2.2.2. Чинники світового впливу СЩА у зовнішній торгівлі

Високий ступінь забезпеченості США власними сировинними ресурсами, а також активне впровадження ними ресурсоощадних технологій суттєво зменшили залежність країни від зовнішніх джерел постачання сировини. Більше того, у сучасних умовах різко зростає залежність постачальників сировинних ресурсів від еконо­міки СІЛА та інших розвинених країн.

Сьогодні одним з найдефіцитніших ресурсів у світі є передові технології, тоді як у джерелах сировини практично немає обмежень. Тепер постачальники сировини конкурують одне з одним за дос­туп на ринки розвинених країн, які споживають 70 % експорту економік, що розвиваються. У такій ситуації зміни кон'юнктури в американській економіці та умов доступу на ринок Сполучених Штатів суттєво впливають на становище експортерів сировини. Це спонукає останніх активно боротися за доступ на американський ринок та зміцнення на ньому власних позицій. Один з результатів цієї боротьби — вивільнення ресурсів США для використання на прогресивніших напрямах завдяки задоволенню частини потреб суспільства за рахунок зовнішньої торгівлі США.

Експорт товарів Сполученими Штатами становить відносно неве­лику частку національного виробництва порівняно з іншими краї­нами. Експортна квота коливається у межах 8—10 % ВШІ. Але для окремих галузей економіки частка експорту є набагато вищою. США експортують приблизно четверту частину сільськогосподар­ської продукції, а по деяких її видах цей показник перевищує поло­вину. Експортні ринки забезпечують збут близько чверті продукції загального машинобудування, близько однієї п'ятої — двигунів і турбін, більше від двох п'ятих — літаків. США, за винятком 1988— 1990 pp., за обсягом експорту та імпорту посідають перше місце у світі. Однак з 1971 р. зовнішньоторговельний оборот країни зво­диться з дефіцитом. Цей дефіцит є результатом все більшої частки зарубіжних компаній, що забезпечують американську економіку товарами в обмін на передові технології й можливість інвестувати в економіку США частини отриманих від експорту валютних коштів.

Проте, починаючи з 1998 р. завдяки тривалому економічному зростанню у 90-х роках щорічні надходження у платіжний баланс Сполучених Штатів перевищують його витрати більш, ніж 100 млрд дол. США. Експерти вважають, що такий результат порівнянний з успіхами розвитку економіки США наприкінці 40-х років. Зазна­чені цифри відображають позитивні структурні зрушення амери­канської економіки, про які йшлося раніше.

Імпорт відіграє все більшу роль у США не лише як джерело забезпечення країни товарами, але й як чинник світової конку­ренції, яка впливає сьогодні практично на всю економіку США. За рахунок імпорту забезпечується майже 20 % потреб США у тек­стилі, сталі та Інших видах продукції. Для деяких товарів цей по­казник є ще вищим. Наприклад, частка імпорту становить ЗО % обсягу щорічного продажу автомобілів у США, при цьому 19 % — це поставки з Японії, 4 % — з країн Західної Європи і майже 4 % — з Північної Кореї. До 50 % зросла в останні роки частка імпорту в продажу верстатів і обладнання, а щодо побутової електроніки, взуття і деяких інших товарів вона перевищує 80 %.

Найбільшими торговельними партнерами і водночас головними конкурентами США на світовому і внутрішньому ринках є Німеч­чина й Японія. ФРН направляє у США 8—9 %, а Японія 29—31 % їхнього експорту. Сталий дефіцит у торгівлі з цими країнами став характерною рисою економіки Сполучених Штатів. Доступ на ри­нок США для ФРН І Японії — це одна з головних умов їхнього економічного розвитку.

В останнє десятиріччя економіка США стала одним з основних споживачів експортної продукції не лише промислово розвинених країн, але й "нових індустріальних". Торговельні відносини СІЛА І НІК — одна з найдинамічніших ланок світових господарських зв'язків. Обсяг торгівлі між ними за період 1970—1990 pp. збільшився більш ніж у 13 разів і досягнув 22,5 % зовнішньоторговельного обо­роту США.

Важливим свідченням провідної ролі США у світовій економіці є рух технологічного платіжного балансу країни. Він, як відомо, охоплює потоки платежів і надходжень з передавання технології (розрахунки за реєстрацію патентів, купівлю ліцензій, торгових марок, розробок дизайну, авторських прав, ноу-хау тощо). Тільки три країни мали у 80-ті роки постійний актив свого технологічного балансу. Це США, Великобританія і Швейцарія, однак США мають значні пере­ваги над цими двома країнами. Активне сальдо за вказаними стат­тями платіжного балансу США становить приблизно 7—8 млрд дол. урік.

СІНА залишаються найбільшим експортером наукомісткої про­дукції. Одночасно американський ринок є головним ринком для провідних експортерів продукції високих технологій. Частка нау­комісткої продукції у вартості усього імпорту США становить при­близно 14—15 %. Саме реалізація інтелектуальної продукції, різних видів науково-технічної інформації стає найперспективнішим ви­дом міжнародного бізнесу і важливим провідником світового впли­ву американських корпорацій.