5.2. Всесвітня Туристська Організація
В 1925 р. Перший міжнародний конгрес офіціальних асоціацій, які займаються перевезенням туристів, заснував Міжнародний союз офіціальних туристських організацій (МСОТО), який в 1975 р. був перетворений в ВТО [86], а також ПРООН, яка співробітничала з ВТО і заохочувала туризм, приділяючи особливу увагу інтересам країн, що розвиваються.
Згідно Статуту ВТО [69,ст.3], її основною метою є сприяння розвитку туризму для внесення внеску в економічний розвиток, міжнародне взаєморозуміння, мир, процвітання, загальну повагу і дотримування прав людини і основних свобод для всіх людей без різниці в расі, статті, мови і релігії. ВТО встановлює і підтримує ефективне співробітництво з відповідними органами ООН і її спеціалізованими закладами. Крім цього, вишукує можливості встановлювати ділові відношення з ПРООН, а також приймає участь в її діяльності в якості діючого і виконавчого агентства.
Таким, чином, ВТО, не будучи спеціалізованим закладом ООН (як помилково вказується в деяких друкованих виданнях), має діючі договори з цією найбільш авторитетною міжнародною організацією та рядом її спеціалізованих закладів.
В цьому зв’язку потрібно відмітити договір про співробітництво і взаємовідносини між ООН і ВТО, проект якого був схвалений II сесією ГА ВТО 31 травня 1977 р. і XXXII сесією ГА ООН 22 листопада 1977 р. В ньому передбачуються, зокрема:
§ обмін необхідною інформацією і документацією;
§ сприяння в виконанні рекомендацій, що відносяться до сфери туристської діяльності;
§ розвиток такого співробітництва, яке помогло б позбутися дублювання в роботі;
§ координація роботи шляхом консультацій через Економічну та Соціальну Раду ООН (ЕКОСОС);
§ участь в роботі міжнародних конференцій і засідань по лінії ООН, в тому числі по питаннях, що торкаються діяльності ВТО;
§ обмін письмовими доповідями і заявами;
§ збір, аналіз і обмін необхідною статистичною інформацією в області туризму.
У зв’язку з тим, що ВТО веде пошук шляхів “до укладання окремих договорів про співробітництво, були з іншими закладами системи ООН, які займаються туризмом або пов’язані своєю діяльністю з туризмом”, були укладені робочі договори з Міжнародною організацією цивільної авіації і Міжнародною морською організацією, яка в той час носила назву “Міжурядова морська консультативна організація”, ці договори вступили в силу в 1987 р.
Особливо потрібно відмітити важливість підписаного в травні 1976 р. договору між ПРООН і ВТО, за яким останній доручається роль виконавчого агентства (Executing Agency) з виконання проектів в галузі туризму, які фінансуються ПРООН.
Вищим органом ВТО є ГА, яка скликається на черговій сесії кожних 2 роки. Дійсні і асоційовані члени можуть бути представлені на сесії не більше ніж п’ятьма делегатами, один з яких виконує функції голови делегації. Члени, що приєдналися, призначають на сесію до трьох спостерігачів з складу Комітету тих, що приєдналися членів. Передбачається також скликання надзвичайної сесії ГА по просьбі виконавчої ради або більшості дійсних членів організації.
ГА може розглядати любе питання і розробляти рекомендації по ньому. В її функції, зокрема, входять; вибрання свого президента та віце-президентів; вибрання членів виконавчої влади; призначення генерального секретаря (по рекомендації виконавчої ради); вибрання ревізорів; затвердження фінансового регламенту ВТО; визначення загальних напрямків по управлінню організацією; затвердження положень про персонал ВТО; затвердження загальної програми роботи ВТО; затвердження бюджету ВТО і керівництво фінансовою політикою організації в цілому; створення технічних і регіональних органів, необхідних для проведення роботи; розгляд і затвердження звітів про діяльність організації і її органів, а також прийняття необхідних мір з реалізації рекомендацій по звітах; затвердження або надання повноважень по затвердженню договорів, що складаються з урядами і міжнародними організаціями, а також з приватними організаціями і особами; підготовка рекомендацій по укладанню міжнародних договорів відносно компетентності організації; прийняття рішень у відповідності з статутними документами про прийняття в члени організації.
