11.4. Застосування принципів теорії автоматичного управління (ТАУ) в економіці

11.4. Застосування принципів теорії автоматичного управління (ТАУ) в економіці

Теорія автоматичного управління (регулювання) широко застосовується в управлінні складними технічними системами, зокрема технологічними процесами. Економічні системи управління відрізняються від технічних більшою складністю, нелінійністю, наявністю численних прямих і зворотних зв’язків, інтенсивністю інформаційних потоків, багатокомпонентністю, стохастичністю, і тому, зрозуміло, моделі автоматичного регулювання недо-
статньо адекватні реальним економічним процесам та явищам. Але загальні ідеї ТАУ, а часто і спільні математичні закони можуть бути корисними під час аналізу економічних явищ.

Застосування принципів ТАУ під час дослідження економічних систем можна здійснювати в кількох напрямках.

Напрямок перший. Моделі ТАУ можна інтерпретувати в термінах економічних систем, використовуючи таку інтерпретацію для виявлення структури та контурів взаємодії окремих підсистем. Такі моделі дають змогу виявляти важкоспостережувані канали інформаційних взаємодій в економіці.

Напрямок другий пов’язаний із застосуванням принципів зворотних зв’язків в управлінні економічними системами та побудовою таких механізмів регулювання, які б забезпечили стійке й ефективне функціонування економічних систем в умовах зміни зовнішнього середовища.

Напрямок третій. Застосування принципів ТАУ в економіці пов’язаний з тим, що незалежно від свідомої діяльності людей на функ­ціонування економіки впливають такі механізми регулювання,
яким притаманні риси автоматизму. Але, на відміну від технічної кібернетики, в економіці замість терміна «автоматичне регулювання» використовується термін саморегуляція, який означає самостійне реагування економічної системи на зовнішні збурювальні впливи.

Деякі приклади інтерпретації економічних явищ за допомогою ТАУ було наведено у двох попередніх підрозділах.

Подамо загальні міркування про використання ТАУ для з’ясу­вання інформаційних потоків в економічних системах. Економічні процеси внаслідок своєї об’єктивної природи завжди являють собою процеси керовані. Тому економічні системи, що їх відбивають, розглядаються в більшості досліджень і розробок як кібернетичні системи, тобто з позицій дослідження управління як процесу переробки інформації.

Саме з розгляду властивостей і особливостей управління в економіці випливають всі вимоги до економічної інформації: до її змісту, кількості, класифікації, режимів обробки та форм подання. Економічна інформація взагалі існує лише остільки, оскільки вона забезпечує управління в економіці. Економічна інформація — це все те, що потрібно знати для здійснення управління та розв’я­зання конкретних задач управління в економіці, тобто відомості про об’єкти, середовище, цілі, дії, способи досягнення цілей тощо.

Чимало об’єктів, що розглядаються як системи, мають вельми складні властивості, наприклад складне (неоднозначне) повод­ження, складну мету і т. ін. Більшість таких властивостей характерна для економічних систем.

Саме з огляду на складність задачі, що постають для таких систем, доцільно скористатися тут найпростішою з кібернетичних моделей — стандартною моделлю автоматичного регулювання. Як уже зазначалося, застосування моделей такого типу до дослід­ження економічних систем викликає певні заперечення, оскільки моделі автоматичного регулювання, призначені для опису простіших технічних систем та механічних агрегатів, безумовно, недостатньо достовірно відображають набагато складніші економічні процеси і явища. Проте ми скористаємося такою моделлю тільки на концептуальному рівні, щоб виявити деякі важкоспостережувані канали інформації в економіці та суспільстві.

Візьмемо стандартну схему автоматичного регулювання (рис. 11.4). Об’єкт управління (ОУ) конкретно інтерпретується залежно від розглядуваної економічної системи будь-якого рівня. Це може бути виробничий або інший агрегат, підприємство, галузь, економічні суспільні відносини, економіка в цілому. Регулятор, або пристрій управління (ПУ), також набуває відповідного сенсу в даній системі: робітник-оператор; орган управління; комплекс актів економічного законодавства; уся система управління економікою тощо.

Рис. 11.4. Схема автоматичного регулювання

Передаючи командну інформацію, регулятор змінює поводження регульованого об’єкта. Команди виробляються відповідно до «статутного» настроювання регулятора, що може інтерпретуватися як мета управління. Настроювання приладу автоматичного регулювання виконує оператор, а мету управління вводить у систему задавальний блок (ЗБ).

