11.1. Формування собівартості продукції, товарів, робіт, послуг (Частина 2)
Собівартість незавершеного виробництва – вартість продукції часткової готовності у зв’язку з незакінченим технологічним циклом її виготовлення на певну звітну дату.
Виробнича собівартість визначається за наступною схемою (рис. 11.3).
Поточні витрати – це всі витрати при здійсненні технологічного процесу виготовлення продукції (робіт, послуг) за калькуляційний період:
Рис. 11.3. Логіко-математична модель побудови калькуляційного процесу виробничої собівартості продукції
де ПТв – поточні витрати за калькуляційний період; МВ – матеріальні витрати; ВОП – витрати на оплату праці; ВСЗ – витрати на соціальні заходи; А – амортизація; Ін – інші операційні витрати.
За місцем виникнення поточні витрати формуються за окремими структурними підрозділами і службами.
де ВОВ – витрати основного виробництва за видами продукції (робіт, послуг); ДП – вартість послуг допоміжних виробництв; ВУО – витрати на утримання та експлуатацію устаткування; ЗВ – загальновиробничі витрати; ЗГ – загальногосподарські витрати; БВ – брак виробництва; ЗР – затрати на реалізацію продукції (робіт, послуг).
До незавершеного виробництва належить продукція, що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) обробки, передбачених технологічним процесом, а також вироби неукомплектовані, що не пройшли випробувань і технічного приймання.
У хімічній промисловості до складу незавершеного виробництва належать залишки сировини, основних матеріалів та напівфабрикатів, що знаходяться в апаратах у процесі переробки; залишки продукції в обробних цехах, що не пройшли всіх стадій обробки; продукція, обробка якої закінче-на, але яка не пройшла випробування і не прийнята відділом технічного контролю, неукомплектована, неупакована і незакоркована продукція, якщо вона відповідно до технічних умов вважається готовою і підлягає передаванню на склад в укомплектованому, упакованому й закоркованому вигляді; продукція, прийнята відділом технічного контролю, але не передана на склад або замовнику до 24-ї години останнього дня звітного місяця; у виробництвах, де працюють у три зміни, – продукція, прийнята відділом технічного контролю, але не здана на склад до 8-ї години першого числа наступного за звітним місяця.
Незавершеним виробництвом в умовах гірничохімічної промисловості є відбита руда, яка знаходиться в гірничих виробках і не піднята на поверхню.
Не належать до незавершеного виробництва забраковані напівфабрикати (деталі), що не підлягають виправленню, а також сировина, матеріали, напівфабрикати, покупні і комплектуючі вироби, що не піддавалися процесу обробки.
У столярно-механічних цехах підприємств деревообробної промисло-вості під незавершеним виробництвом розуміють цикловий та страховий за-діли складальних одиниць – деталей, вузлів (простих та складних) та виробів у складанні. При цьому до складу циклового заділу належать складальні оди-ниці, безпосередньо залучені у виробничий процес, тобто які перебувають на різних стадіях розкроювання, механічної обробки, склеювання, фанерування, збирання, оздоблення. До страхового заділу належать деталі та вузли, за допомогою яких утворюють мінімальні міжцехові запаси, призначені для запобігання спадам виробництва під час виникнення аварійних ситуацій.
Для визначення залишків незавершеного виробництва необхідно щомісяця проводити інвентаризацію його натуральних об’єктів та здійснювати їх оцінку.
Інвентаризація незавершеного виробництва проводиться з метою визна-чення кількості і фактичної наявності незакінчених переробкою напівфабри-катів і продукції, а з деяких їх видів також і кількості корисної речовини (провідного елемента), з якої вони складаються; визначення фактичної комплектності незавершеного виробництва і виявлення неврахованого браку; перевірки даних руху напівфабрикатів і деталей та загальної суми витрат основного виробництва; перевірки правильності розподілу цієї суми за видами продукції та уточнення собівартості випущеної продукції.
