11.3. Резерви зростання ефективності праці

Під резервами розуміються невикористані можливості збільшення обсягу і підвищення якості продукції (робіт, послуг) за рахунок посилення творчого підходу до праці працівників і ощадливих витрат матеріально-технічних ресурсів, усунення всякого роду виробничих втрат. Природно, що резерви виникають,

можуть бути виявлені і використані там, де працюють люди, тобто безпосередньо на підприємстві. Це не виключає необхідності пошуку шляхів реалізації резервів підприємства за його межами (якщо це пов'язано, наприклад, з постачальниками матеріальних ресурсів і споживачами  продукції, з роботою громадського транспорту тощо.

На відміну від факторів ефективності, що носять довгостроковий, перспективний характер, резерви носять поточний характер. Таке розмежування представляється дуже істотним у методологічному і практичному змісті, оскільки фактори зв'язані з виробленням стратегії, а резерви - з тактикою ефективізації.

Резерви росту продуктивності й ефективності праці на підприємстві можуть розрізнятися за двома ознаками - за характером використовуваних факторів (екстенсивних і інтенсивних) і за напрямками впливу (групами використовуваних ресурсів). Класифікаційна схема представлена на рис. 11.3

Рис 11.3. - Класифікація резервів зростання продуктивності та ефективності праці

Резерви поліпшення екстенсивного використання ресурсів визначаються різницею між розташовуваними (за кількістю, обсягом) ресурсами і фактично задіяними. Резерви поліпшення інтенсивного використання ресурсів

визначаються різницею між можливим (розрахунковим) та практично апробованим ступенем ефективності використання ресурсів.

Необхідною умовою виявлення і використання резервів є їхня кількісна оцінка, що може бути встановлена як добуток ступеня екстенсивного й інтенсивного використання ресурсів. Наприклад, загальний резерв поліпшення використання трудових ресурсів підприємства може бути кількісно оцінений шляхом множення коефіцієнта фактичного використання фонду робочого часу персоналу на співвідношення нормативної (чи проектної) і фактичної трудомісткості продукції. На основі кількісної оцінки резервів (у відносних чи абсолютних одиницях) визначається ефективність заходів щодо їхнього використання.