13.4. Завдання аналізу та синтезу систем управління

13.4. Завдання аналізу та синтезу систем управління

Можна виокремити такі етапи аналізу та синтезу СУ.

1. Структурний аналіз і синтез. Структурний аналіз має на меті виявити статичні характеристики системи шляхом поділу її на елементи й підсистеми різного рівня та аналізу зв’язків між ними. Об’єктами структурного аналізу є варіанти структур СУ, які формуються у процесі її декомпозиції. Сутністю структурного синтезу є побудова (реорганізація) СУ, яка має бажані властивості. Структурний синтез проводиться з метою обґрунтування множини елементів, зв’язків, відношень, що забезпечать у сукупності максимальну відповідність СУ заданим вимогам.

2. Функціональний аналіз і синтез. Функціональний аналіз полягає у визначенні динамічних властивостей системи вивченням процесів зміни її станів із часом залежно від застосовуваних алго-ритмів (способів, методів, законів) управління її функціонуванням. Метою функціонального синтезу є обґрунтування оптималь­них характеристик функціонування СУ, тобто процесів зміни її
станів із часом відповідно до поставленої мети.

3. Інформаційний аналіз і синтез. Інформаційний аналіз здійснюється з метою дослідження кількісних і якісних характеристик інформаційних потоків у СУ. Сутністю інформаційного синтезу є обґрунтування необхідного обсягу, терміну та форм подання інформації, методів її передавання, обробки та зберігання для проектованої структури та алгоритму функціонування СУ.

4. Параметричний аналіз і синтез. Сутністю параметричного аналізу є визначення групи часткових та узагальнених показників, які характеризують всі важливі властивості СУ та ефективність її функціонування. Параметричний синтез полягає в обґрунтуванні необхідної та достатньої кількості показників, що дають змогу оцінювати бажані властивості системи.

Жодна організована система не може існувати без управління. Однак важливо, в який спосіб організовано управління, яку частку ресурсів системи воно відволікає на себе. З одного боку, чим більше рівнів або проміжних ланок містить СУ, тим більше ресурсів витрачається на апарат управління, тим воно дорожче. Ясно, що при цьому ефективність системи знижується.

З другого боку, чим менше елементів у структурі управління, тим більше завантажені ті, що залишаються, тим гірше справляються вони зі своїми функціями, що зрештою також тягне за собою зниження ефективності системи в цілому.

Тому можна говорити про деяку оптимальну структуру управління, що забезпечує максимальну ефективність системи в цілому. Однак такий критерій є надто загальним, щоб його можна було використовувати для оптимізації структури. Зв’язок між структурою управління та ефективністю системи надзвичайно важко виявити і тим більше формалізувати, оскільки йдеться про адміністративно-організаційні системи.

Досить згадати, що одним з основних елементів у контурі управління є люди, від індивідуальних характеристик яких значною мірою залежить якість управління. Ці характеристики важко піддаються кількісному оцінюванню і тому практично не використо­вуються під час розробки систем управління. Більш того, сама ефек­тивність відповідних систем в багатьох випадках не може бути ви-
значена однозначно. Найчастіше це набір параметрів, іноді супереч­ливих, за значеннями яких важко встановити точно міру ефектив­ності функціонування навіть близьких за характером систем.

Таким чином, оптимізація структури управління можлива лише за деяким частковим критерієм, частіше за все пов’язаним з використанням технічних засобів. Наприклад, можна оптимізувати структуру за критерієм загальної вартості або капітальних витрат на технічні засоби; мінімізації часу передавання повідомлень від джерел до центру системи тощо.

Однак для життєдіяльності системи набагато важливішою є загаль­ніша постановка задачі. Тому доцільно говорити про деяку раціо-
нальну структуру управління, що забезпечує досить ефективне функціонування системи за прийнятних сукупних витрат на управління.

За такої постановки синтез оптимальної структури під час розробки системи замінюється вибором раціонального варіанта структури управління. Спочатку визначається набір параметрів, сукупність яких придатна для оцінювання якості системи управління. Далі на основі досвіду та інтуїції розробників, з урахуванням структури наявної системи і аналогічних систем виокремлюється обмежена кількість варіантів структури, кожний з яких задовольняє необхідні обмеження. Варіанти, які залишилися, оцінюються за взятим набором параметрів, що дає змогу вибрати з них найкращий.

Контрольні запитання та завдання

Наведіть загальну характеристику систем управління.

Охарактеризуйте переваги та недоліки централізації та децентралізації в управлінні.

Чому більшість СУ будується за ієрархічним принципом?

Побудуйте спрощену графічну схему управління галуззю економіки, містом, комерційним банком, підприємством, університетом. Проаналізуйте спільні риси та відмінності.

Опишіть відмінності між різними типами адміністративно-організаційних структур управління.

У чому полягають завдання аналізу та синтезу СУ?

Список додаткової літератури до розділу 4

Акоф Р. Л. Планирование в больших экономических системах. Пер. с англ. — М.: Сов. радио, 1972. — 223 с.

Александров А. Г. Оптимальные и адаптивные системы: Учеб. пособие. — М.: Высш. шк., 1989. — 263 с.

Андрейчиков А. В., Андрейчикова О. Н. Анализ, синтез, планирование решений в экономике. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 368 с.

Анфилатов В. С., Емельянов А. А., Кукушкин А. А. Системный анализ в управлении. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 368 с.

Виханский О. С. Стратегическое управление. — М.: Гардарики, 1999. — 296 с.

Гноенский Л. С., Каменский Г. А., Эльсгольц Л. Э. Математические основы теории управляемых систем. — М.: Наука, 1969. — 512 с.

Голубков Е. П. Использование системного анализа в принятии плановых решений. — М.: Экономика, 1982. — 160 с.

Зубенко Ю. Д., Носач А. К. Менеджмент на базе системного анализа: Учеб. пособ. / Под ред. проф. А. Д. Шарапова — Донецк-Киев, 1998.

Клиланд Д., Кинг В. Системный анализ и целевое управление. — М.: Сов. радио, 1974. — 279 с.

Месарович М., Мако Д., Тахакара И. Теория иерархических многоуровневых систем. — М.: Мир, 1978. — 314 с.

Мухин В. И. Исследование систем управления. — М.: Экзамен, 2002. — 384 с.

Поспелов Д. А. Ситуационное управление: теория и практика. — М.: Наука, 1986. — 288 с.

Раскин Л. Г. Анализ сложных систем и элементы теории управления. — М.: Сов. радио, 1976.

Сардис Дж. Самоорганизующиеся стохастические системы управления. Пер. с англ. — М.: Наука, 1980. — 400 с.

Теория выбора и принятия решений. Учеб. Пособие / И. М. Макаров и др. — М.: Наука, 1982. — 328 с.

Теория прогнозирования и принятия решений: Учеб. пособие. Под ред. С. А. Саркисяна. — М.: Высш. шк., 1977. — 351 с.

Янг С. Системное управление организацией. — М.: Сов. радио, 1972.