14.2. Збирання і товарна обробка плодів та ягід

Тривалість зберігання плодів визначається переважно ступенем стиглості їх під час збирання. Найкраще збирати плоди у знімаль­ній стиглості, яка настає при досягненні нормальних розміру та ма­си, властивих помологічному сорту, набутті певного забарвлення шкіркою та внутрішніми тканинами, нагромадженні достатньої для тривалого зберігання кількості поживних речовин. Встановлено, що для зерняткових має значення сума ефективних температур, необ­хідна для формування плодів з доброю лежкістю, наприклад, у пів­нічній частині Полісся зимових сортів яблук для тривалого збері­гання не вирощують через недостатність теплих днів.

Біологічне значення оптимального строку збирання плодів поля­гає в тому, що в цей час відбувається збалансування процесу нагро­мадження органічних речовин у плодах та розщеплення їх у резуль­таті життєдіяльності. Однак цей період дуже короткий, після чого у плодах посилюється гідроліз речовин. Зібрані в цей період плоди ви-соколежкі, до настання фізіологічної (споживчої) стиглості набувають хороших смаку та аромату, стійкі проти фізіологічних та мікробіоло­гічних захворювань. При ранньому збиранні плодів у них нагрома­джується мало запасних речовин і наприкінці зберігання вони ста­ють несмачними, містять багато хлорофілу, що не перетворився на каротиноїди. Проте різні сорти яблук реагують на строк збирання по-різному: трохи раніше за настання збиральної стиглості треба зрива­ти яблука сортів Слава переможцям, Мекінтош, Антонівка звичайна, Пепін шафранний, Кальвіль мліївський, Уманське зимове, Зимове Плесецького, Ренет Симиренка, Джонатан, Рубінове Дуки, Кальвіль сніговий, Ренет шампанський. У повній технічній стиглості збирають яблука сортів Пепінка литовська, Мелба, Ренет ландзберський, По­дільське, Бойкен, Пармен зимовий золотий, Кандиль синап, Манту-анське, Розмарин білий, Делішес, Мліївська красуня.

При дотриманні оптимального строку збирання строк зберігання плодів подовжується на 1 — 3 міс.

Плоди кісточкових збирають у стані знімальної стиглості, коли вони повністю сформовані, набули характерних для сорту кольору, смаку, аромату, мають щільний м'якуш. Ягоди збирають при досяг­ненні споживчої стиглості, але зі щільним м'якушем.

Найкраще плоди та ягоди збирати в суху погоду, після висихан­ня роси, а зібрані у мряку треба обсушити. При нічних заморозках плоди збирають після відтавання плодів, підморожені використо­вують для переробки.

Здатність заліковувати рани на плодах у яблук і груш виявля­ється лише тоді, коли вони ще знаходяться на деревах. Тому їх тре­ба збирати, запобігаючи механічним пошкодженням, які призво­дять до появи фракції нездатних зберігатись (з відкритими пошко­дженнями) або фракції нестандартних (нижчого сорту з плямами від ударів) плодів.

Збирання плодів плодоягідних культур — процес трудомісткий, витрати на який становлять 26 — 42 % від загальних витрат на ви­робництво. Тому заздалегідь готують тару, пакувальний матеріал, засоби механізації, пристосування та ін. Сад очищають від бур'янів, які перед збиранням виривають у пристовбурних кругах, а не ско­шують, бо плід, що падає на колючу стерню, для тривалого збері­гання непридатний. Міжряддя вирівнюють, щоб зменшити травмо-ваність плодів під час транспортування і забезпечити нормальну роботу збиральних машин.

Механізований спосіб збирання плодів передбачає їх струшуван­ня (плоди падають на брезентові полотна), зчісування (суниці), зби­вання або струшування струменем повітря (виноград).

