Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

19.3. Типи, форми й рівень безробіття


З'ясувавши сутність безробіття та його при­чини, необхідно визначитися в тому, кого вважають безробітним і які типи безробіття виділяються в сучасній економічній практиці.

Безробітними, згідно з Законом України "Про зайнятість насе­лення", вважаються працездатні громадяни, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність відповідної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці (ст.2).

Слід розрізняти два основних типи безробіття: природне й ви­мушене50. Кожен з цих типів, у свою чергу, виступає в різних формах. Природне безробіття, зокрема, набуває форми добровіль­ного, фрикційного, інституціонального та ін.

Добровільне безробіття виникає внаслідок того, що деякі робітники не хочуть працювати за пропоновану їм зарплату, але приступили б до роботи, якби плата була вищою. Сюди відносяться також і представники працездатного населення, які з тих або інших причин просто не хочуть працювати.

Фрикційне безробіття. Воно пов'язане з постійним рухом на­селення з одного регіону в інший, із зміною професій. Для нього характерним є стан пошуку або очікування роботи в найближчому майбутньому. Ми вважаємо, що до цього типу безробіття слід відносити лише тих, хто добровільно змінює місце своєї роботи. Більшість же економістів Заходу в силу причин, розглянутих вище, відносять сюди й тих людей, які шукають нову роботу через звільнення, й тих, хто втратив сезонну роботу, а також категорії

!" У ІахідніП економічнії! літературі такий тип безробіття як "вимушений" практично не розглядагться Його форми частково включаються в різні типи природного безробітгя (•'циклічне", "структурне", фрикційне")

працівників (особливо молодих), які вперше шукають роботу. На нашу думку, ці категорії працездатних відносяться до вимушеного безробіття.

Інституціональне безробіття. Цей тип безробіття породжу­ється інститутами, самою будовою ринку робочої сили, факторами, що впливають на попит і пропозицію. Наприклад, населення не можна позбавити соціального захисту. В той же час певна частина працездатного населення, отримуючи відносно великі виплати з соціального бюджету, не дуже прагне влаштуватися на роботу. Так, згідно з деякими оцінками, американці, які коли-небудь жили за рахунок допомоги по безробіттю, потім кожен рік працю­ють в середньому на 2 тижні менше тих, хто ніколи такою допомо­гою на користувався51.

Другий тип - вимушене безробіття, тобто коли людина в пра­цездатному віці не працює з незалежних від неї причин, вона може і хоче працювати, має достатню кваліфікацію, шукає роботу, але не може знайти її, бо немає вільних робочих місць. Серед форм прихованого безробіття найбільш поширеними є форми, перерахо­вані в схемі 149.

Схема 149 Форми вимушеного безробіття

Плинне безробіття - це стан, коли частина промислової резе­рвної армії праці, що внаслідок циклічного характеру розвитку ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва, то позбувається роботи, то знову знаходить її.

Приховане або аграрне безробіття. Особливість його форму­вання полягає в тому, що розвиток підприємництва в сільському господарстві, як і в промисловості, супроводжується витісненням дрібного виробництва великим і розоренням маси дрібних селянсь­ких виробників. Але ці селяни ще довгий час чіпляються за свій клаптик землі і за своє дрібне господарство, хоча воно вже й

' Лнвшші Л.Введение в рьіночную Іконо\шк\  Ч 11    М   Станкнм. 1992. - С 6.

неспроможне прогодувати і'х. Такі напіврозорені фермери, дрібні одноосібні виробники лише частину часу займаються своїм госпо­дарством, решту часу витрачають на різні тимчасові роботи в інших галузях, або, як тепер в Україні, займаються "човниковим промислом"52. Це безробіття поповнює також частина міського населення - розорені ремісники, дрібні торгівці, а також ті праців­ники, які вважаються формально зайнятими, але місяцями не отримують зарплати, працюють неповний робочий день (тиждень) або знаходяться у вимушених відпустках. Кількість таких прихо­ваних безробітних в Україні зараз обчислюється мільйонами.

Застійне безробіття - це явище, коли частина працездатного населення, що не має регулярної роботи, живе випадковими заробітками (надомні робітники, робітники професій, які зникають під впливом НТП, інваліди, жебраки і т.д.).

Сезонне безробіття виникає внаслідок сезонності праці в де­яких галузях (сільське господарство, будівництво, туризм).

Технологічне безробіття пов'язане з ліквідацією робочих місць внаслідок модернізації, раціоналізації виробництва, застосу­вання нових технологій. Зокрема, зростаюча роботизація автомобі­льної промисловості США створила там реальну загрозу масового технологічного безробіття. На деяких операціях зарплата середньо­го робітника досягає 25 дол/год., тоді як робот може зробити те ж саме за 6 дол/год., враховуючи витрати на його придбання й обслуговування53.

Конверсійне безробіття виникає в зв'язку із скороченням галузей військово-промислового комплексу та перепрофілювання цих галузей на виробництво товарів народного споживання.

Конверсійне й технологічне безробіття є проявом структурно­го безробіття, що охоплює тих працівників, чия кваліфікація, навички і вміння не можуть бути використані на нових робочих місцях. Передумовами структурного безробіття є зміни в структурі суспільного попиту на робочу силу внаслідок науково-технічних, технологічних зрушень, а також зміни в структурі споживчого попиту.

Сукупність природного й вимушеного безробіття складає поточне безробіття країни.

