11.4.2. Аналіз рентабельності

11.4.2. Аналіз рентабельності

Рентабельність залежить від факторів, що впливають на прибуток і витрати банку. Рентабельність завжди аналізується за пев­ний період.

Рентабельність діяльності банків визначають відношенням чистого прибутку до вагових витрат. Однак розрахунок може проводитись і за іншими показниками: операційним прибутком (без урахування податку на прибуток, відрахувань у резерви), операційних витрат (без урахування сплачених податків, амортизації). Такий показник рентабельності відображає ефективність операційної діяльності.

Рентабельність діяльності за групами банків у 2001 р. мала такий вигляд: найбільші банки — 3,25 %; банки з капіталом понад 10 млн євро — 12,2 %; з капіталом 3—10 млн євро — 8,6 %; з капіталом менше 3 млн євро — 5,2 %. Отже, рентабельність за групами комерційних банків, як і в попередні роки, мала форму закону нормального розподілу з максимальною прибутковістю діяльності групи банків з капіталом понад 10 млн грн. Це означає, що в даній групі банків досягається найбільша збалансованість між доходами і витратами, ефективністю активних і пасивних операцій.

У кожній групі є більш і менш рентабельні банки.

На рентабельність активів впливає, крім прибутку, ще і розмір активів банку. Низька рентабельність активів може бути спричинена їх завищеним обсягом та високою питомою вагою «витратних активів» за низької питомої ваги дохідних активів. Реструктуризація активів на користь дохідних може стати джерелом додаткових прибутків банку, навіть за їх незмінного обсягу або його збільшення. У західних банках вважається достатньою рентабельність активів на рівні 1—3 %.

Рентабельність активів банків України за 2001 р. була такою:

10 найбільших банків — +0,8 %;

банки з капіталом понад 10 млн євро — +2,1 %;

банки з капіталом 3—10 млн євро — +1,4 %;

банки з капіталом до 3 млн євро — +0,9 %;

середня рентабельність активів банківської системи України становила 1,2 % і порівняно з 1999 р. знизилася на 0,8 процентного пункту у зв’язку з випереджаючим ростом активів над зро-
станням прибутків банків.

Одним із різновидів показника рентабельності активів є фондорентабельність, яка визначається як відношення прибутку до середньої величини основних фондів банку.

Однією з причин низької фондорентабельності банку можуть бути основні фонди, які недостатньо ефективно використовуються банком. Реалізувавши зайві фонди, банк може збільшити свої резерви і використати їх для проведення прибуткових активних операцій та відмовитися від залучення нових ресурсів на ринку, зменшивши тим самим свої витрати.

Фондорентабельність українських банків за 2001 р. (фонди станом на 1 січня 2002 р.) була такою:

10 найбільших банків — +9,0 %;

банки з капіталом понад — 10 млн євро — +36,3 %;

банки з капіталом 3—10 млн євро — +25,0 %;

банки з капіталом до 3 млн євро — +12,8 %;

банківська система в цілому — +15,7 % і порівняно з 1999 р. знизилася на 4,4 процентного пункту.

Тенденції рентабельності робочих активів банків дуже схожі з тен­денціями рентабельності загальних активів та фондорентабельності.

Показник рентабельності (прибутковості) капіталу банку є індикативним. Його збільшення не може відбуватися за рахунок зменшення капіталу. При цьому банки з великим обсягом капіталу можуть мати менші значення даного показника, ніж банки з малим капіталом. Якщо банк використовує свої прибутки на накопичення, збільшуючи свій капітал, то показник рентабельності його капіталу може мати тенденцію до зменшення. Накопичені прибутки обліковуються в розділі капіталу банку «результат минулих років». Крім цього, з прибутку здійснюються відрахування до резервного фонду.

Прибутковість капіталу — це питома вага прибутку (позитивного результату діяльності поточного року) в капіталі банку. Прибутковість капіталу українських банків в 2001 р. була такою:

10 найбільших банків — + 6,4 %;

банки з капіталом понад 10 млн євро — +10,1 %;

банки з капіталом 3—10 млн євро — +7,2 %;

банки з капіталом до 3 млн євро — +3,2 %;

банківська система в цілому — +6,9 %. Це на 1,9 процентного пункту нижче показника 1999 р.

Найбільш важливий показник для власників банку — прибутковість статутного капіталу, який є основою для розрахунків нор­ми доходів та їх частки в статутному капіталі банку (дивідендів на акцію для акціонерних товариств). Значний обсяг статутного капіталу хоча і створює передумови для його розвитку та підтримки достатнього рівня ліквідності, проте зменшує норму дохідності на внески його власників.

Прибутковість статутного капіталу українських банків у 2001 р. була такою:

10 найбільших банків — +17,0 %;

банки з капіталом понад 10 млн євро — +14,3 %;

банки з капіталом 3—10 млн євро — +10,5 %;

банки з капіталом до 3 млн євро — +4,1 %;

банківська система в цілому — +11,6 %, що на 5,3 процентного пункту нижче рівня 1999 р.

Графічне зображення ефективності діяльності груп банків за чотирма показниками подано на рис. 11.4.

За конфігурацією чотирикутника ефективності діяльності банків можна визначати слабкі і сильні сторони діяльності тієї чи іншої групи банків, а конкретні банки можуть порівняти свої показники зі своєю групою і банківською системою в цілому.

Рис. 11.4.