4. 1.3. Перспективи енергетики світу
Дослідники проблем енергетики вважають, що починаючи з 80-х років XX ст. світ вступив у нову енергетичну фазу своєї історії — період пошуку можливостей широкого використання відновлюваних джерел енергії (геотермальної, сонячної, вітрової, припливів). Після Чорнобильської катастрофи інтерес людства до ядерної енергії як потенційно необмеженого джерела енергії помітно знизився. Навколо проблеми ядерної енергетики ще довго не вщухатимуть суперечки. Існуватимуть як політичні сили, що рішуче виступатимуть на її захист, так і сили, що виступатимуть проти. Однак від цього джерела людство відмовиться лише тоді, коли знайде дешевший, ефективніший і безпечніший замінник.
Зрозуміло, що тривалий час людство не відмовиться і від використання традиційних джерел енергії — вугілля, нафти, газу, біомаси.
Наприкінці XX ст. місця у структурі паливно-енергетичного балансу світу розподілялися так: нафта, вугілля, газ, гідро- та атомна енергетика. Частка вугілля у загальносвітових запасах умовного палива становила близько 60 %, а нафти та газу — 27 %. Вартість нафти і газу становила 67 %, вугілля — ЗО % від вартості видобутих паливних ресурсів.
Виконані експертами розрахунки свідчать, що споживання енергії у світі протягом найближчих десятиліть збільшуватиметься. У 2020 р. світове споживання енергії збільшиться на 60 %. Попит на нафту становитиме 112,8 млн т щодоби (на початку XXI ст. він становив 80 млн барелей). Споживання газу збільшиться вдвічі.
Обмеженість ресурсно-енергетичного потенціалу є вкрай актуальною глобальною проблемою світової економіки. Триває пошук альтернативних джерел. У Європейському Союзі усі країни-члени повинні замінити традиційні енергоносії альтернативними на 2 %, а до кінця 2010 р. — ще на 5,7 %.