Робота ГА проводиться у відповідності з затвердженими правилами процедури. Зокрема на початку кожної сесії вона вибирає свого президента і віце-президента. Президент головує на ГА і відповідальний перед нею під час сесії. Він також представляє організацію на протязі строку своїх повноважень в любих випадках, коли таке представлення необхідне.
Для кворуму на ГА обов’язкова присутність делегатів, що представляють більшість дійсних членів. При голосуванні кожний дійсний член має один голос. Як правило, рішення по всіх питаннях на ГА приймаються простою більшістю голосів присутніх і голосуючих дійсних членів. Разом з тим, при розв’язанні питань, пов’язаних з бюджетно-фінансовими зобов’язаннями членів, визначення місцезнаходження штаб-квартири, а також інших питань особливої важливості, визнаних такими на даній ГА по рішенню простої більшості присутніх і голосуючих дійсних членів, необхідна більшість в дві треті їх голосів.
Для втілення в життя своїх рішень і рекомендацій ГА затвердила в рамках ВТО шість регіональних комісій: по Африці, Америці, Східній Азії і Тихому океану, Європі, Ближньому Сходу і Південній Азії. Засідання регіональних комісій проводяться регулярно під керівництвом головуючого і двох віце-голів, які вибираються на 2 роки в рамках кожної комісії [106,с.5].
Керівним органом ВТО є виконавча рада, яка в період між сесіями ГА приймає необхідні рішення по адміністративних і технічних питаннях (в межах функціональних і фінансових можливостей організації).
Виконавчий комітет доповідає про прийняті рішення найближчій сесії ГА, на якій проводяться їх наступні затвердження. Виконавчий комітет складається з дійсних членів. Він вибирається по принципу “один член на кожних п’ять дійсних членів” у відповідності з правилами, затвердженими ГА. На виборах керуються принципом справедливого і рівного географічного розподілу.
В роботі виконавчого комітету приймають участь (без права голосу) один асоційований член і представник Комітету членів, що приєдналися. Строк повноважень членів виконавчої влади визначається в 4 роки, але через кожних 2 роки переобирається половина його складу. Виконавча рада збирається на свої сесії, як правило, 2 рази в рік. З неї щорічно обираються голова і два його заступники.
Для кворуму на засіданнях ради необхідна присутність більшості членів. Рішення приймаються простою більшістю голосів присутніх голосуючих членів, за виключенням рекомендацій по бюджетно-фінансових питаннях, які повинні бути ухвалені більшістю в дві третини голосів.
У функції виконавчого комітету, зокрема, входять: прийняття необхідних мір для забезпечення виконання всіх рішень і рекомендацій ГА , також звіт про це перед нею; одержання і розгляд звітів генерального секретаря про діяльність організації; розробка і представлення пропозицій ГА; розгляд загальної програми роботи організації перед її направленням на обговорення ГА. Представлення ГА звітів і рекомендацій по адміністративним рахункам і проектах бюджету організації; створення допоміжних органів, необхідних для діяльності ради; виконання любих інших функцій, одержаних від ГА.
При виконавчому комітеті є наступні виконавчі органи: технічний комітет по програмі і координації, головним завданням якого є розгляд питань, пов’язаних з загальною програмою роботи організації; бюджетно-фінансовий Комітет, який займається попереднім дослідженням бюджетно-фінансових питань з метою підготовки рекомендацій виконавчій раді; Комітет по оточуючому середовищу, в роботі якого можуть брати участь всі члени виконавчої ради; Комітет по спрощенню формальностей, який займається проблемами пересування людей, як в міжнародному, так і в національному масштабі; Комітет по статистиці, що розробляє рекомендації по питаннях збору, аналізу і направлення статистичних даних по міжнародному і національному туризму; Підкомітет з розгляду членства в категорії членів, що приєдналися. Основні функції останнього – розгляд заявок на членство в ВТО і підготовка відповідних рекомендацій виконавчій раді.
Секретаріат складається з штату співробітників (біля 90 представників з 30 країн), його очолює генеральний секретар.
Генеральний секретар призначається ГА (по пропозиції виконавчої ради) більшістю в дві третини присутніх і голосуючих дійсних членів. Строк повноважень генерального секретаря – 4 роки, з правом переобирання. Генеральний секретар відповідальний перед ГА і виконавчою радою і виконує їх вказівки. Зокрема, він пред’являє звіти про діяльність організації, адміністративні рахунки, проекти бюджету і загальної програми роботи, а також забезпечує юридичне представництво організації.
