Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.3. Психологія масової свідомості та громадської думки

Як відомо, вирізняють малі, великі соціальні групи і так звану масу.

Крім поділу груп на великі та малі існує поділ на первинні і вторинні групи, формальні і неформальні, референтні та ін.

До первинних груп належать сім'я, сусідські та приятельські групи, яким властиві "тепліші", ніж в інших групах, стосунки.

Вторинні групи — це формалізовані структурні спільноти, створені на офіційних засадах: колективи підприємств, установ, військові, полі­цейські підрозділи тощо. У таких групах стосунки менш "теплі" й емо­ційні, а більше формалізовані та зорганізовані.

Формальні групи характеризуються стосунками між членами групи, які обумовлені офіційними нормами: законами, статутами, інструкціями, наказами, штатним розписом.

Неформальні групи — це групи, де контакти між людьми регулюють­ся взаєминами симпатії, нормами, які склалися стихійно, або нормами неофіційних інститутів ("дружба").

Референтні групи — це групи, з якими людина ідентифікує себе, вважаючи їх за певний еталон, взірець поведінки, критерій діяльності. З цією групою людина порівнює свої вчинки, дії, статус, свідомість, смаки та ін. За великим рахунком, референтна група орієнтує людину на конкретний шлях соціалізації, вибір відповідних життєвих альтерна­тив. Люди завжди намагаються належати, ввійти до референтної групи, оскільки саме за її допомогою вони оптимально самореалізуються, са­мовдосконалюються.


Під малою групою розуміють нечисленну спільноту людей, які пере­бувають у найбезпосереднішому психологічному контакті [76,284].

Незважаючи на те що малі групи істотно різняться, їх найчастіше класифікують за такими ознаками: час існування; ступінь тісноти кон­тактів між членами групи; специфіка цілей, які ставить перед собою група; демографічні ознаки (вік членів групи, їх стать, професія та ін.).

Малими групами є сім'я, невеликий трудовий колектив, студент­ська, учнівська групи, тимчасові творчі колективи та ін. Кожна з та­ких груп утворюється на основі певних цінностей, інтересів, орієнтацій.

Суспільні відносини у малих групах мають форму безпосередніх особистих контактів. Орієнтовно малі групи налічують 3-7 чоловік.

Малі групи бувають первинні (сім'я, група друзів, сусіди) і вторинні (безпосередні контакти між членами групи відсутні).

Малі групи можна також класифікувати як формальні та нефор­мальні, де є членство, і референтні (люди приймають норми таких груп, але реально в такі групи не включені).

Розрізняють два види великих соціальних груп: ті, що виникли стихійно, випадково (натовп, публіка, аудиторія), і власне соціальні групи (класи, нації, жінки, молодь, професійні групи та ін.).

Специфічними регуляторами поведінки людей у великих соціальних групах, на відміну від малих, є звичаї, традиції, мораль.

Маса — це велика кількість людей, які певний час перебувають у без­посередньому контакті (наприклад, пікет, маніфестація, мітинг, демон­страція). До поняття "маса" близькі, хоч і не тотожні йому, поняття "на­товп", "юрба", "публіка". Разом з тим і масу, і натовп утворюють відчу­жені людські індивіди, що мають особисті інтереси, які не збігаються з інтересами інших людей. Отже, це "тимчасова спільнота" людей, об'єднання яких є випадковим, стихійним, короткочасним.

"Прагнення до збільшення, — пише Е. Канетті, — це перша й основ­на властивість маси. Вона захоплює всякого, хто перебуває у межах її до­сяжності... Природна маса — це відкрита маса: її збільшення нічим не об­межене. Будинків, дверей, замків вона не визнає, все, що зачинене — підозріле для неї. Відкрита маса існує, доки росте. її розпад починається щойно вона перестає рости" [41,185].

Чи не найдокладніше характеризує масу Г. Лебон. Він вважав, що маса нічого не робить навмисне; не здатна до довгочасного бажання; між бажанням і його здійсненням не допускає ніякого часового від­строчення; не має поняття про неможливість будь-чого; схильна до крайнощів, не має жодних вагань, хвилювань; збуджується лише через


надмірне роздратування; підвладна магії слова; ніколи не прагне Істи­ни; не може обійтися без вождя [55,171-172].

