2.3.6.4. СОРГО НА ЗЕЛЕНИЙ КОРМ І СИЛОС

Сорго, як відомо, — одна з найбільш посухостійких кормових рос­лин родини злакових. Стебла його високі, товсті (до 2 см в діаметрі) з широким соковитим листям (рис. 91). Зелена маса сорго ніжна, солодка, тому її добре поїдає худоба як у свіжому, так і в засилосо­ваному вигляді. Основна зона поширення в Україні — Степ, але культивують сорго і в Лісостепу, особливо в південній частині, де воно також дає високі врожаї зеленої маси. Після скошування або спасування сорго добре відростає і при достатній вологості ґрунту дає один—два укоси отави.

На зелений корм і силос найпридатніші сорти Кормовий 5, Кор­мовий 74, Кубань 1, Сиваський 50, Ставропольський кормовий та ін.

Врожай зеленої маси сорго за два укоси становить 200 - 250, до 350 - 400 ц/га, силосної маси 250 - 300 ц/га.

До ґрунту сорго невибагливе: навіть на солонцюватих ґрунтах рос­те краще, ніж інші злакові культури. Непридатні для нього тільки надмірно вологі ґрунти. Угноєння дуже підвищує врожай сорго, ефективне також внесення мінеральних добрив з розрахунку на одержання запланованого врожаю. Виносячи з ґрунту багато пожив­них речовин, сорго є поганим попередником для наступних культур, але при внесенні добрив негативний вплив його зменшується. В кормовій сівозміні сорго на зелений корм сіють у полі однорічних трав, а в польовій — в останньому полі перед паром. На силос сіють і в просапному полі.

Сіяти починають у добре прогрітий ґрунт, коли вже минула за­гроза весняних заморозків. Щоб збільшити період використання сорго на випас і на зелений корм, його сіють у два-три строки, через кожні 15 - 20 днів, вживаючи заходів для збереження вологи в ґрун­ті та очищення поля від бур'янів. Сорго можна сіяти і як післяукіс­ну культуру — після збирання вико-вівсяної, вико-житньої суміші або жита на зелений корм. При цьому поле одразу ж обробляють і, коли ґрунт вологий, негайно сіють сорго. На зелений корм сіють су­цільним рядковим посівом, а на силос широкорядним з міжряддями 60 — 70 см. Глибина загортання насіння 4—5 см з одночасним кот­куванням легкими котками.

Через 3 — 4 дні після сівби ділянку боронують легкими борінка­ми з скошеними назад зубами для мінімальної глибини обробітку. Повторно боронують через 4 — 5 днів. При цьому можлива поява сходів. Обробіток призведе до втрати 5 — 7 і навіть 10 — 12 % сходів у фазі «шильця». Але при цьому знищується до 80 % сходів бур'янів у фазі «білої ниточки». Коли сходи зміцніють, боронують ще раз. На широкорядних посівах, крім того, проводять 2-3 між­рядні обробітки.

На зелений корм і випас сорго починають використовувати тоді, коли рослини матимуть висоту 50 — 60 см, а закінчують у фазі вики­дання волотей. У зазначений період рослини найбільш ніжні й краще поїдаються худобою. Пізніше стебло грубіє і залишається ба­гато нез'їдених решток.

Згодовуючи сорго (особливо в період похолодання у вересні), уважно стежать за здоров'ям тварин, а коли виникне підозра на за­хворювання, негайно припиняють згодовування, дають тваринам молоко і відразу звертаються до ветлікаря. Сорго, не використане на зелений корм або випас, скошують на сіно.

На силос збирають на початку воскової стиглості зерна, бо в цей час рослини містять найбільше поживних речовин і мають вологість 70 —75 %, що сприяє одержанню високоякісного силосу. Збирають сорго самохідними косарками-подрібнювачами як на зелений корм, так і на силос.