14.2. Соціологічні дослідження в сфері праці: сутність, цілі і задачі.

Предметом економіки праці є соціально-трудові відносини та соціальні процеси в сфері праці.

Соціальні процеси в сфері праці – це процеси формування , функціонування, розвитку (або деградації) соціальних груп та конкретних робітників. Серед них можна визначити наступні:

1.     Праця як базовий соціальний процес : людина в процесі трудової діяльності визначає свій соціальний статус, який є основою для задоволення потреб, розвитку здібностей, реалізації відпочинку.

2.     Соціально-інтегративні процеси – процеси об’єднання людей в соціальну групу, формування відчуття корисності робітників в організації.

3.     Ціннісно-орієнтаційні – це процеси формування позитивної трудової мотивації працівників.

4.     Перетворювально-підтримуючі процеси – пов’язані із трудовою мобільністю робочої сили: рух кадрів, професійно-кваліфікаційні зміни, удосконалення робочих місць, розвиток трудової кар’єр.

Основна мета соціологічних досліджень – підвищення ефективності трудової діяльності при забезпеченні розвитку робітників, задоволення їх потреб, формування позитивних відносин в колективі.

Соціологічне дослідження – це аналіз соціальних явищ та соціальних процесів за допомогою спеціальних методів.

Соціологічне дослідження проводиться в 5 етапів:

1)    підготовка до проведення дослідження, формування його програми;

2)    збір соціологічної інформації;

3)    підготовка інформації до обробки та обробка;

4)    аналіз обробленої інформації, формування висновків;

5)    розробка практичних рекомендацій.

Методи проведення СД - аналіз документів; опитування (анкетування, інтерв’ю, соціометрія, експертиза); спостереження; експеримент.

Програма соціологічного дослідження – це документ, де визначаються: методологія і методи дослідження; проблема, яка потребує вирішення; ціль та задачі дослідження; об’єкт та предмет; висуваються вихідні гіпотези; уточнюються поняття, які використовуються; складається організаційно-технічний план робіт.

Об’єктом дослідження виступає носій проблемної ситуації (соціальна група, сукупність людей). Він повинен бути:

Ø чітко визначеним (професійна, галузева, територіальна належність; функціональна визначеність – визначаються міжособистісні відносини на роботі, виробничі зв’язки, відпочинку...);

Ø обмежений часовим фактором (вивчається в статиці або в динаміці, з яким часовим інтервалом);

Ø кількісно визначеним (вивчаються вся сукупність, вибірка, репрезентативність вибірки);

Ø описаним в системі факторів, які впливають на його стан.

Предметом дослідження вважаються ті створенні об’єкту або сфери його функціонування, які потрібно вивчити для вирішення поставлених задач, виконання сформульованої мети.

Гіпотеза – наукове передбачення, яке задає напрямок всьому дослідженню. Вона формулюється на основі попереднього системного аналізу об’єкту дослідження.

Функції соціологічних досліджень:

1.     Інформаційно-дослідницька – спрямована на створення бази соціальної інформації, яка постійно поновлюється та доповнюється.

2.     Організаційно-впроваджувальна – розробка за результатами аналізу методичних рекомендації, інструкцій, заходів; подання інформації відповідальним (зацікавленим) керівником.

3.     Агітаційна – розповсюдження основ соціологічних знань, переважено – серед керівницького складу організації.

4.     Методична – розробка нових, вивчення та використання існуючих методів соціологічного дослідження.

Соціологічні дослідження доцільно використовувати як головний методологічний інструментарій для реалізації моніторингу та формування механізму удосконалення соціально-трудової сфери.

Моніторинг СТС – це система збору інформації про соціальні процеси  в сфері праці з метою діагностики, аналізу, оцінки стану та ефективності функціонування соціально-трудових відносин.

Задачі соціологічних досліджень:

Ø удосконалення системи управління організацією, підвищення обґрунтованості управлінських рішень;

Ø підвищення рівня стабільності трудового колективу, внутрішньо колективної згуртованості, формування трудової моралі;

Ø розвиток системи адаптації нових робітників, окремих працівників до інновацій;

Ø активізація трудової діяльності на основі аналізу процесів мотивації праці; посилення її змістовності;

Ø підвищення якості трудового життя, забезпечення потреб робітників.