додаткових прибутків; К — сума інвестицій (кредиту); і — ставка банківського процента; n — кількість років для погашення кредиту.