2.1. Способи філософствування як методологія пізнання
2.1. Способи філософствування як методологія пізнання
Гегелем була започаткована традиція вирізняти два найбільш загальні методи філософствування — діалектику і метафізику. У вітчизняній філософській літературі радянських часів ця традиція набула офіційного статусу у філософії діалектичного й історичного матеріалізму.
Якщо з терміном «діалектичний спосіб філософствування» можна погодитись, то термін «метафізичний спосіб філософствування» здається невдалим, оскільки «метафізика» з часів Аристотеля є синонімом філософії взагалі. І. В. Бичко1, на наш погляд, запропонував більш вдалу кваліфікацію способів філософствування: колійний (від герц. σόφια — мудрість) та півтемний (від герц. έπιστήμη — знання, наука).2 Перший з них (сократо-платонівський) виражає людську відкритість світові можливостей і тим самим орієнтує на діалог з реальністю; другий (аристотелівський) тлумачить філософію як науку про суще і тому вбачає головне її завдання в осягненні істини. Софійний спосіб філософствування реалізує себе в діалектичному методі, він бере за норму плюралізм, поліфонію, творче розмаїття людської думки. Епістемний спосіб філософствування реалізує себе у догматизмі, тобто антидіалектичному підході, він зводить діалог до монологу, поліфонію до монофонії. Але не тільки софійність і діалектика, а й епістемність і догматизм виконують важливі функції для нормального розвитку філософського (і не тільки філософського) знання: діалектика активізується тоді, коли перед філософією постають проблеми, що потребують вибору напрямів пошуку, нових, нестандартних творчих ідей; догматичний метод активізується тоді, коли перед філософією постають проблеми, пов’язані з систематизацією, впорядкуванням, гармонізацією здобутого знання (табл. 4).
Таблиця 4
ХАРАКТЕРНІ РИСИ ДІАЛЕКТИЧНОГО
ТА МЕТАФІЗИЧНОГО СПОСОБІВ ФІЛОСОФСТВУВАННЯ
| Проблемні питання | Метафізичне вирішення | Діалектичне вирішення |
| Як розвивається (рухається) світ? | Шляхом суто кількісних змін | Шляхом як кількісних, так і якісних змін |
| Що є причиною розвитку (руху)? | Зовнішня сила | Внутрішні суперечності, боротьба протилежностей |
| В якому напрямку йде процес розвитку? | Нічого не змінюється. Якщо змінюється, то лінійно або за «кругообігом» | Поступово, циклічно, «спіралеподібно», від простого до складного, до нової, вищої якості |
| Чи пов’язані окремі речі один з одним? | Автономність окремих речей, відсутність зв’язків з іншими речами | Все існуюче в світі пов’язане одне з одним. |
Існує також етноментальна складова як софійного, так і епістемного способів філософствування. Серед етнічних характеристик філософствування і взагалі мислення українські філософи, історики, політологи, психологи, соціологи та культурологи називають національну або етнічну самосвідомість і ментальність (образ мислення, загальний духовний настрій етносу і його окремих представників).