17.3.8. Оцінка ризиків і управління ними

17.3.8. Оцінка ризиків і управління ними

Навіть найкращий план не гарантує успіху. Обов’язковою його умовою є врахування можливого ризику здійснення проекту. Ризик означає ймовірність недоодержання позитивного результату (прибутку) або одержання негативного результату (збитку) в підприємницькій діяльності.

Зміст цього розділу бізнес-плану:

типи можливих ризиків і проблеми, які можуть виникнути в даному бізнесі;

імовірність ризику і його розмір, тобто розмір можливих втрат під час здійснення проекту;

організаційні заходи профілактики ризиків і програма страхування від них.

Послідовність проведення робіт:

загальна оцінка можливих ризиків. Складаючи бізнес-план, слід чітко уявити, в якій зі сфер ризику лежать ділові пропозиції підприємства — у сфері невисокого ризику з невеликими прибут­ками чи у сфері ризикованих капіталовкладень, але з великим прибутком;

аналіз типів ризиків, їх джерел і моментів виникнення. За джерелами виникнення виділяють ризики: господарський; пов’я­заний з особою; обумовлений природними факторами, а також внутрішній і зовнішній. За причинами виникнення ризики поділяють на обумовлені невизначеністю майбутнього, недостатністю інформації, непередбаченою поведінкою партнерів. За характером вияву ризики бувають політичні й комерційні (технічні й ринкові);

оцінка ризику — один з найбільш складних і найменш точних елементів плану. Потрібно якомога точніше визначити всі непередбачувані обставини, що можуть виникнути в майбутньому. При цьому використовують відомі методи оцінки ризику, серед яких статистичний, експертний, а також їх комбінації;

розробка заходів профілактики ризиків. Серед них виділяють ефективне прогнозування і систематичне планування діяльності фірми, розробку альтернативних планів;

розробка заходів з мінімізації шкоди. Головними з них є:

1. Передача частини ризику іншим особам або організаціям через страхування або хеджування. Останнє є способом зменшення ризику господарської діяльності шляхом укладення довгострокового контракту на постачання продукції між постачальниками і споживачами. Страхування передбачає, що одна сторона (страхувальник) за певну суму (страховий внесок чи премію) погоджується заплатити іншій стороні (страховику) за умов, що їх зазначено в страховому контракті, завчасно визначену грошову суму, якщо страхувальник матиме збитки чи шкоду.

2. Самострахування шляхом створення резервних фондів і покриття збитків за рахунок частини власних обігових коштів.

Імовірність кожного типу ризиків різна, як і сума шкоди, яку вони можуть завдати. Тому в бізнес-плані слід розглядати лише ті ризики, які найімовірніші в даному бізнесі.

Наприклад, у бізнес-плані ВАТ агрофірми «Іванків» було розглянуто три критичні ситуації, які могли справити негативний вплив на його бізнес: ринковий ризик, ризик втрати майна і ризик невиконання зобов’язань. Ринковий ризик, як випливає з аналізу ринку в Україні, є незначним, оскільки рівень споживання яєць з розрахунку на душу населення становить усього 60 % до науково обґрунтованої норми, і попит на яйця ще не скоро буде задоволений. Ризик невиконання зобов’язань теж незначний, адже в агрофірмі «Іванків» високий ступінь самозабезпеченості головними для цього типу господарства ресурсами: кормами, органічними добривами, а також трудовими ресурсами.

Проаналізувавши всі можливі ризики, учасники товариства дійшли висновку про необхідність придбання одного страхового поліса для захисту від втрати майна, зокрема курей. Інші ризики мають бути компенсовані профілактичними заходами щодо запобігання втрат, передбачених у бізнес-плані (страхові фонди кормів, насіння і т. д.).

Що стосується селянського (фермерського) господарства «Яблуневий сад» (див. підрозд. 8.3), то найбільшу загрозу для нього становлять катастрофічні ризики, що пов’язані з проявом стихійних сил природи (приморозки у період цвітіння, град, вітер, буря, ураган). Зокрема, тільки за останні три роки це господарство зазнало значних втрат від стихії: у 2000 р. від приморозків у період цвітіння було знищено 99 % врожаю; 28 липня 2002 р. пройшов сильний дощ із градом розміром як п’ятикопійчана монета, уна-
слідок чого було пошкоджено 70 % врожаю, знизилась якість продукції і, як наслідок, — середня ціна реалізації яблук.

У господарстві застосовують такі способи запобігання пошкодження цвіту приморозками, як обкурювання саду димом та обливання дерев водою. Щоб запобігти градобою у Західній Європі над садами ставлять протиградові сітки, але через велику вартість зазначене господарство неспроможне їх купити.

Проаналізувавши всі можливі ризики, господарство, щоб запобігти втраті врожаю і якоюсь мірою відшкодувати збитки за втрачену продукцію, планує застосувати страхування врожаю саду в розмірі 50 % його середньої вартості.