Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

13.5. Державне регулювання ринку м'яса

13.5. Державне регулювання ринку м'яса

У 2010р. намічено виробити 4 млн. т м'яса худоби і птиці (у живій масі).

Характерна ознака м'ясопереробного підкомплексу полягає в тому що майже вся вироблена продукція використовується на продовольче споживання населенням України.

У господарствах суспільного сектора виробляється (вирощується близько третини від загального вирощування худоби та птиці в усіх категоріях господарств. Реалізація худоби та птиці здійснюється є основному в живій масі.

Потужності по виробництву м'яса використовуються лише на 15%, ковбасних виробів - до 20%.

М'ясокомбінати реалізовують готову м'ясну продукцію по таких маркетингових каналах: міські ринки, фірмові магазини підприємств, видача співробітникам у рахунок оплати праці, по бартеру.

В умовах існуючої економічної ситуації в підкомплексі необхідно: відновити спеціалізовані комплекси, особливо свиновідгодівельні таптахівничі, інтегрувати їх з переробними підприємствами та підприємствами по виробництву кормів; запроваджувати дійовіший взаємозв'язок господарств суспільного сектора з підсобними господарствами населення з питань реалізації молодняку худоби та птиці населенню, його вирощування та реалізації господарствами суспільного сектора; часткове забезпечення підсобних господарств кормами; розширення мережі фірмових магазинів, палаток, кіосків, автомагазинів; виробникам продукції відслідковувати ціни по різних каналах реалізації з декількох джерел інформації та розширювати канали збуту.

У системі заходів по стабілізації галузі головним завданням на найближчі роки повинно бути припинення зменшення поголів'я і відновлення якісних показників у галузі: продуктивності поголів'я, реалізаційної маси молодняку та виходу приплоду. При обмеженому контингенті молодняку треба забезпечити інтенсивне його вирощування та відгодівлю і реалізацію високими ваговими категоріями. Цю проблему можна вирішити лише на основі повноцінної годівлі та нормальних умов утримання худоби. З цією метою доцільно також встановити надбавки до закупівельних цін на молодняк великої рогатої худоби, що продається переробним підприємствам живою масою 350кг і більше.

Економічна стабілізація в галузі практично не можлива без істотного здешевлення виробництва яловичини за рахунок використання внутрішніх резервів господарств, насамперед підвищення продуктивності худоби. Тому продуктивність худоби була і залишається одним з найважливіших факторів формування економічної ситуації в галузі.

Для підвищення ефективності виробництва яловичини насамперед потрібно забезпечити значне зростання продуктивності молодняку як мінімум до 500-600г приросту живої маси на добу на основі повноцінної годівлі худоби. М'ясний контингент поголів'я може бути відчутно збільшений за рахунок скорочення падежу телят.

Великим резервом для поповнення м'ясного контингенту молодняку великої рогатої худоби для господарств суспільного сектора залишаються підсобні господарства населення, які тепер реалізують на м'ясо молодняк низькою живою вагою, в тому числі і молодняк, отриманий від господарств суспільного сектора.

Основними факторами, що визначають структуру стада, є напрям галузі скотарства, вік молодняку, призначеного для реалізації, темпи зростання поголів'я, строки виробничого використання тварин, вік першого парування, вихід молодняку та ін. Перші три з них зумовлюються переважно організаційно-господарською діяльністю, решта - природними умовами та біологічними особливостями того чи іншого виду тварин. Структура стада має відбивати напрям розвитку сільськогосподарського підприємства, відповідати прийнятій спеціалізації господарства.

Залежно від віку молодняку, що вибуває із стада, і складається в основному відповідна структура поголів'я великої рогатої худоби. Щоб мати у стаді 35% корів, треба продавати надремонтний молодняк приблизно в 20,7-місячному віці, щоб було 40% корів - відповідно у 16-місячному, 45% - у 12,7, 50% - 9.3, 55% - 6,5, 60% - 4,5 і 65% - у 2,5-місячному віці.

Для забезпечення населення продуктами скотарства за науково обгрунтованими нормами (390кг молока і 33кг яловичини в забійній масі на душу населення за рік) частка корів у стаді повинна становити 40%, а молодняк великої рогатої худоби реалізувати на м'ясо в 16-місячному віці живою масою однієї голови близько в 400кг.