Персонал секретаріату, що призначається генеральним секретарем, відповідальний за виконання роботи перед ним, керується затвердженими статутними документами і правилами для персоналу, як прийнято в багатьох міжнародних організаціях. При виконанні своїх обов’язків, генеральний секретар і персонал секретаріату, згідно даних ними присязі та статутними документами, не повинні запитувати або одержувати вказівки від якого б то не було уряду або влади, сторонньої для організації. Вони повинні утримуватися від любих дій, які могли б відобразитися на їх положенню як міжнародних офіційних осіб, відповідальних тільки перед організацією.
З метою надання ефективної допомоги у виконанні робочої програми організації в рамках ВТО утворений комітет приєднаних членів, який очолює голова і кілька віце – голів.
Його робоча програма виконується переважно за рахунок діяльності окремих робочих груп, що займаються такими питаннями і проблемами як капіталовкладення в сферу туризму; використання засобів автоматики; туризм і охорона здоров’я; молодіжний туризм; розвиток туризму для інвалідів; туризм і спорт.
До структурних особливостей ВТО можна віднести також функціонування інституту постійних представників країн – членів організації. Серед їх обов’язків – підтримування оперативного зв’язку між країнами і штаб-квартирою по всіх питаннях діяльності організації.
ВТО є юридичною особою і може користуватися на території країн-членів певними привілеями і імунітетом, які визначаються в окремих договорах, що укладаються організацією. Згідно статутним документам, місцеперебування організації визначається і може бути в любий час змінено рішенням ГА. Зокрема, на основі Конвенції між ГА і Іспанією про правовий статус організації в Іспанії, текст, якого був підписаний 10 листопада 1975 р. і ратифікований Іспанією 8 жовтня 1976 року (схвалена ГА ВТО 31 травня 1977 р.), штаб-квартира ВТО 1 січня 1976 р. була перенесена з Женеви в Мадрид в будинок, який передав для ВТО іспанський уряд.
Офіціальні мови ВТО – англійська, іспанська, російська і французька. Поправки до статуту ВТО про визнання арабського в якості офіційної мови організації так і не вступили в силу внаслідок відсутності їх ратифікації необхідною більшістю дійсних членів організації. Бюджетні витрати ВТО на здійснення адміністративних функцій і реалізацію загальної програми роботи покриваються за рахунок членських внесків і любих інших надходжень, у відповідності з фінансовими правилами організації. Розмір членських внесків визначається по так званій “формулі Лусака", прийнятої при формуванні ВТО, яка в 1989 р. була переглянута. Формула передбачає певний процент бюджету організації, від якого залежить фактичний розмір членського внеску тієї чи іншої країни. Бюджет ВТО, проект якого складається генеральним секретарем, розрахований на 2 роки.
Робоча програма ВТО формується і затверджується на двохрічний період. Одним з її суттєвих елементом при її підготовці в останні роки стають розміри бюджетних асигнувань, тобто утворення так званої програми бюджету організації.
Основними міжнародно-правовими формами діяльності ВТО є проведення конференцій та нарад. Так наприклад, ВТО було проведено в 1980 р. Всесвітньої конференції з туризму, в 1982 р. Всесвітню нараду з туризму в 1989 р. Крім того , в 1985 р. на VI сесії ГА ВТО була прийнята Хартія туризму і Кодекс туриста [73].
ГА ООН прийняла резолюцію № 38/146 від 19 грудня 1983 р., в якій рекомендувалось всім членам організації звернути більше уваги на принципи Манільської декларації і Документу Акапулько [72] при розробці і здійснені політики, планів і програм в області туризму, у відповідності з своїми національними пріоритетами і в рамках Програми роботи ВТО.
