4.1. Особливості формування агропромислових комплексів

4.1 Особливості формування агропромислових комплексів

Агропромисловий комплекс є структуризованою системою, в якій оптимально поєднується галузі сільськогосподарського виробництва, харчової і переробної промисловості, діяльність яких пов'язана з виробництвом, переробкою і збутом сільськогосподарської продукції. Він розвивається на основі комплексоутворення та інтеграційних процесів, тобто комбінування, комплексоутворення та кооперування виробництва. У процесі їхнього розвитку, як правило, формуються агропромислові підприємства і агропромислові територіальні виробничі комплекси, з яких перші являють собою органічне поєднання виробництва сільськогосподарської продукції та її промислової переробки, а другі - сукупність господарств, промислових підприємств та організацій, пов'язаних з виробництвом, промисловою переробкою, зберіганням і реалізацією сільськогосподарської продукції в межах окремих районів, областей і природно - економічних зон. Виробництво сільськогосподарської продукції, її промислова переробка, зберігання і реалізація в межах окремих підприємств, районів і областей створюють додаткові умови для більш раціонального використання землі, виробничих фондів, трудових і фінансових ресурсів, сприяють зменшенню затрат на виробництво агропромислової продукції та підвищенню економічної ефективності агропромислового виробництва.

Галузева структура АПК відбиває галузевий і внутрігалузевий поділ праці в ньому. У ньому науково-технічний прогрес зумовлює виникнення нових галузей і виробництв. З їхнім утворенням ускладнюються економічні, технологічні та організаційно-господарські зв'язки між різними галузями агропромислового виробництва. В процесі комплексоутворення та поглиблення інтеграції об'єктивно формується сукупність галузей та окремих виробництв, які функціонують з метою виробництва певних видів продукції.

Таким багатогалузевим інтегрованим утворенням є і АПК України. Його галузева структура досить складна і багатофункціональна. В умовах досягнутого рівня продуктивних сил у виробництві кінцевої продукції АПК беруть участь близько ста промислових виробництв, з яких понад 60 працюють виключно на сільськогосподарській сировині або напівфабрикатах. АПК охоплює такі види матеріального виробництва:

Галузі     безпосереднього     сільськогосподарського     виробництва (рослинництво і тваринництво) та галузі, що забезпечують виробничо- технічне,       агрохімічне,       зооветеринарне,       іригаційно-меліоративне
обслуговування.

Галузі     і     підгалузі     промисловості,     що     у     взаємодії     із сільськогосподарським      господарством      забезпечують      виробництво продовольчих товарів (харчова, мукомельно - круп'яна, м'ясна, молочна та
інші галузі промисловості, які виробляють для агропромислового комплексу промислові засоби виробництва (сільськогосподарські машини і технологічне обладнання та предмети праці (мінеральні добрива, хімічні меліоранти,
пестициди, карбіцити, мікробіологічні добавки тощо). Це тракторне і сільськогосподарське      машинобудування,      підприємства      хімічної, мікробіологічної і комбікормової промисловості.

Галузі і виробництва, що забезпечують заготівлю, транспортування, зберігання і переробку сільськогосподарської продукції. У складі АПК виділяють ще такі сфери:

1) промисловість,   що   виробляє   сільськогосподарські   машини   і обладнання, мінеральні добрива, хімічні меліоранти та інші матеріали для сільського господарства;

2) власне сільське господарство;

3) заготівля,       зберігання,       транспортування,       переробку
сільськогосподарської сировини і реалізацію готової продукції.

Функціональна структура агропромислового комплексу підпорядкована максимальному   забезпеченню   населення   у   продуктах   харчування,   а територіальна - максимальному використанню територіальних можливостей для розвитку сільського господарства і харчової промисловості. Надзвичайно велика різноманітність природних умов і ресурсів (земельних, водних, кліматичних, біологічних та інших), їх поєднання в різних фізико-географічних зонах і районах зумовлює необхідність територіальної організації агропромислового виробництва, поглиблення спеціалізації на виробництві таких видів продукції, для яких вони мають найкращі природно-економічні умови і які обходяться їм якнайдешевше. Завдяки зональній, внутрізональній, обласній і районній спеціалізації окремі регіони втягуються у ринкові відносини, на базі яких розвивається ринок продовольства.

Основними складовими агропромислового комплексу є сільське господарство, харчова і переробна промисловість, допоміжні і супутні галузі, які забезпечують заготівлю, транспортування, зберігання і реалізацію агропромислової продукції. Основною складовою агропромислового комплексу є сільськогосподарське виробництво. Як одна з найважливіших і життєво необхідних галузей народного господарства, яка виробляє продукти харчування для населення, сировину - для промисловості і товари - на експорт. Воно відіграє важливу роль у зміцненні економіки країни, її продовольчої безпеки, підвищенні життєвого рівня населення і розв'язанні соціально-економічних проблем. Сільське господарство - одна з найскладніших сфер матеріального виробництва і прикладання людської праці. Процес відтворення в ньому залежить від комплексу взаємозв'язаних і взаємозумовлених природних, біологічних, науково-технічних, організаційно - господарських, соціальних та економічних чинників. По мірі розвитку продуктивних сил цей багатогранний комплекс все більше ускладнюється. Із сільськогосподарської сировини виробляється майже вся продукція харчової промисловості і близько 70% продукції легкої промисловості. На продукцію сільського господарства, харчової і переробної промисловості припадає близько 70% товарообороту, в тому числі на продовольчі товари - понад 60%. Останнім часом у зв'язку з наявністю кризвої ситуації, яка охопила всі галузі агропромислового комплексу, посилюється велика соціальна напруга особливо відчутна вона на селі.