Блок контролю (БК) реєструє поводження об’єкта, що є первинним джерелом інформації зворотного зв’язку. Блок порівняння (БП) оцінює напрями та розміри відхилень поводження об’єкта від заданого блоком регулювання, переробляючи й перетворюючи інформацію зворотного зв’язку. Блоки БК і БП в економічних системах інтерпретуються як системи контролю, обліку, статистики. Перероблена інформація зворотного зв’язку надходить до регулятора для вироблення нових команд.

Інформаційне кільце буде простим контуром регулювання. Контур управління (розімкнений) охоплює і блок ЗБ, тобто мету управління та критерій його ефективності.

Ця схема обминає питання про те, яким має бути настроювання регулятора, тобто звідки у процесі управління беруться цілі й критерії регулювання. І це природно, оскільки воно взагалі не є предметом розгляду теорії автоматичного регулювання. Застосовуючи цю схему до вивчення економічних систем, необхідно брати до уваги їхній ієрархічний характер, розвиваючи схему регулювання до великої системи. Цільова установка для кожного економічного об’єкта задається ззовні з боку його надсистеми.

Простіше за все зазначена ситуація трактується в ієрархічній структурі органів управління: виробнича дільниця отримує установку від управління цеху, цех — від керівництва підприємства, яке враховує інтереси власників та керується законодавством, нормативними актами й директивами міністерства тощо.

Але, виявляється, цього недостатньо для адекватного відобра­ження процесів управління в суспільстві та економіці. Діяльність кожного економічного об’єкта є багатоплановою, адже підприємство не тільки випускає продукцію, а й поліпшує, модернізує її; веде самостійну господарську діяльність; забезпечує зайнятість населення і формування його доходів; функціонує як соціальний осередок суспільства. Очевидно, що економічна система управління має бути подана як складна система, а модель автоматичного регулювання — не лише як ієрархічна, а й багатоконтурна.

Регулювання в контурі будь-якого рангу здійснюється не за одним, а за цілою низкою настроювань, що одночасно співіснують і задаються з різних контурів управління, що відбивають багатоплановість економічного та соціального життя. В органах управління відповідно співіснують і безперервно взаємодіють різні типи установ, що керують різними аспектами функціонування одних і тих самих об’єктів — функціональних, лінійних (галузевих), територіальних органів тощо.

У ТАУ вважається, що кожна нижня ланка виконує розпоряд­ження вищої ланки, причому ці розпорядження абсолютно точні й вичерпні. Це справді так щодо машинних комплексів. Але в економічних системах, в органах господарського управління команда, що передається від вищої ланки управління до нижчої, звичайно має доволі загальний характер, потребуючи уточнення, деталізації, конкретизації тощо.

Конкретизуючи вказівки вищої ланки, нижча ланка керується також власними інтересами. Так, підприємство, отримавши від галузевих органів управління основні показники плану виробниц­тва, розробляє свій план виробничо-господарської діяльності, виходячи також з інтересів забезпечення максимальної рентабельності.

Для врахування цих «власних інтересів» ланок економічної системи необхідно розрізняти два типи контурів регулювання. Контури регулювання першого типу — їх називають адміністративними важелями управління — ґрунтуються на індивідуальному впливі, їх прийнято. Це безпосередні команди: обсяг і номенклатура основної продукції, виділені основні та оборотні кошти, загальний фонд заробітної плати, фонди матеріально-технічного постачання.

Другий тип контурів регулювання — їх називають економічними важелями управління — має універсальний характер. Це пев­ні законодавчі положення стосовно відрахувань прибутків до фонду підприємства, щодо заходів з матеріального і морального заохочення підприємства загалом і кожного члена його колективу в результатах роботи. Взаємодією цих універсальних контурів регулювання і визначаються власні інтереси колективів підприємств, виробничих об’єднань, галузей народного господарства. Як «вбудовані регулятори економіки» їх інтенсивно досліджує економетрика.

Кожний із контурів регулювання діє ефективно тільки у взаємодії з іншими контурами. Так само як у паралельно з’єднаних провідниках виникає індукція струму, якщо в деяких із них змінюється напруга, у контурах економічного регулювання виникає інформація, коли починають діяти окремі з них.

Окремі контури економічного регулювання не тільки взаємодіють між собою, а й можуть замінювати один одного. Основна проблема організації управління економікою зводиться до вибору такого поєднання контурів економічного управління, яке б забезпечувало найкраще співвідношення централізованих безпосередніх методів адміністративного управління з децентралізованими, економічними важелями управління.

Контрольні запитання та завдання

Доведіть основну формулу автоматичного регулювання.

Що називають пропускною здатністю регулятора?

Дайте економічну інтерпретацію основної формули ТАУ.

Які основні лінійні оператори ви знаєте?

Доведіть формулу:

Наведіть приклади застосування ТАУ в економіці.