На Міжпарламентській конференції з туризму 1989 р. була прийнята Гаазька декларація [74], яка є інструментом міжнародного співробітництва і партнерства, об’єднання народів і факторів, що сприяють розвитку індивідуального і колективного туризму. Її основні положення зводяться до наступного: туризм – форма проведення вільного часу; туризм – ефективний засіб співпраці і соціально-економічного розвитку країни; природне, культурне і людське оточуюче середовище – основні умови розвитку туризму; туризм носить гуманний характер; кожна людина має право на свободу подорожі; спрощення формальності подорожі – основа розвитку туризму; безпека і захист туристів, повага до їх гідності – найважливіші умови розвитку туризму; держава повинна приймати міри по боротьбі з тероризмом, покращувати якість туристських послуг, планувати розвиток туристської інфраструктури.
Парламенти уряди, державні і приватні організації, асоціації і заклади, що відповідають за туристську діяльність, професіоналів в області туризму, а також самих туристів, повинні старанно враховувати принципи Гаазької декларації і постійно базуватися на них в своїй роботі.
Керуючись положеннями декларації Ріо про оточуюче середовище і розвиток 1992 р. [75], ВТО, Всесвітня рада по туризму і Рада Землі вирішили сприяти здійсненню плану дії “Повістки 21 для індустрії туризму” з метою покращання стану оточуючого середовища і забезпечення більш стійкого розвитку туризму і міжнародних подорожей. Розроблені дев’ять пріоритетів для урядів та асоціацій в цій області. В заяві ВТО про обмеження “організованого сексу” 1995 р. намічаються кроки, які можуть бути прийняті урядами і туристськими компаніями для боротьби з секс – туризмом. В Декларації Бали по питаннях туризму 1996 р. намічені шляхи з реалізації Програми ВТО в області туризму. У відповідності з Договором ВТО і ЮНЕСКО заснований “університет туризму на благо світу” в цілях розвитку співробітництва шляхом використання супутників зв’язку між університетами в Ізраїлі, на Західному березі ріки Йордан, в Марокко і Тунісі.
На конференціях в Лісабоні в дослідженні “Tourism: 2020 Vision” ВТО оголосило про найбільш перспективних туристських напрямках наступного століття.
В даний час активно розвивається пригодницький туризм, оскільки на нашій планеті практично все уже відкрито і досліджено і залишилось дуже мало місць для романтики, проглядаються тенденції до подорожей в гори на всю велику висоту, в глибину морів, на “край землі” і навіть в космос.
Щодо відношення гір, то зараз уже можна організовувати походи на самі високі вершини світу. Якщо говорити про морські глибини, то з 1985 р. почата експлуатація 46 підводних човнів. Тільки в 1996 році ними скористались більше 2 млн. чоловік, що принесло операторам 147 млн. доларів. не так давно почато виробництво субмарин з прозорим корпусом, який дозволяє одержати прекрасний огляд підводних глибин. Такий човен в серпні 1998 р. почав прокладати свій курс в Північній Атлантиці до місця аварії знаменитого “Титаніка”.
А якщо говорити про “край землі”, то тут на першому місці Антарктида. В минулому році льодовий континент відвідали 10 тис. туристів, які заплатили за це задоволення від 9 до 16 тис. доларів. Австралія зараз вирішує питання про перетворення трьох своїх дослідницьких баз в Антарктиді в туристські центри. Великобританія, Нова Зеландія і Росія уже відкрили там свої бази для відвідування мандрівниками, що прибувають на пароплавах.
Круїзний сектор туризму розвивається феноменальними темпами. В 1997 р. близько 7 млн. чоловік подорожували на круїзних суднах, а до 2000 року це число виросло до 9 млн. чоловік. Зараз будуються 42 круїзних судна, причому вони становляться все крупнішими, їх водозаміщення становить 250 тис. тонн, кількість палуб 8, а розмістити вони можуть до 6200 пасажирів.
Екотуризм – цей тип подорожей має за мету збереження навколишнього середовища. Організовуються і короткі ознайомчі тури з окремо визначеної тематики, і тури для більших груп, відпочиваючих на курортах, з відвідуванням національних заповідників. Прибуток від таких поїздок переважно направляється на фінансування проектів по збереженню природи для майбутніх поколінь.
Культурно-пізнавальний туризм притягує найбільші потоки, які з цілого світу направляються в Європу, Азію і на Близький Схід. Організовуються освітні тури для невеликих груп з відвідуванням культурних пам’ятників відпочиваючими. У зв’язку з цим , велике значення має проведення ефективних заходів по збереженню пам’ятників культури і управління потоками туристів до них.
