5. 2. Специфіка і класифікація технологій у соціальній роботі

Соціальна робота є насамперед різновидом соціальної системи, що має справу з людьми — клієнтами і соціальними працівниками — та стосунками, що виникають між ними.

Соціальна робота містить три компоненти:

а) соціальну роботу як науку;

б) соціальну роботу як навчальну дисципліну (цикл навчальних
дисциплін);

в) соціальну роботу як вид діяльності.

Одним із найважливіших завдань соціальної роботи як науки є аналіз наявних форм і методів соціальної роботи, розробка опти­мальних методів і технологій вирішення різноманітних соціальних та інших проблем індивідів, верств і груп населення.

Технології носять в основному навчальний, інформаційний харак­тер, коли йдеться про соціальну роботу як навчальну дисципліну.

Соціальна робота являє собою своєрідну систему, що включає об'єкти, суб'єкти, зміст, засоби керування, функції та цілі. Основним є врахування специфіки об'єктів і видів соціальної роботи. Об'єкти соціальної роботи досить різноманітні. Це — інваліди і діти, підліт­ки з девіантною поведінкою, неповні, багатодітні сім'ї та ін. Цим обумовлена різноманітність технологій соціальної роботи.

Основою типологізації виступає ряд напрямів {видів) соціальної роботи: соціальний контроль і профілактика, соціальна терапія і реабілітація, соціальна допомога і захист, соціальне посередництво

тощо. Ці види соціальної роботи виступають основними її напря­мами, головними технологіями. Вони, безумовно, тісно пов'язані між собою і водночас відносно автономні, специфічні за цільовим призначенням і функціональним змістом.

Технології можна сприймати залежно від соціальної роботи в ши­рокому та вузькому розумінні. Якщо в другому випадку йдеться пере­важно про технології роботи зі "слабкими" верствами населення, то в першому — про технології соціального захисту всіх верств насе­лення, про створення таких умов (а це пов'язано із сутністю і змістом соціальної політики), які б сприяли зменшенню чисельності населен­ня, що не потребує допомоги і підтримки; про створення таких умов, які допомагали б населенню вирішувати свої проблеми самостійно, а в результаті сприяли б зменшенню чисельності слабозахищених верств.

Інакше кажучи, технології соціальної роботи в широкому розумін­ні, повинні носити випереджувальний характер. Завдання таких тех­нологій полягає в тому, щоб не стільки сприяти лікуванню "соціаль­них хвороб", скільки запобігати їм. Краще і для суспільства загалом, і для людей зокрема не надавати, наприклад, допомогу безробітним, а робити все можливе для запобігання безробіттю, його зменшення, навчання людей, розвитку виробництва, створення нових робочих місць, перепрофілювання цехів, підприємств, установ тощо.

Головне — створення таких умов, щоб люди вирішували свої проб­леми самостійно.