За всіх розбіжностей в індивідуальній психології маса, натовп все-таки тимчасово утворюють певну спільність, яка має щось на зразок "колек­тивної душі".

Маса, натовп небезпечні тим, що людина в них втрачає власні риси і властивості, почуття відповідальності. Тут діє психологія непереборної сили, здатної на те, на що окрема особа ніколи не наважиться. За виз­наченням Е. Канетті, 3. Фрейда, у масі, натовпі навіть інтелігентна лю­дина стає варваром. Розглядаючи масу, натовп як деструктивну, руй­нівну силу, Г. Лебон вважав, що натовп поділяється на два типи: гете­рогенний (різнорідний) — невиразний, вуличний (зібрання людей у суді, театрі, парламенті) та гомогенний (однорідний) — секти, класи, ка­сти. На думку Г. Лебона, велику владу над натовпом мають божевільні, галюцинати, епілептики, яких він часто обирає своїми вождями. Однак таких вождів натовп швидко позбувається, міняє. Саме яскраво вираже­на бездарність, а не розумна та освічена людина є ідеалом натовпу. Ос­віченість, талант лідерові натовпу скоріше заважає, ніж допомагає.

Маса, натовп вірять словам і закликам лідерів, вождів і підкоряються їм, інтенсивно, підсвідомо виконують їх накази і тому спроможні на не­людські дії та вчинки.

Психологію маси, натовпу активно використовують у політичній бо­ротьбі опозиційні, деструктивні сили. Прикладів цього маємо досить у будь-яких країнах, у тому числі посткомуністичних, в Україні. Найне-безпечніше при цьому те, що кожен член маси, натовпу цілковито впев­нений у безкарності своїх дій. Ним керує енергія деструктивізму, сва­вілля, агресії, що становить елементарну загрозу як для інших людей, так і для суспільства загалом.

Маса має специфічні психологічні особливості. Отже, йдеться про психологію масової свідомості.

Масова свідомість — один з видів суспільної свідомості, найбільш реальна форма її практичного існування та втілення. Це особливий, специфічний вид свідомості суспільства, властивий величезній кількості людей ("масі", "масам") [86,166].

В "ідеалі" масова свідомість мала б дорівнювати сумі свідомостей окремих індивідів, соціальних груп. Однак об'єктивно це неможливо, а тому йдеться про масову свідомість як збіг (поєднання або перехре­щення) основних, найбільш значущих компонентів певної кількості різноманітних (великих і малих) груп суспільства.


Масова свідомість має специфічні ознаки. Це якості, що відповіда­ють певній масі людей у конкретний час. Інакше кажучи, у масовій свідомості сконцентровані знання, уявлення, цінності, норми, які по­діляє певна сукупність індивідів. Вони формуються у процесі спілкуван­ня, спільного сприйняття соціально-політичної інформації, визначення ставлення до неї.

Поняття "маси", як уже зазначалося, надто мінливе, ситуативне, а тому суб'єкт масової свідомості не є сталим, цілісним утворенням. Інак­ше кажучи, масову свідомість слід розглядати в контексті максимально визначеної "маси", часу, ситуації, бо типологізувати її надто складно, а часом просто неможливо.

За усієї суперечливості і неузгодженості стосовно типологізації масової свідомості все-таки можна виокремити такі основні її типи: ліберально-технократичний, ліберально-реформістський, лібертарист-ський, традиціоналістський, неоконсервативний, радикал-лібертарист-ський, радикал-ескапистський, правопопулістський, радикал-демо-кратичний, радикал-бунтарський, радикал-романтичний і радикал-соціал істичний.

Феномен маси надто важливий, коли йдеться про втрату в ній інди­відом власної індивідуальності. У масі людина забуває про власну відпо­відальність, необхідність зважати на погляди інших. Вона сліпо підко­ряється загальним інстинктам.

Людина, яка є частиною натовпу, практично втрачає індивіду­альність, думає та діє під впливом своєрідної колективної психології, інстинктів, втрачаючи індивідуальну відповідальність. Це відбувається, очевидно, тому, що маса має певне, часто штучне віддзеркалення сили, агресивності, здатності щось радикально змінити. Тому людина в натовпі часто проявляє далеко не найкращі свої риси, демонструє поведінку, яка в інших обставинах, ситуації їй абсолютно невластива. "Натовпом, — пише А. Кравченко, — керують пристрасті скоріше погані, ніж хороші. Можна висловитися інакше: натовп — простір почуттів, пристрастей, емоцій, одинокість — простір розуму і зібраності" [91, т. 2,184].