ринковому   господарстві   зайнятість   стає   дійсно   "повною"   й

Отже, повна зайнятість не означає абсолю­тної    відсутності    безробіття.     В    сучасному

"ефективною" лише тоді, коли рівень безробіття близький до природної норми, яка ніколи не зможе дорівнювати нулю. Тому прагнення залучити до роботи всіх працездатних, тобто наділити їх гарантованим робочим місцем, нічого, окрім шкоди, економіці не принесе.

Повна зайнятість в реальній економіці визначається як різ­ниця між загальною кількістю працездатного населення країни й природним безробіттям. Можна скористатися формулою: Зп=ЈТр-ЈБп, де Зп - повна зайнятість, ХТр - сума трудових ресурсів країни; ЈБп - природне безробіття.

Приклад. Якщо всі трудові ресурси країни прийняти за 100%, природне безробіття - за 5%, то повна зайнятість за таких умов буде 95% (ІТр 100% - ІБп 5%).

Безробіття набуває природного характеру й не завдає шкоди економіці лише за умови збалансованості ринків робочої сили. Якщо ж число тих, хто шукає роботу, перевищує наявні вакансії, це означає, що ринки робочої сили не збалансовані, при цьому зберігається дефіцит сукупного попиту й циклічне безробіття. З іншого боку при надлишковому сукупному попиті відчувається дефіцит робочої сили, тобто кількість вільних робочих місць перевищує кількість робітників, що шукають роботу. В таких випадках фактичний рівень безробіття нижчий від природного.

Визначення повної зайнятості не означає, що ринкова економі­ка завжди функціонує при природному рівні безробіття й тим самим реалізує свій виробничий потенціал. Рівень практичного безробіття часто перевищує природний рівень, а подекуди в еконо­міці він може бути нижчим природного рівня. Останнє трапляється тоді, коли держава, застосовуючи засоби макроекономічного регулювання, діє всупереч природному ходу подій на ринку праці, виходить за мінімально допустимі межі втручання в ринкові процеси, що, безумовно, веде до зниження ефективності економіч­ної системи.

Водночас більшість західних економістів вважає, що поточний рівень безробіття'не повинен обмежува­тись лише природним безробіттям, він повинен бути вищим за нього й складати до 6-7% від кількості працездатних. Лише тоді, на їх думку, економічна ситема функціонує ефективно. В пртилежному випадку, тобто, коли рівень безробіття нижчий, зростає оплата праці найманих працівників, що веде до розкручу­вання інфляційної спіралі. Вперше в кінці 50-х pp. цю залежність вивів англійський економіст А.У.Філліпс.

За допомогою такого графіка Філліпс намагався довести, що існує певний рівень безробіття (він встановив, що цей рівень дорівнює 6-7%), при якому рівень зарплати стабільний (тобто ДЗп = 0). Коли безробіття падає нижче цього значення, то рівень зарплати зростає, причому темпи її приросту збільшуються в міру наближення рівня безробіття (Рб) до свого мінімального значення. Відповідно до цього зростають і ціни (АЦ), що веде до інфляції. Нарешті, в умовах масового безробіття (Рб>7%) рівень зарплати зменшується, а ціни падають нижче "О" відмітки. Таким чином, робить висновок Філліпс, при певному заданому темпі зростання продуктивності праці зменшити інфляцію можна лише за рахунок зростання безробіття.(Рис 6).

Такі висновки з "кривої Філліпса" дуже сподобались політи­кам. І хоча економісти (а також здоровий глузд) доводили, що причиною інфляції є насамперед зростання собівартості виробницт­ва, а не високий добробут людей, уряди деяких країн спокусилися простотою підходу до виправдання неповної зайнятості населення, почали використовувати ці висновки в своїй економічній політиці. Проте "крива Філліпса" не витримала випробування часом. По-


перше, пізніші дослідники, зокрема, американські економісти М.Фрідмен і Е.Фепс, довели, що інфляційна "крива Філліпса" притаманна лише для малих періодів (3-6 років), по-друге, прак­тика пішла всупереч теорії. Так, під час кризи 80-х pp. інфляція зростала разом з безробіттям. Те ж саме спостерігалось і під час вітчизняної кризи 1991-1997 pp.

Безробіття характеризується двома основними показниками: рівнем і тривалістю. Рівень безробіт­тя обчислюється як частка офіційно зареєстрованих повністю безробітних від кількості працездатного населення (такого, що живе на доходи від своєї праці).

Рб - рівень безробіття; Кб - кількість безробітних; Пр - праце­здатне населення.

Рівень безробіття характеризується незадоволеним попитом на робочі місця. Проте він не дає повного уявлення про ситуацію в сфері зайнятості. Недоліком цього показника, з одного боку, є те, що часткова зайнятість, а також невключення до нього тих, хто втратив надію на отримання роботи, знижує фактичний рівень. Це, зокрема, стосується сучасної України, де майже кожен другий робітник працює неповний робочий день (тиждень), знаходиться у вимушеній відпустці, але офіційно не зареєстрований у службі зайнятості як безробітний. З іншого боку, приховування іфнорма-ції про зайнятість у тіньовій економіці завищує показник рівня безробіття. Якщо врахувати, що в 1997р. тіньова економіка (за деякими джерелами) була більшою, ніж офіційна, то це означає, що до офіційно визначеного рівня безробіття слід ставитися досить критично.

Для реальної оцінки ситуації з зайнятістю населення треба знати не тільки кількість людей, позбавлених роботи, але й те, протягом якого часу вони не працюють, тобто тривалість безро­біття.