15. Науково-дослідна і патентна робота

Наукові дослідження за своїми напрямками поділяють на теоретичні й прикладні.

Результатом теоретичного дослідження є відкриття – встановлення невідомих об’єктивно існуючих законів, законо­мірностей, властивостей і явищ природи, які вносять корінні зміни в пізнання людиною природи. Роботи теоретичного ха­рактеру складають відправну базу для наступних пошуків.

Прикладні дослідження починаються з пошуків галузі практичного використання теоретичних знань. На основі ре­комендації пошукових досліджень ставиться завдання при­кладного характеру. Це може бути вивчення можливостей створення виробів, основаних на нових принципах, дій, ство­рення і використання нових видів матеріалів, технологічних процесів. Прикладні дослідження завершуються попередніми розробками і рекомендаціями по впровадженню, на основі яких потім складається технічне завдання на проектування нових виробів.

Важливу роль у процесі реалізації нових наукових знань відіграють нововведення – нова інформація, отримана у результаті фундаментальних і прикладних досліджень та під­тверджена експериментальне. Це те, що дозволяє поліпшити функціональну віддачу або зменшити вартість у порівнянні з раніше створеним.

Досвід показує, що без наявності певного напрацювання до початку розробки створити якісно новий виріб неможливо. Причому, чим складніший виріб, тим більше нововведень вимагається для його створення, ще більше ідей необхідно для розробки нововведень.

Теоретичні дослідження проводяться переважно у систе­мі АН держави, прикладні – у галузевих науково-дослідних інститутах. Велику дослідну роботу як теоретичного, так і практичного характеру виконують вищі навчальні заклади.

Більшість промислових підприємств проводять науково-дослідну роботу з технічного вдосконалення виробництва. Таку роботу виконують переважно відділи головного кон­структора, головного технолога, головного металурга в екс­периментальних цехах і заводських лабораторіях.

Отже, науково-дослідна робота охоплює: фундаменталь­ну, галузеву, заводську науку.

На основі результатів наукових досліджень технічного характеру з’являються нові розв’язки конкретних технічних задач, серед яких першочергове значення мають винаходи.

Винахід – це нове, що володіє істотними відмінно­стями, технічне виконання завдання по реалізації відкриття.

Під технологічним завданням розуміється використання нових властивостей речовин, отриманих технічним шляхом, або нових конструкцій. Розв’язання технічної задачі при цьому повинно принципово відрізнятися від відомих розв’яз­ків аналогічної задачі в світовій практиці.

Створення нових виробів на основі винаходу означає, що ці вироби за рівнем конструктивних рішень відповідають ос­таннім досягненням науки і техніки, тому використання їх у нових розробках має велике народногосподарське значення.

Поряд з винаходом велике значення для вдосконалення виробництва і збільшення його ефективності має рацпропо­зиція – нове і корисне для підприємства технічне рішення, що передбачає зміну конструкції виробу, технології й орга­нізації виробництва, застосовуваних матеріалів і комплектую­чих виробів. Вона також є результатом творчого підходу до виконання виробничо-технічного завдання, але на відміну від винаходу, не вносить принципової новизни; як правило, не повторює засвоєних раніше на підприємствах пропозицій і впроваджень.

Раціоналізаторство – виступає найбільш масовою формою технічної творчості робітників підприємств. Загальне керівництво винахідництвом і раціоналізаторством здійснює Державний комітет України в справах винахідництва і від­криття, який проводить експертизу відкриттів, видає на них охоронні документи, представляє державні інтереси у галузі винахідництва за кордоном, у своїй роботі опирається на міністерства, наукові, проектні організації та підприємства.

На підприємствах безпосереднє керівництво розвитком винахідництва здійснюють відділи по винахідництву і раціона­лізаторству, що приймають, реєструють і переглядають пода­ні пропозиції, сприяють їх упровадженню, проводять роботи з активізації творчої діяльності робітників.

Організація   інноваційної   роботи

Авторство на результати науково-технічної творчості охороняється законом і засвідчується документами, які вида­ються авторам: на відкриття видається диплом; на винахід – авторське свідоцтво або патент; на рацпропозицію – посвідчення.

Диплом на відкриття і авторське свідоцтво або патент на винахід видає Державний комітет у справах винаходу і від­криття після експертної перевірки. Посвідчення на рацпропо­зицію видається підприємством, яке прийняло пропозицію до впровадження.

Щодо відкриття, то правовий захист розповсюджений тільки на авторство. Саме відкриття після публікації стає за­гальним здобутком і може бути використаним безпере­шкодно.

Інакше організована правова охорона на винахід. Автор винаходу може вимагати лише визнання свого авторства, або крім цього залишити йому виняткове право на користування винаходом. У першому випадку видається авторське свідоцтво, в другому – патент.

При видачі авторського свідоцтва право на використання винаходу переходить повністю державі. Такі винаходи вико­ристовуються в народному господарстві без дозволу автора.

Патент, крім визнання за винахідником авторства, ствер­джує його виняткове право на зроблений ним винахід: жодна організація чи окрема особа без згоди власника патенту не може використовувати винахід у державі, в якій виданий патент. Запатентований винахід є власністю патентовласника і може бути використаним тільки з його згоди, шляхом видачі дозволу або переуступки патентних прав за відповідну сплату, тобто шляхом придбання ліцензій.

Ліцензія – документ, який засвідчує дозвіл власника патенту на використання його винаходу. Є 2 види ліцензій: проста і виняткова,

Проста ліцензія засвідчує збереження права за автором – власником патенту на одночасне використання винаходу і збереження авторства.

Виняткова ліцензія свідчить про відмову власника від ви­користання винаходу на користь іншої особи,

Зарубіжне патентування і ліцензування здійснюється Держкомітетом у справах винаходів і відкриттів.

Патент дійсний тільки в країні, що його видала, тому ви­никає необхідність для захисту винаходів у патентуванні. Па­тенти більшості країн видаються на строк 15–20 років.

Через велику вартість встановлюється показник доціль­ності патентування, так звана патентоспроможність. Доціль­ність патентування визначається, виходячи з величини вируч­ки від продажу ліцензії. Ефективність роботи винахідників залежить від рівня їх ознайомлення зі світовими досягнен­нями. В Україні створена загальнодержавна система патент­ної інформації, яка є частиною єдиної системи науково-технічної інформації. Провідне місце належить Центральному науково-дослідному інституту патентної інформації, який збирає й обробляє патентну літературу десятків країн світу.

Основним державним патентним сховищем є патентно-технічна бібліотека. Крім того, є галузеві патентні фонди – зібрання описів винаходів, які мають інформаційну цінність. Патентні фонди створені також у науково-дослідних, проект­них інститутах і на великих промислових підприємствах. Ма­теріали патентних фондів використовуються для перевірки новизни пропонованих рішень чи для уточнення патентної чистоти нових виробів, вивчення тенденції розвитку техніки.