На думку окремих фахівців, сучасна людина — це здебільшого і є людина-маса. Вона має надто мало індивідуального, особливого, а ще точніше — не має певних можливостей для прояву цього особливого. Тому вона видається своєрідною одновимірною людиною.

Можливе стихійне і свідоме утворення маси. Особливо небезпеч­ною є ситуація, коли масу утворюють штучно, вдаючись до різних ма­ніпуляцій, політичного популізму, фразеології тощо. Це неважко зро-


бити, оскільки масова свідомість громадян усе ж малорухома, досить негнучка, важко піддається переорієнтації, зміні. Так, у 1999 р. під час різних опитувань громадської думки респондентам було поставлене таке запитання: "Від яких особливостей масової свідомості слід позба­витися українцям насамперед?" Найбільшу кількість відповідей стано­вили такі: від апатії та байдужості до майбутнього своєї країни — 46 %; від побоювання змін — 26 % . Найімовірніше звинувачення у байду­жості до майбутнього своєї країни корелюються з тим, що, за даними іншого опитування, 32 % респондентів зазначили: вони не відчувають себе громадянами незалежної держави Україна, а 15 % не змогли відпо­вісти на це запитання  .

Екстремалізація масової політичної свідомості може проявлятися як у формі цілеспрямованої політичної діяльності організованих груп на­селення, так і у вигляді так званої протестної поведінки. Деякі автори, розглядаючи феномен масової свідомості, вважають, що центральною проблемою тут є співвідношення політичної та національної самосвідо­мості. На їх думку, у структурі політичної самосвідомості важливе місце належить саме соціально-психологічному компоненту, який домінує у процесі трансформації політичної самосвідомості у національну.

Стосовно маси (натовпу) можна говорити про масову, у тому числі масову політичну самосвідомість як своєрідне суб'єктивне відображен­ня масовим суб'єктом політичного буття, політичних відносин і всіх по­в'язаних з ними явищ [92,28].

Психологія маси, натовпу в різні часи ефективно використовувалася з метою підтвердити беззастережну віру та поклоніння полководцям, вождям, монархам, виконання жахливих акцій, спрямованих на знищен­ня сотень тисяч іновірців, людей інших поглядів, віри, рас, як то було за часів сталінізму, фашизму тощо.

Психологія маси, або масова психологія, має свої особливості і її не слід плутати, скажімо, з психологією народу або нації.

По-перше, масова поведінка не несе на собі ніякого відбитку індиві­дуальності на відміну від специфіки в характері будь-якого народу.

По-друге, масова психологія не так суб'єктивна, як ситуативна. Вона має здатність розчиняти в собі все індивідуальне, особистісне.

По-третє, масова психологія надто підвладна таким закономірнос­тям і механізмам, які впливають скоріше на почуття, емоції і безсвідомі реакції людини, ніж на її розум і свідомість [76,273].

Маса схильна до раптових, неусвідомлених дій за рахунок підвище­ної емоційності, нестриманості, аферичності.

Психологія народу тим і відрізняється від психології маси, що на­род має своє характерне обличчя, лише йому притаманну індивіду­альність, неповторність і унікальність, тоді як масова психологія, або психологія маси, — утворення неперсоніфіковане.

Оскільки психологія маси має багато форм вияву (соціокультурні, політичні, релігійні, національні, спортивні та інші рухи, масові висту­пи, масові переміщення людей внаслідок землетрусів, потопів, ураганів, масові соціальні катаклізми — голод, війни, міграції, великі аварії, то й політична психологія маси також має багато форм (мітинги, пікети, марші, маніфестації).