Інвентаризація незавершеного виробництва проводиться шляхом фак-тичного заміру, зважування і підрахунку цінностей. Незавершене виробницт-во в закритій апаратурі внаслідок безперервності виробничих процесів визначається за технічними нормами і вважається постійним. Інвентаризація в цих виробництвах проводиться в період зупинки устаткування на ремонт.
Незавершене виробництво, а також напівфабрикати власного виробництва, що знаходяться в цехах і підлягають подальшій переробці, інвентаризуються за станом на перше число кожного місяця.
Залишки незавершеного виробництва оцінюються:
за плановою цеховою собівартістю – на всіх підприємствах хімічної промисловості, крім добувних та підприємств, які виробляють лаки і фарби, барвники та органічні продукти;
за плановими витратами – на добувних виробництвах. Ці вит-рати відображаються у статтях: “Сировина та матеріали”; “Покупні комплек-туючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій”, “Паливо й енергія на технологічні цілі”; “Основна заробітна плата”; “Додаткова заробітна плата”; “Відрахування на соціальне страхування”. Значний обсяг незавершеного виробництва утворюється на тих підприємствах, де має місце система магазинування;
за фактичними витратами сировини та основних матеріалів – на підприємствах, які виробляють лаки і фарби, барвники та органічні продукти.
Оцінка незавершеного виробництва на підприємствах з безперервним технологічним процесом здійснюється за собівартістю сировини та матеріалів, завантажених в апарати.
Кількість сировини, матеріалів та напівфабрикатів визначається шляхом проведення замірів та лабораторних аналізів і зазначається в перерахунку на вміст у них корисної речовини.
У виробництвах з безперервними і закритими технологічними процесами залишки незавершеного виробництва визначаються, виходячи з кількості апаратів, які були завантаженими на кінець звітного періоду, та ваги сировини і матеріалів, які знаходились у кожному з них. При цьому за фактичні можуть бути прийняті і теоретичні залишки, розраховані на основі техніко-економічних характеристик.
Гірничодобувні і переробні цехи мають постійне незавершене виробництво. Тому під час визначення собівартості руди їх незавершене виробництво не підлягає оцінці і вартісному обліку, крім технічного і маркшейдерського відділів, де воно підлягає обліку у натурі.
У цехах з багатосерійним і масовим характером виробництва допуска-ється оцінка деталей і напівфабрикатів за діючою нормативною собівартістю. На підприємствах окремих галузей промисловості з коротким технологічним циклом оцінка незавершеного виробництва може проводитися тільки за фактичною собівартістю використаних на виробництво сировини, матеріалів і напівфабрикатів.
Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандар-там або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення. Брак продукції поділяється на зовнішній, тобто виявлений споживачем, пред’явлений для відшкодування збитків, та внутрішній, який виявлений в процесі виробництва. У залежності від характеру відхилень від нормативів він може бути остаточним або виправним.
Виробнича собівартість одиниці продукції, (робіт, послуг) визначається за формулою:
де Сво – виробнича собівартість калькуляційної одиниці продукції у звітному періоді; Свп – собівартість усієї продукції за звітний період; Кв – кількість продукції (робіт, послуг) у звітному періоді за калькуляційними одиницями (натуральними, умовними).
Можливі об’єкти калькулювання та калькуляційні одиниці господарської діяльності підприємств відображені в таблиці 11.6.
Таблиця 11.6
Об’єкти калькулювання та калькуляційні одиниці
господарської діяльності підприємств
| Об’єкт калькулювання | Калькуляційна одиниця | |
| Виробниче замовлення | група однорідних виробів типовий представник групи об’єкт робіт, послуг | вузол деталь умовна одиниця виріб |
| Виріб | представник групи однорідних виробів група однорідних виробів комплект вузол | деталь типорозмір артикул марка |
| Продукт (напівпродукт) | вагова одиниця у перерахунку: на стандарт продукту; на прийнятий умовний стандарт; на інші натуральні одиниці; вагова одиниця в натурі: кілограм; тонна; тисяча кілограмів; тисяча тонн; натуральні одиниці: штука; метр комплект; тисяча штук; тисяча метрів; тисяча комплектів; натуральні виміри: тисяча штук тисяча погонних метрів; тисяча кілограмів; тисяча квадратних метрів; тисяча умовних одиниць; тисяча тонн; тисяча метрів кубічних; кубічний метр; квадратний метр; погонний метр; літр; декалітр; рулон; пачка; тисяча штук; та інші; артикули; умовні одиниці | |
| Переділ (стадія, фаза) | стадія технологічного процесу фаза технологічного процесу продукт напівпродукт | |
Повна собівартість визначається тільки по реалізованій продукції, використовуючи дані виробничої собівартості і позавиробничих (комерційних) витрат:
де Псп – повна собівартість усієї реалізованої продукції (робіт, послуг); Кр – кількість реалізованої продукції (робіт, послуг) в натуральних одиницях виміру; Пв – позавиробничі (комерційні) витрати; Псо – повна собівартість одиниці реалізованої продукції (робіт, послуг).
