15.1. Економічна суть податків
15.1. Економічна суть податків
Одним з найважливіших засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни є податки та податкові пільги. Саме податки, як засвідчує економічна історія, завжди використовувались державою як найдійовіший важіль регулювання економічних процесів.
Принципи оподаткування свого часу сформулював ще А. Сміт, але вони діють і нині:
1) піддані держави зобов’язані брати участь у покритті видатків уряду по можливості згідно з тими доходами, які отримує кожний під охороною держави;
2) податок має бути точно визначений, а не встановлений свавільно. Час його оплати, спосіб і розмір внеску повинні бути ясними і відомими як самому платнику, так і будь-кому іншому;
3) кожен податок повинен сплачуватись у такий час і в такий спосіб, які є найбільш зручними для платника;
4) скорочення витрат на стягування податків.
Податки, як основний атрибут держави, функціонують з часів зародження рабовласницького ладу. На практиці мали місце натуральні, подушні, сімейні, вартісні та інші види податків. Практика стягнення податків вимагає вдосконалення, пошуку оптимальних варіантів елементів побудови податків, а також механізму їх стягнення. Реалізація фінансової політики окремими, неузгодженими методами, які позбавленні стимулюючої функції не відображає ефективного впливу на процес виробництва та реалізації продукції.
В теперішній час основоположним законом, який регулює відносини в системі оподаткування є Закон України “Про систему оподаткування”. Цей закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників.
Найбільшого розквіту податки досягають в умовах розвиненої ринкової економіки. Вони стають об’єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними і фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи і об’єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням. Податкові системи економічно розвинених країн базуються на розробленій теорії податків, творцями якої є видатні представники економічної науки: Адам Сміт, Давід Рікардо, Джон Кейнс, Поль Самуельсон, Кнут Віксель, Йозеф Шумпетер та багато інших. Пошук шляхів удосконалення податкових систем триває і до цього часу.
Дуже важливе значення має прийняття податкових кодексів, у яких законодавчо закріплюються рівномірність оподаткування, дотримання податкової таємниці.
Податки встановлюються для утримання державних структур (законодавчої, виконавчої та судової влади), виконання ними функцій держави – управління, оборони, соціальної та економічної та задоволення інших загальносуспільних потреб.
Збори встановлюються за використання суб’єктом господарювання певних ресурсів, які створюють йому дохід.
Платежі передбачаються на покриття певних витрат, які виникають при використанні ресурсів суб’єктом господарювання.
Внески передбачають відрахування частини майна суб’єкта господарювання при здійсненні окремих господарських операцій.
Сукупність податків, зборів, обов’язкових платежів і внесків до бюджетів і державних цільових фондів становить систему оподаткування.
Система оподаткування суб’єктів господарювання базується на наступних принципах:
стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
обов’язковості – впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
рівнозначності та пропорційності – оплата податків юридичними особами здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечується сплата рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів
(обов’язкових платежів) – на більші доходи;
рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);
соціальної справедливості – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
стабільності – забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
економічної обґрунтованості – встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
рівномірності сплати – встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
компетенції – встановлення та скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно законодавчою владою;
єдиного підходу – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
доступності – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).
Виходячи з економічної природи податків та враховуючи досвід країн з розвинутою економікою, можна визначити такі функції податків: фіскальну, стимулюючу, регулюючу, контрольну та соціальну.
Податкові надходження до бюджету забезпечують державу фінансовими ресурсами, необхідними для здійснення її діяльності. В цьому полягає фіскальна функція податків.
Стимулююча функція виражається в тому, що податкові заходи держави (у більшості випадків податкові пільги) можуть стимулювати виробництво найбільш необхідних видів продукції, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, підтримувати режим енерго- і матеріалозбереження виробництва. Шляхом надання додаткових податкових пільг для нових інвестицій держава може заохочувати оновлення основного капіталу.
Регулююча функція полягає в тому, що через податки і податкові пільги держава впливає на виробництво, розподіл, обмін і споживання. З одного боку, податки скорочують фінансові можливості підприємця, як покупця засобів виробництва й “особливого товару” – робочої сили.
На налагодження дії цих функцій держави затратили сторіччя, але гармонії їх взаємодії повністю не добились. Достатньо далека від досконалості й нині діюча система податків і обов’язкових зборів в Україні.
Людство напрацювало за свою довгу економічну історію різні форми податків. Податкова система – це перш за все сукупність діючих у країні податків: прямі і непрямі; податки на доходи, споживання та майно; загальнодержавні та місцеві. Суть проблеми – в налагодженні взаємодії податків, тобто у формуванні системи податків як такої. Загальною тенденцією податкових систем є уніфікація форм оподаткування, що спостерігається нині у світі і не виключає при цьому різноманітність податкових систем різних країн.
Податкові платежі підприємства залежать від наявних об’єктів оподаткування, ставок податків та податкової політики держави в сфері податкових пільг.