Політична психологія маси має величезне значення в політичній боротьбі. Відомо, наприклад, як уважно вивчав і враховував у револю­ційній боротьбі психологію маси В. Ленін і його соратники по партії. Саме це дало змогу більшовикам підняти на боротьбу за владу сотні тисяч людей. При цьому В. Ленін уміло маніпулював масовою психо­логією в інтересах більшовиків, створеної ними партії і не помилився, побачивши в масах рушійну революційну силу. Інша річ, і це підтвер­дили події після жовтня 1917 p., що масова психологія далеко не зав­жди може бути творчою, спрямованою на позитивні зрушення в сус­пільстві. Ще Г. Плеханов, М. Бердяев, І. Бунін та багато інших прогре­сивних діячів Росії застерігали про загрозу масової психології як деструктивної сили. І. Бунін, зокрема, зауважував, що революціям, у яких задіяні маси людей, властиві жадоба гри, лицедійство, позерство, балаганщина. "В людині під час революцій, — писав він, — пробуд­жується мавпа".

Не є чимось однозначним, сталим громадська думка.

Громадська думка — це один з проявів масової суспільно-політич­ної свідомості. Вона відображає ставлення народу або певної його час­тини до влади, тобто це своєрідна сукупна, надособистісна позиція, точка зору конкретної спільноти стосовно тих чи інших явищ, подій, суспільно-політичних ситуацій [82, 75].

Люди по-різному розуміють сутність тих чи інших політичних явищ, подій, вкладають у них своє бачення, відповідно їх ідентифі­куючи. Показовим прикладом можуть бути, скажімо, відповіді грома­дян на запитання «Що для вас означає поняття "демократія"?», які розподілилися так: наявність свобод, основних прав — 38 %; справед­ливий розподіл матеріальних благ, рівність, справедлива оплата праці —

12 %; правова держава, повага до прав людини, до закону, рівність пе­ред законом — 8 %; участь громадян в управлінні державою — 7 %; наявність партій, проведення виборів — 3 %; суспільна злагода, толе­рантність, спокій, життя без страху — 2 % (інші відповіді — 11 %); 26 % респондентів не відповіли на запитання, що також показово стосовно рівня освіченості, політичної культури громадян узагалі .

Разом з тим громадська думка, особливо стосовно вагомих і осо­бливо принципових політичних питань, часто є консервативною. І щоб вона змінилася, іноді потрібно досить багато часу. Візьмемо для ілюстра­ції цього положення таку важливу і доленосну проблему, як соціально-економічні орієнтації населення України. З часу проголошення неза­лежності нашої держави і початку реформування економіки на ринко­вих засадах минуло майже десять років. Однак вивчення громадської думки і сьогодні засвідчує, що фактично лише близько третини опитаних громадян згодні з тим, щоб Україна йшла обраним шляхом. За даними соціологічних опитувань, проведених у 1999 p., лише 21 % респондентів вважали, що Україна справді має стати країною з ринковою економікою, 39 % — що найкраще для України обрати соціал-демократичний шлях (коли поряд з розвитком приватної власності, підприємництва забезпе­чуються широкі соціальні гарантії для всіх), а 31 % визнали за потрібне повернутися до побудови соціалізму (як було до перебудови)  .

Консерватизм громадської думки з огляду на важливі суспільно-по­літичні процеси в країні та за її межами зумовлений тим, що громадя­ни пов'язують ці процеси безпосередньо із задоволенням або незадо­воленням власних інтересів, потреб, сподівань. За даними опитування, проведеного в Україні у цей самий час, на запитання "Чи виправдали­ся за ці роки надії, котрі були у вас в 1991 р. в час проголошення неза­лежності України?" ствердно відповіли лише 9 % опитаних, а 65 % — що їхні надії не справдилися

Розглянуті метаморфози громадської думки, її нестабільність знач­ною мірою пояснюються різними інтересами і мотивами, завдяки яким люди цікавляться і займаються політикою.

Інтерес громадян до політики здебільшого посилюється у випадках, ситуаціях, коли вона реально може вплинути на їхнє життя. Найвищий такий інтерес у нестабільних суспільствах, під час криз, радикальних

суспільно-політичних змін і навіть окремих подій. За даними всеукраїн­ського представницького опитування, проведеного у березні 1999 р. на­передодні президентських виборів, лише 16 % респондентів відповіли, що вони не цікавляться політикою, 23 % —ледве нею цікавляться, а по­над половину — 62 % — зазначили, що вони політикою цікавляться, при цьому "дуже сильно цікавляться" 2 %, "сильно цікавляться" 12 % .