2.2.3.13. ПЕРИЛА

Господарське значення. Перила, або судза, ціниться насінням, в якому міститься 44—58 % технічної швидковисихаючої олії (йодне число 181 — 206). Перилову олію використовують при виготовленні лаків і фарб, які дають найкращу за тоном і пластичністю плівку, що не дає при деформації тріщин, тому її широко застосовують в авіаційній, суднобудівній, автомобільній та інших галузях промис­ловості, а також для виготовлення непромокаючих та ізоляційних матеріалів. Використовують її і при виготовленні різних медичних препаратів.

Макуха та шрот перили, маючи в своєму складі 11,7 % жиру, 37,6 % білка, є цінним кормом для тварин. Макуху перед викорис­танням на корм треба добре пропарювати в гарячій воді, від чого звітрюється ефірна олія і майже зовсім зникає неприємний запах. З листя перили виробляють ефірну олію, яку використовують в кон­дитерській промисловості (в Японії), із свіжого листя можна готува­ти салати. Перила — добрий медонос.

Походить перила із Східної Азії. Найпоширеніша в Японії, Китаї, Кореї. В Україні її почали вивчати в посівах з 1926 р.

Найпридатнішою зоною для вирощування перили в Україні є лісо­степова, де збирають її по 8 - 10 ц/га, а окремі господарства — 13,5 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Перила (Perilla L.) на­лежить до родини губоцвітих (Labiatae). Відомі два ботанічні її ви­ди, але практичне значення має один — Perilla ocymoides L.

Перила — однорічна трав'яниста рослина. Стебло її заввишки 50 - 150 см, дуже розгалужене (рис. 64).

Стебло, листя й насіння мають характерний для перили різкий ароматичний запах, зумовлений вмістом ефірної олії.

Перила — теплолюбна рослина. Насіння починає проростати при 6 — 8 °С, сходи витримують заморозки до мінус 2 °С. Дорослі росли­ни гинуть при мінус 1 — 2 °С. Температура вище 28 °С і посуха зу­мовлюють зниження врожаю насіння.

Перила вибаглива до вологості та родючості ґрунту. Потреба у воді особливо підвищується в період цвітіння — наливання насіння. При врожаї повітряносухої біомаси 40 ц/га перила виносить з ґрунту 22,5 кг фосфору, 19,6 калію, 60 кг азоту. Найвищі врожаї перили на звичайних та вилугуваних чорноземах. Засолені й заболочені ґрун­ти, піщані та безструктурні, що легко запливають, непридатні для цієї культури, бо вона не витримує навіть часткового застоювання води на поверхні ґрунту, особливо у фазі сходів.

Перила — рослина короткого дня.

Вегетаційний період 100—130 днів. Відзначається дуже повіль­ним ростом рослин у перші фази до утворення 4 пар листків. Через 75 — 80 днів після сходів настає цвітіння, яке в межах суцвіття роз­повсюджується знизу вверх. Від цвітіння до достигання плодів про­ходить 25 — 30 днів. Перила — факультативний самозапилювач.

Із сортів перили вирощують Новинку.

Технологія вирощування. Кращими попередниками для перили є озимі зернові, багаторічні трави, зернові бобові та просапні куль­тури. Позитивно реагує на внесення під зяблеву оранку гною (30 т/га) і мінеральних добрив (N45Р60К45).

Основний обробіток ґрунту під перилу проводять так само, як під інші просапні ярі куль­тури. Рано навесні зяб борону­ють, проводять одну—дві куль­тивації (на 8—10 і 5 — 6 см) з боронуванням і допосівне ко­ткування кільчасто-шпоро-вими котками.

Для сівби використовують насіння з чистотою не менше 95 % і схожістю не нижче 75 %. Протруюють його препаратом ТМТД (3 кг/т), або іншими протруювачами. Сіють перилу рано, при прогріванні ґрунту на глибину 5 см до 10 — 12 °С, широкорядним способом, з ши­риною міжрядь 45 — 60 см. Нор­ма висіву насіння 5 — 8 кг/га. Глибина загортання насіння на структурних і легких ґрун­тах при достатній їх вологості 3 — 4 см, на важких суглин­ках — не більше 2 см.

Догляд. До появи сходів при утворенні ґрунтової кірки її руйну­ють звичайно легкими зубовими боронами. Для знищення проростків бур'янів сходи пер или у фазі 2-3 пар листків також боронують лег­кими боронами. У період вегетації перили міжряддя культивують 3 — 4 рази на глибину 4 — 5 і 6 — 8 см. При перших обробітках засто­совують захисні пристосування проти присипання ґрунтом сходів.

Збирання. Перила достигає нерівномірно, насіння її легко обси­пається, тому збирають її роздільним способом. До збирання при­ступають, коли достигне 20 % насіння (набуває номального забарв­лення). Обмолочують валки комбайнами, які обладнані пристосу­ваннями для збирання дрібнонасінних культур. Обмолочене насін­ня очищають і висушують до вологи 8 — 9 %.