Повна собівартість використовується для визначення фінансових результатів від господарської діяльності. З метою визначення фінансових результатів господарювання витрати підприємства групуються наступним чином (рис.11.4).
Для визначення валового фінансового результату від господарської діяльності підприємства використовують показник “Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)” в розрізі окремих їх видів і в цілому по підприємству:
де Скор – собівартість одиниці реалізованої продукції для визначення валового прибутку (збитку) за звітний період; Вз – вартість залишку готової продукції на початок звітного періоду; Нвп – незавершене виробництво на початок звітного періоду за калькуляційною одиницею із розрахунку виробничих витрат; Пм – прямі матеріальні витрати за звітний період; По – прямі витрати на оплату праці у звітному періоді; Іп – інші прямі витрати у
Рис.11.4. Формування витрат підприємства
звітному періоді; Вн – виробничі накладні (загальновиробничі) витрати за звітний період; Нвк – незавершене виробництво на кінець звітного періоду за калькуляційною одиницею із розрахунку виробничих витрат; Кз – кількість готової продукції у залишку на початок звітного періоду; Кв – кількість виготовленої готової продукції за звітний період.
де Срп – собівартість усієї реалізованої продукції у звітному періоді за певною калькуляційною одиницею; Кр – кількість реалізованої продукції за певною калькуляційною одиницею у звітному періоді.
де Спрз – собівартість усіх видів реалізованої продукції у звітному періоді; Спр1, Спр2, Спр3, Спрі-1, Спрі – собівартість реалізованої продукції окремих калькуляційних одиниць у звітному періоді.
Собівартість реалізованих товарів складатиметься з витрат на їх придбання, які включають:
ціну придбання (купівельну вартість);
витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням товарів (транспортування, навантаження, розвантаження тощо).
де Срт – собівартість реалізованих товарів у звітному періоді; Квп – купівельна вартість залишку товарів на початок звітного періоду; Квз – купі-вельна вартість придбаних товарів у звітному періоді; Вп – витрати, пов’язані з придбанням товарів у звітному періоді; Квк – купівельна вартість залишку товарів на кінець звітного періоду.
Купівельна вартість визначається як різниця між продажною вартістю і сумою товарних надбавок. Суми товарних надбавок, що припадають на зали-шок нереалізованих товарів, визначаються як добуток вартості нереалізова-них товарів на середній відсоток товарних надбавок. Середній відсоток то-варних надбавок визначається діленням суми товарних надбавок на залишок товарів на початок звітного періоду і товарних надбавок з придбаних товарів за звітний період на суму реалізованих у звітному періоді товарів і залишку товарів на кінець звітного періоду. Сума реалізованих товарів і їх залишку визначається за продажними цінами без податку на додану вартість (товарообігом).
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
загальновиробничі витрати.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.
До складу загальновиробничих витрат включаються:
1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).
2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
4. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
5. Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).
6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.
7. Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).
8. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.
9. Інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з вико-ристанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні виробничі нак-ладні витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподіле-них постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактич-ну величину.
Для обчислення (калькулювання) собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) при визначенні валового прибутку (збитку) не беруть до уваги адміністративні (загальногосподарські) витрати та витрати на збут (пов’язані з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг).
