Незважаючи на всі негаразди Україна була й

залишається частиною світового суспільства, яке динамічно розви­вається, перебуваючи сьогодні на стадії переходу від індустріального суспільства до інформаційного. Матеріальною основою такої транс­формації є досягнення людства у сфері електронно-обчислювальної техніки й систем зв'язку, генної інженерії та біотехнологій. Завдяки прогресу в цих напрямах з'явилися нові види технологій — інфор­маційні. "Сировиною" для них служить первинна інформація (дані), яка переробляється на інформаційний "продукт" завдяки знанням, що становлять інтелектуальний потенціал людства. У світі нагромадже­но величезний обсяг інформації, але більшість людей з різних причин не мають можливості повною мірою скористатися цим соціальним скарбом. За деякими оцінками, кількість знань вдвічі збільшується кожні 5-7 років. Через такі темпи молода людина не встигає ще закінчити навчальний заклад, а їй вже потрібно знову навчатися, тоб­то процес навчання повинен займати більшу частину життя. Вихід із цієї ситуації, безумовно, полягає у розробці та освоєнні нових методів "інтерактивного" навчання, що ґрунтуються на сучасних інформаційних технологіях, у створенні умов для самонавчання індивіда, забез­печивши йому швидкий доступ до спеціальним чином підготовленої, чіткої, структурованої, відфільтрованої, виваженої інформації. Станов­лення й соціалізацію особистості в сучасному суспільстві сьогодні неможливо уявити без інформатизації усіх сфер життєдіяльності людини.

Потрібно зазначити, що важливий крок у цьому напрямку зробле­но ще в 1998 p., коли було прийнято Закон України "Про національ­ну програму інформатизації" [1] і оприлюднено "Концепцію націо­нальної програми інформатизації". Але через нерозуміння чиновни­ками її ключового значення для життя країни поки що не вдалося реалізувати закладені в ній ідеї трансформації системи управління державою і суспільством загалом, адже саме недосконалість техно­логій управління суспільством є одним із головних факторів нашого нинішнього жалюгідного економічного становища.

Основою для прийняття управлінських рішень, поза сумнівом, слу­жить інформація. Можна навести кілька визначень цього поняття сто­совно різних предметних галузей. У середині XX ст. термін "інфор­мація" став загальнонауковим поняттям, що означає обмін відомос­тями між людьми, людиною та ЕОМ, між різними ЕОМ, а також обмін сигналами у рослинному і тваринному світі, передачу ознак від клі­тини до клітини, від організму до організму [2; 26]. Правомірним буде й таке визначення: інформація — це "відчужені" знання (дані, відо­мості про людей, предмети, факти, події, явища та процеси, незалежно від форми їх подання), які можуть бути записані на матеріальний носій, щоб бути доступними будь-кому" [14]. І нарешті, з позицій теорії управління, інформація — це "частина знань, яка використо­вується для орієнтації, активної дії, управління... Вона обслуговує всі функції управління — від підготовки та прийняття рішень до підве­дення підсумків їх виконання, містить відомості про методи та засоби управління, які потрібно використовувати для забезпечення ефектив­ного функціонування системи, досягнення поставлених цілей..." [17]. Інформація, коли вона вірогідна, переконлива, повна, точна та актуаль­на, є інтеграційним фактором системи, а взаємний обмін нею з навко­лишнім середовищем — неодмінною умовою існування й розвитку будь-якої системи.

З методологічної точки зору соціальне пізнання в наш час бу­дується переважно на імовірнісному, стохастичному підході. Детермінізм і раціоналізм, що були властиві періоду індустріалізації, витісняються інформаційним принципом соціального пізнання, який разом із принципом системності забезпечує науково-аналітичну та прогностичну функції пізнавальних процесів.

Теорія управління соціальною роботою (СР) сьогодні перебуває на стадії становлення. Вирізняють такі найактуальніші проблеми менеджменту СР:

•       відсутність у керівників необхідних знань в управлінні людьми,
вміння розбиратися в ситуації і приймати адекватні рішення;

•       інформаційний "голод";

•       розробка критеріїв оцінки якості функціонування системи уп­
равління СР і методик оцінки діяльності виконавців;

•       методологія прогнозування СР;

•       моделювання діяльності соціальних служб і забезпечення якіс­
ного управління СР.

Сучасний менеджер повсякденно має справу з інформаційними процесами. Він збирає інформацію, оцінює її, визначає головне, пла­нує, реалізує намічений план, у процесі якого приймає адаптивні рішення, і, нарешті, аналізує результати. Отримана нова інформація є вихідною для наступного робочого циклу. Обсяг і зміст відомостей, потрібних менеджеру СР, залежить від таких факторів:

•       складності й сутності розв'язуваного завдання;

•       глибини розуміння мети;

•       ступеня професіональної підготовки, рівня знань про об'єктивні
закономірності управлінського процесу;

•       поінформованості про стан системи та її реакцію на управлінські
впливи (структура внутрішніх і зовнішніх зв'язків, їх значущість,
ресурсозабезпеченість, гнучкість тощо);

•     можливості об'єктивної оцінки якості результату.
Важливим моментом СР є розуміння менеджером необхідності

використання системного підходу при збиранні інформації та до­тримання цього принципу протягом усього циклу управління [15]. Йдеться про запобігання недолікам натуралістичного підходу у прий­нятті рішень, коли людина помічає тільки те, що знає. До всіх явищ живої природи та суспільного життя треба підходити комплексно, вив­чаючи їх з різних сторін. Цьому сприяє використання якомога шир­шого спектра інформаційних джерел — від особистих спостережень до висновків експертів (або просто компетентних людей) різних

спеціальностей та відомостей з баз даних, нагромаджених світовою спільнотою. Об'єктивність і оперативність аналізу і подальших вис­новків суттєво підвищуються при використанні сучасних статистич­них методів обробки інформації, пакетів прикладних програм (ППП) планування та управління проектами, баз даних та експертних сис­тем.

Важливе значення для менеджера має вміння оптимально органі­зувати як власну працю, так і працю підлеглих. Основою тут знову-таки є застосування сучасної обчислювальної та копіювально-розм­ножувальної техніки в комплексі із сучасними засобами зв'язку. При цьому треба враховувати, що сьогодні світовою тенденцію стало "про­сування" потужних обчислювальних засобів до користувача (персо-налізація комп'ютерів). Це відбувається не тільки за рахунок досяг­нень мікроелектроніки, а й завдяки бурхливому розвитку нових, об­'єктно-орієнтованих мов програмування, що ґрунтуються на законах математичної логіки та ідеях штучного інтелекту. Новітні технології програмування спрямовані на надання користувачеві можливості са­мостійно складати програми без залучення фахівців-програмістів. Далі розглядаються основні напрями та засоби використання сучасних інформаційних технологій (IT) у менеджменті СР.