Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.27. Культура країн Європи і Америки XVIII - першої половини XIX ст

Поступальний розвиток країн Європи і Америки у XVIII — першій половині XIX ст. характеризувався значним зростанням промисловості та сільського господарства, великими успіхами техніки і науки. Спочатку в Англії, а потім і в інших передових країнах відбувся розвиток машинної індустрії. Удосконалення і розширення випуску продукції мануфактур та фабрик, кораблебудування і спорудження мостів та залізниць потребували складних і точних розрахунків, знань з механіки, математики, фізики та хімії. Тому роль науки зросла. Вдосконалювалася техніка для виробництва предметів споживання: бавовноочисні машини, ткацька машина Жаккарда для виготовлення тканин з дуже складним малюнком.

Виробництво машин стало технічною базою для фабричного вироб­ництва, що означало завершення промислового перевороту.

У першій половині XIX ст. споруджувалися залізниці в Англії, Німеч­чині, Франції, широко застосовувалися колісні річкові пароплави з паро­вим двигуном, а у країнах Заходу вітрильний морський флот поступився місцем паровому.

Технічним відкриттям сприяв розвиток математики. Англієць Ісаак Ньютон, німець Готфрід Лейбніц заклали основи сучасної вищої мате­матики. Ісаак Ньютон сформулював закон всесвітнього тяжіння, що пояс­нював рух планет Сонячної системи. Це, а також удосконалення телескопа дали поштовх розвитку астрономії. Російський учений Михайло Ломо­носов висловив принцип збереження матерії та руху.

Саме у цей час були винайдені мікроскоп, засіб щеплення проти віспи, дротовий телеграф (азбука Морзе).

Англійський вчений Чарльз Дарвін дійшов висновку про еволюцій­ний розвиток тваринного світу.

У філософській науці цього часу точилася боротьба між матеріалізмом (світ існує сам по собі, ніким не створений і не знищуваний, закономірно розвивається і змінюється; матерія, буття є первинним, а свідомість, мислен­ня — вторинним) та ідеалізмом (первинним є не природа, буття, матерія, а Дух, свідомість, ідея, відчуття). Матеріалістами були французькі просвіти-

телі, німецькі філософи Людвіг Фейербах, Карл Маркс, Фрідріх Ен­гельс та ін., ідеалістами — Георг Гегель та ін.

У художній літературі XVIII ст. панував стиль класицизму, зразком для якого було класичне давньогрецьке і давньоримське мистецтво. Серед англійських романістів цього періоду можна виділити Даніеля Дефо ("Ро-бінзон Крузо"), Джонатана Свіфта ("Мандри Гуллівера"). У Франції під впливом просвітителів розвивалася драматургія, блискучими представ­никами якої були Жон Мольєр ("Міщанин-шляхтич", "Дон Жуан", "Тар­тюф") і П'єр Огюстен Бомарше ("Севільський цирульник", "Весілля Фігаро"). Своїми творами уславилися німецькі літератори Йоганн Фрідріх Шіллер (драми "Розбійники", "Підступність і кохання", "Марія Стюарт", "Орлеанська діва"), Йоганн Гете (драми "Фауст", "Страждання молодого

Вертера").

На початку XIX ст. у літературі переважав романтизм. І нині людство захоплюється творами німецького письменника Генріха Гепне ("Книга пісень"), англійського поета Джорджа Байрона, французького романістаіктора Гюго ("Собор Паризької Богоматері", "Знедолені", "Людина, яка сміється"). В

У середині XIX ст. було створено шедеври класиків реалізму — фран­цуза Оноре де Бальзака (епопея "Людська комедія" з 90 романів і опо­відань), англійця Чарльза Діккенса ("Посмертні записки Піквікського клубу", "Девід Копперфілд", "Домбі й син").

Серед музикантів цього періоду світової слави набула музика Йоганна Себастьяна Баха, Георга Генделя, Йозефа Гайдна, Вольфганга Амадея Моцарта, Людвіга ван Бетховена, Роберта Шумана, Ріхарда Ваг­нера. Польща "подарувала" світу великого композитора Фридерика Шо­пена, Угорщина — Ференца Ліста, Італія — Джоаккіно Россіні та Джузеппе Верді, Росія — Михайла Глінку (опери "Іван Сусанін" та ін.), Петра Чайковського (опери "Євгеній Онєгін", "Пікова дама" тощо).

У мистецтві живопису Франції представником класицизму були Жак Луї Давід ("Клятва Гораціїв", "Смерть Марата" та ін.), романтизму — Ежен Делакруа ("Різанина на Хіосі", "Свобода на барикадах").

Іспанцю Франсіско Гойя належать живописні портрети, гострохарак-терні картини ("Розстріл повстанців у ніч на 3 травня"), графічна серія "Капричос".

Архітектурні будівлі цього часу споруджувалися у стилях: класичному (палаци Версаля, собор Св. Павла в Лондоні), бароко (собор Св. Петра в Римі, Цвінгер у Дрездені), вікторіанському (за іменем королеви Вікторії), змішаних стилях попередніх епох (паризький театр "Гранд Опера").