17.4. Етапи та організація розробки бізнес-плану

17.4. Етапи та організація розробки бізнес-плану

На першому етапі розробки бізнес-плану визначають види і джерела потрібної інформації. Основними видами інформації є: маркетингова, виробнича і фінансова (див. підрозд. 17.2). Що ж до джерел інформації, то ними можуть бути:

власний досвід практичної роботи та інтуїція;

безпосередні контакти з майбутніми клієнтами, постачальниками, торговими агентами;

статистична інформація щодо тенденцій розвитку даної галузі чи сфери державної діяльності, а також поточні огляди економічної ситуації;

дані про конкурентів, які одержано шляхом придбання їхніх товарів, відвідання спеціалізованих виставок, бесід з їхніми колишніми і теперішніми працівниками, збуту їхньої рекламної інформації;

навчальні посібники з бізнес-планування, галузеві видання, курси з укладання бізнес-планів, аудиторські фірми [36, 38, 109];

урядові установи, зокрема ті, що займаються проблемами малого бізнесу.

На другому етапі визначають мету розробки бізнес-плану, акцентуючи при цьому увагу на головних зовнішніх та внутрішніх функціях, які він виконуватиме (див. підрозд. 17.2). На цьому ж етапі слід точно визначити цільових читачів бізнес-плану — чи це будуть тільки внутрішні учасники організації (що малоймовір­но), чи й особи із зовнішнього середовища, яких організація хотіла б бачити своїми інвесторами — майбутні акціонери, комерційні банки і т. д.

Дуже відповідальним є наступний, третій, крок у бізнес-пла­нуванні — стратегічне планування на підготовчому етапі. Багато підприємців-початківців припускаються помилки, ігноруючи стратегічне планування. Вони вважають, що розробляти стратегію доцільно тільки для великих підприємств. Звичайно, процеси стратегічного планування малого і великого бізнесу мають істотні відмінності. У малому бізнесі стратегічне планування охоплює відносно короткий часовий період (3—5 років) і має менш формалізований і структурований характер. Однак основні складові стратегічного планування (визначення місії фірми, зовнішній і внутрішній аналіз, на основі якого встановлюють сильні й слабкі сторони фірми; визначення цілей її діяльності; аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегії підприємства) мають бути і в
бізнес-плануванні.

Четвертий крок у бізнес-плануванні — безпосереднє написання бізнес-плану. Розпочинати його слід з визначення чіткої структури документа, що створюється (розділи, параграфи, додатки тощо), і збирати інформацію для кожного з розділів плану.

Цей крок найбільш трудомісткий і відповідальний. Як для жод­ного іншого планового документа, для бізнес-плану підходить аксіома: «План має складати той, хто його виконуватиме». І якщо це навіть вимагає багато часу, і в підприємця нема навичок такої роботи, все ж він мусить виконати її самостійно. Звичайно, без допомоги консультантів не обійтись, але вона має закінчуватись на попередньому етапі, коли внутрішні й зовнішні консультанти допомагають зібрати необхідну інформацію і здійснити її первинну обробку. Консультанти можуть асистувати підприємцеві й на кінцевому етапі.

Якщо ж підприємець повністю передоручить розробку бізнес-плану комусь іншому, то наслідком цього буде:

неповне і несистематичне знання підприємцем слабких і сильних сторін своєї організації, можливого майбутнього запланованого проекту;

відсутність періоду навчання діяльності з планування, що негативно відіб’ється на майбутніх діях організації (адже планування — це перший і невід’ємний компонент управлінської діяльності);

невміння підприємця доказово і глибоко продемонструвати переваги свого проекту майбутнім інвесторам. І, що не менш важливо, — підприємець може втратити довіру інвесторів: недосконалий, не зовсім вдалий, проте складений самостійно бізнес-план можна виправити, а от поновити втрачену довіру — набагато складніше.

З огляду на існування певної недовіри інвесторів до самостійної роботи українського підприємця оптимальним рішенням, оче­видно, буде такий компроміс: підприємець сам складає бізнес-план, а зацікавлені структури або консалтингові фірми проводять його експертизу і, у разі необхідності, коригування.

Важливо правильно вибрати час для роботи над бізнес-планом. Це заняття вимагає великої зосередженості, тому бізнес-план слід писати тоді, коли підприємця не обтяжують серйозні проблеми, і все йде відносно добре.

І нарешті, викладені в плані ідеї не повинні бути надмірно амбіційними. Не потрібно завищувати планку майбутніх досягнень без урахування реальних можливостей бізнесу, навіть якщо це робиться з рекламною метою. Потенційні інвестори — банки, державні установи, венчурні компанії і т. д. — часто набагато краще інформовані про реальний стан справ. Особливо точною і добре обґрунтованою має бути інформація щодо розмірів ринків збуту, перспектив росту, запланованої частки ринку фірми.

Після завершення роботи над усіма розділами бізнес-плану підприємець має підготувати резюме його основних ідей.

Загалом четвертий крок завершує процес бізнес-планування, однак для поліпшення плану слід зробити ще один, п’ятий, крок: підприємець пропонує готовий бізнес-план для ознайомлення кому-небудь із авторитетних, але незацікавлених людей, здатних оцінити його роботу на основі конструктивної критики.

Перш ніж передати бізнес-план зацікавленим читачам слід ретельно продумати і скласти їх список.