2.1.5.8. СОЧЕВИЦЯ

Господарське значення. Сочевицю (Lens culinaris D.) вирощують для продовольчого використання і як кормову культуру. Насіння її багате на білок (до 34 %), містить близько 1,5 % жиру, багато безазо-тистих речовин (близько 55 %), має високі смакові якості, швидко розварюється. У харчовій промисловості з насіння сочевиці виготов­ляють консерви, ковбаси, білкові препарати, шоколад, печиво, супи тощо. Особливо цінним для цього є насіння крупнонасінної сочеви­ці. Насіння дрібнонасінної сочевиці є цінним концентрованим кор­мом. Сочевицю вирощують також на зелений корм і сіно, яке міс­тить до 16 % протеїну і характеризується високою перетравністю поживних речовин. На корм худобі використовують також солому й полову сочевиці, вміст білка в яких становить відповідно 14 і 18 %.

Сочевиця, як і всі бобові, збагачує ґрунт на азот, є одним з кра­щих попередників для озимої пшениці та інших сільськогосподар­ських культур.

У культурі сочевиця відома за 2 тис. років до н. е. Крупнонасінна сочевиця походить із Середземномор'я, а дрібнонасінна — з Пів-денно-Західної Азії. В Росії з'явилася в XIV ст. Тепер поширена в Азії (Індія, Туреччина та ін.), Латинській Америці (Чилі), Європі (Словаччина, Іспанія, Румунія). Світова площа посівів сочевиці близько 1 млн га. В СНД її вирощують на незначних площах у По­волжі (Саратовська, Самарська області), в Центральночорноземній зоні Росії, Казахстані та Україні — в лісостеповій і степовій зонах.

За середньою врожайністю зерна (12 — 13 ц/га) сочевиця поступа­ється іншим зерновим бобовим культурам. Найвищі урожаї сіна (30 — 35 ц/га) дає при вирощуванні у сумішах з вівсом або ячменем.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Сочевиця культурна, або харчова, — Ervumlens L. (Lens eckulenta Moench) — однорічна, низькоросла рослина (30 - 70 см). Стебло витке, борознисте, схильне до вилягання. Є два види культурної сочевиці: крупно- і дрібнона­сінна (ssp. Macrosperma Bar i ssp. Mіcrosperma) відповідно з масою 1000 насінин 48 - 52 і 32 - 35 г (рис. 52).

Сочевиця є середньовибагливою до тепла. Насіння її проростає при температурі 4-5 °С, а сходи пошкоджуються заморозками мі­нус 5 - 6 °С. У період вегетації сприятливою температурою для рос­ту і розвитку сочевиці є близько 20 °С. До вологи сочевиця вибаглива на початку росту — при бубнявінні і проростанні насіння. Коли рослини зміцніють і утворять достатньо розвинену кореневу систе­му, то добре витримують посуху, чим і пояснюється поширення со­чевиці в посушливих умовах Степу.

Кращі ґрунти для цієї культури — чорноземи, суглинисті й супі­щані з підвищеним вмістом вапна. Погано росте вона на кислих, низинних та заболочених ґрунтах.

На початку вегетації росте повільно, що є причиною сильного пригнічення рослин бур'янами.

Належить до рослин довгого світлового дня. Вегетаційний період у поширених сортів сочевиці становить 85 — 110 днів.

До районованих сортів сочевиці в Україні належать: Дніпровська 3, Красноградська 250, Красноградська 49, Луганчанка.

Технологія вирощування. Сочевицю в сівозміні слід висівати піс­ля попередників, які залишають площі чистими від бур'янів (ози­мих зернових культур, кукурудзи, цукрових буряків, картоплі).

Основний і передпосівний обробітки ґрунту проводять, як і під інші зернові бобові культури ранніх строків сівби. Треба тільки бі­льше уваги приділяти знищенню бур'янів і збереженню вологи в ґрунті на час сівби сочевиці.

Урожайність сочевиці значною мірою залежить від застосування фосфорних і калійних добрив. Враховуючи високу фізіологічну ак­тивність її кореневої системи, під основний обробіток опідзолених чорноземів, дерново-підзолистих ґрунтів раціонально вносити з фо­сфорних добрив фосфоритне борошно в дозі 45 - 60 кг/га за д. р. Проте на чорноземних ґрунтах краще вносити суперфосфат в указа­ній дозі діючої речовини. Калійні добрива дають також з розрахун­ку 45 - 60 кг/га за д. р.

Сівба. Для одержання високого врожаю треба висівати конди­ційне насіння із схожістю понад 92 %, чисте від насіння злісного засмічувача посівів сочевиці — плосконасінної вики.

За 1,5 — 2 місяці до сівби насіння сочевиці протруюють ТМТД (2,5 кг/т) або тигамом (4 — 6 кг/т), а в день сівби обробляють його ризоторфіном.

Сіють сочевицю зазвичай у ранні строки, проте в умовах холодної й затяжної весни вища польова схожість насіння спостерігається при сівбі через 5 — 7 днів після початку весняних польових робіт. Крім того, слід враховувати, що ранні посіви сильніше заростають бур'янами.

На чистих від бур'янів полях застосовують звичайний рядковий спосіб сівби, а на засмічених — віддають перевагу широкорядному.

Норми висіву сочевиці встановлюють залежно від умов вирощу­вання та крупності насіння. Звичайним рядковим способом висівають крупнонасінну сочевицю нормою 2 — 2,5 млн схожих насінин на гек­тар, або 100 - 120 кг/га; дрібнонасінну 2,5 - 3 млн, або 80 - 100 кг/га.

В північних районах норми висіву крупнонасінної сочевиці збільшу­ють до 150 кг/га, дрібнонасінної — до 110 — 120 кг/га, у південних по­сушливих та при широкорядній сівбі, навпаки, зменшують норму ви­сіву відповідно на 15 — 20 і 20 — 25 %. Норма висіву сочевиці для змі­шаних посівів становить до 90 кг/га, а вівса чи ячменю — 45 кг/га.

Глибина загортання насіння 4 — 6 см, на глинистих ґрунтах 3 — 4 см. У посушливу весну поле коткують.

Важливим прийомом догляду за посівами сочевиці є до- й після -сходове боронування середніми боронами, а на широкорядних посі­вах, крім того, проводять одне—два міжрядних розпушувань. При виявленні в посівах сочевиці плосконасінної вики слід провести в період її цвітіння ручне прополювання, коли її легко можна вияви­ти за червоно-фіолетовими квітками.

Збирають сочевицю на зелений корм на початку цвітіння рослин, на сіно — в період повного цвітіння і на насіння — при побурінні 60 — 70 % бобів на рослині. Запізнення із збиранням сочевиці на зерно призводить до значних його втрат від розтріскування нижніх бобів. Особливо не слід запізнюватись із збиранням продовольчих сортів сочевиці із зеленим забарвленням насіння. Перестоювання рослин на пні зумовлює побуріння зерна і втрату ним товарної яко­сті.

Скошену косарками сочевицю підсушують у валках протягом 1 — 2 днів і обмолочують комбайном при побурінні на рослинах 80 — 85 % бобів. Після обмолоту насіння сочевиці старанно очища­ють, сортують і зберігають при вологості зерна 14 — 15 %.