Плоди сливи, вишні, черешні збирають машинами ВУМ-15 або ВСО-25. Дерева при цьому мають бути заввишки 4 — 5 м, а висота штамба — не менше 0,7 — 0,8 м. Кожна з машин має переносний уловлювач плодів УП-5. Для збирання кісточкових з дерев заввиш­ки 6 м використовують машину ПСМ-53, а також плодозбиральну машину Е-842 виробництва Німеччини. Ці машини здійснюють так зване позиційне збирання, тобто зупиняються біля кожного дерева. Продуктивність їх — 40 — 50 дерев за зміну. Створюються також машини поточної дії. Для деяких сортів кісточкових залишається ще не вирішеним питання відривання плодоніжки. Пульсуючим струменем повітря збирається не більше 95 % плодів. Під час меха­нізованого збирання до 80 % плодів пошкоджуються переважно гіл­ками крони. При застосуванні лоткової машини процент травмова­них плодів менший. Для збирання ягід смородини застосовують машини МПЯ-1 та СПЯ-1А, проте втрати досягають 20 %. Тому смо­родину збирають вручну. Продуктивність праці залежить від орга­нізації роботи. По-перше, збирачі повинні бути навчені правилам збору певного виду плодів, знати вимоги до якості товарних сортів. Найкращий ефект при зберіганні та найдовша його тривалість за­безпечуються тоді, коли продукцію сортують під час збирання: зби­рають усі плоди підряд, розкладаючи їх у відповідну тару по сортах, або по черзі зривають з дерева плоди вищого, першого, другого і третього сортів.

Для збирання застосовують столики, драбини, торби з відстібним дном, корзини-стовбушки, відра, обтягнуті всередині тканиною. Як правило, збиранням зайняті 4—5 чоловік: один знімає плоди знизу, один або два — зверху, один висипає, один інспектує і вкладає пло­ди у тару.

Плоди без сортування в саду зсипають у контейнери КСП-0,5, які складаються з двох бічних і двох торцевих щитів та днища, укріп­лених на металевому піддоні. Зазор між дощечками — не більше 1 см. Використовують також плодові розбірні КП-250 і нерозбірні КП-300 контейнери та піддони марки 2ПОЧД.

Збирання плодів значно полегшується при застосуванні платфор­ми ПОС-0,5, у якої є вгорі майданчик для тари та збирача. Майдан­чики на платформі ПОС-0,5 рухомі: їх можна наближати до крони чи віддаляти від неї, при потребі висипати плоди в тару. Коли пла­тформа заповнена тарою з плодами, раму верхнього яруса опуска­ють і контейнери вивозять з міжряддя чи переставляють на транс­порт, а платформа повертається в сад. Платформу ПКО-07 застосо­вують для збирання плодів з дерев, що мають об'ємну крону. Осно­вою її є двохосьовий тракторний причіп 2ПТС-4М, на якому змонтовано висувний трап, що складається з рами, дерев яного настилу, пе­рил, гумового облицювання. На платформу ставлять шість контейне­рів, і вона зі зсунутими майданчиками-трапами заїжджає у міжряд­дя. Збирачі розміщуються на трапах та в підйомних корзинах.

Для транспортування плодів, затарених у контейнери, викорис­товують причепи-контейнеровози ПК-4, ППК-0,5, КСП-0,5, 2ПТС-4 або мобільні контейнери на колесах місткістю 2,5 т. При збиранні в ящики травмованість плодів на 3 — 5 % нижча. Для профілактики захворювань під час вегетації за кілька днів до збирання сад обпри­скують 1 %-м розчином куприколу.

Найдовше зберігаються плоди, які зразу після збирання заклали в холодильники.

При збиранні без сортування плоди потім сортують на різних лі­ніях. Для висипання плодів з тари використовують два типи випо-рожнювачів: ротаційний і механічний. На лініях для обробки пло­дів їх калібрують, сортують за один пропуск або окремо проводять калібрування й сортування середніх і великих плодів. Найефектив­нішим є змішаний спосіб товарної обробки, за якого спочатку виді­ляють 4 — 5 груп плодів різних розмірів 1-го сорту, а потім розфасо­вують плоди 2-го сорту.

Майже серед усіх помологічних сортів найкраще зберігаються плоди середніх розмірів. Плоди яблуні та груші вищого сорту вкла­дають у промаслений папір, виготовляючи з нього заздалегідь сал­фетки таких розмірів: 17 х 17, 23 х 23 та 30 х 30 см. Найкраще збері­гати плоди в дерев'яних (без щілин) або пластмасових ящиках. Вкладають плоди в ящики прямими рядами, шаховим чи діагона­льним способом. При укладанні прямими рядами місткість тари використовується найгірше — потрібно багато пакувального матері­алу. На дно й під кришку кладуть шар стружки, з боків — пакува­льний папір, яким плоди накривають зверху. Оформляють тару відповідно до сорту: вищий — етикетка з голубою стрічкою, перший — з червоною, другий — з зеленою, третій — з жовтою.