При питомій вазі корів у стаді від 30 до 40%, скотарство розвиватиметься в м'ясо-молочному напрямі, від 40 до 50% - у молочно-м'ясному і понад 50% - в молочному.

Підвищену увагу необхідно забезпечити розвитку свинарства як скороспілій галузі і важливому резерву поліпшення ринку м'ясопродуктів. Серед заходів, що сприятимуть розвитку галузі, провідне місце посідають: зменшення собівартості продукції на основі дотримання технологічних параметрів (одержання 1,5-2 опороси за рік на основну свиноматку та 16-18 поросят, середньодобових приростів живої маси тварин на вирощуванні і відгодівлі не менше 400-450г, забезпечення повноцінними кормами з розрахунку 110-120ц корм.од. на одну свиноматку із шлейфом); використання виробничих потужностей галузі, особливо промислових комплексів з прогресивними технологіями; інтеграція виробництва свинини з її переробкою, впровадження поглибленої переробки сировини та розширення асортименту готової продукції; розробка і впровадження інвестиційних проектів із застосуванням прогресивних технологій виробництва, переробки та реалізації готової продукції в конкретних підприємствах та нових формах господарювання (агрофірми, асоціації, корпорації тощо); встановлення стабільних технологічних і економічних зв'язків між сільськогосподарськими й переробними підприємствами та узгодження інтересів всіх учасників технологічного циклу по виробництву м'ясної продукції; створення кооперативів, асоціацій виробників свинини з переробниками і торгівлею, встановлення справедливої частини галузі в кінцевій ціні продукції.

З метою збільшення виробництва продукції птахівництва, забезпечення нею населення України, використання науково-технічного потенціалу галузі, створення відповідних умов для залучення відчизняних, іноземних інвесторів та виходу з кризового стану необхідно: створити відповідні економічні і соціальні умови для товаровиробника, зокрема звільнити птахогосподарства від сплати штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки з бюджетом; поліпшити генофонд птиці, шляхом створення порід і кросів, придбання перспективних кросів; виділити з державних та місцевих бюджетів кошти на здійснення селекції та забезпечення птиці необхідними біологічними препаратами та діагностиками; переорієнтувати структуру посівних площ птахогосподарств на виробництво білково-вітамінних і енергетичних кормів; розширити площі земельних угідь птахогосподарств за рахунок приєднання або оренди земель колективних, державних та інших сільськогосподарських підприємств, що збільшить питому вагу власних комбікормів і здешевить їх; зміцнити матеріально-технічну базу шляхом заміни фізично зношеного технологічного, енергетичного устаткування і впровадження енергозберігаючих технологій; забезпечити рівні умови функціонування товаровиробників різних форм власності; переорієнтувати потужності птахогосподарств з виробництва м'яса птиці на виробництво товарних яєць, що дасть змогу зберегти їх матеріальну базу; стимулювати експорт продукції птахівництва; поглибити переробку продукції, розширити асортимент і мережу фірмової торгівлі; збільшити продаж молодняка населенню за рахунок дотацій птахівничим господарствам; створювати спільні підприємства з птахогосподарствами в межах єдиного технологічного процесу з вітчизняними та іноземними виробниками племінної продукції, комбікормів, технологічного устаткування, преміксів, ветеринарних препаратів, з комерційними і фінансовими структурами; розвивати птахівництво в фермерських та підсобних господарствах населення за рахунок практичної допомоги в забезпеченні молодняком птиці, завершити приватизацію птахогосподарств і створити ринкову структуру управління; поглибити кооперацію господарств суспільного сектору з особистими підсобними та фермерськими господарствами, спрямовану на поліпшення використання їх потенціалу у збільшенні виробництва продукції птахівництва; відновити і розширити виробництво продукції птахівництва на промисловій основі, використавши для цих цілей насамперед існуючий потенціал птахофабрик і спеціалізованих господарств; надати комплексам і птахофабрикам можливість одержання пільгових кредитів, встановити дотації птахівничим господарствам на добовий молодняк, птицю, що реалізується населенню; спрямувати інвестиції на реатруктирізашю переробних підприємств і розширення виробництва продуктів, орієнтованих на експорт.