Тематичний туризм передбачує підвищений інтерес до якого-небудь явища (наприклад, кліматичних особливостей, флори і фауни місцевості), який лідирує над звичайними мотивами відпочинку. Популярність тематичних парків, в якості місць для відпочинку, зростає з кожним роком. В даний момент по всьому світу будується кілька таких парків.
ВТО також прогнозує в XXI ст. справжній бум подорожей, але, час який люди зможуть виділити на свій відпочинок, скоротиться, особливо на основних ринках – поставниках туристів. Згідно дослідженню “Impact on Tourism”, також представленому на конференції в Лісабоні, мандрівники XXI ст. будуть “багатими грошима, але бідними часом”. В результаті вони стануть шукати туристський продукт, що включає в себе максимум задоволення за хвилину часу. Будуть процвітати тематичні парки і круїзні подорожі, оскільки люди зможуть відвідати декілька місць за короткий строк.
Стануть популярними короткі відпустки і поїздки на вихідні. А основний відпуск року у багатьох людей буде скорочуватись. Є немало людей, яким потрібен відпочинок з повним відключенням від щоденних турбот і тривог, цим пояснюється ріст популярності курортів, що працюють по системі “all-inclusive”.
Згідно прогнозу ВТО, до 2010 р. всього подорожуючих в світі буде 1,6 млрд. чоловік. Для порівняння: в 1997 р. подорожувало 612 млн. чоловік [115].
Як правило, в туристських державах, особливо в острівних країнах, створюються міністерства по туризму. Одначе деякі з них мають або державний департамент з туризму, який підлягає Міністерству економіки, або департамент зовнішньої торгівлі, або . як наприклад, в Україні департамент в рамках Міністерства в справах молоді, спорту і туризму.
Більшість країн мають свої національні туристські організації. У Франції і Іспанії вони входять в уряд; в інших країнах створюються незалежно від уряду, але підтримуються ним централізованими фінансовими субсидіями. Як у Великобританії. В більшій частині вони громадські, створені на основі статуту організації, який і визначає їх структуру. Згідно рекомендацій ВТО, національні туристські організації виконують наступні функції:
§ представляють урядові інтереси у міжнародному масштабі;
§ укладають двохсторонні і багатосторонні договори з метою збільшення туристських потоків між країнами учасниками;
§ організовують спільні маркетингові дослідження туристського ринку;
§ знаходять шляхи оптимізації туристських національних ресурсів;
§ залучаються до технічного і фінансового співробітництва;
§ забезпечують взаємне спрощення митного контролю;
§ поліцейське і грошове регулювання;
§ підтримка технологічних контрактів (наприклад в готелях і місцях зимового спорту);
§ організовують туристські послуги в національному і міжнародному масштабах;
§ планування і розвиток туризму;
§ регулювання і контроль підприємств, включених в туризм (регулювання і правове забезпечення готельного господарства, класифікація готелів і ресторанів, інспекція і вивчення ліцензій на право діяльності);
§ публікація статистики, оглядів, результатів досліджень ринку (вивчення вражень, аналіз поведінки споживачів);
§ збут туристських продуктів в інші країни (створення туристських агентств за кордоном для забезпечення інформацією і збутом, публікація брошур, листівок, путівників і спеціальної туристської інформації);
§ просування іноземних туристських центрів (компанії в пресі, на радіо, телебаченні);
§ діяльність по полегшенню, уніфікації і усуненню митного і прикордонного контролю;
§ створення структур по прийому гостей і забезпечення туристською інформацією (спеціальні поліцейські інструкції для допомоги гостям складені в 19 країнах);
§ забезпечення професійної підготовки в туризмі (курси, семінари, учбові програми);
§ захист і збереження туристських ресурсів і ексклюзивної спадщини країни (монументів, історичних місць), компанії по захисту культури та мистецтва;
§ охорона оточуючого середовища (проведення компанії по охороні природи, парків відпочинку, природних ресурсів).
В багатьох країнах світу створюються некомерційні асоціації, які представлені консультативними радами по туризму. Ці ради об’єднуються в неурядові міжнародні організації, такі, як Всесвітня асоціація туристських агентств і туроператорів, Міжнародна рада турагенств, Міжнародна федерація асоціацій турагенств та інші.
Правовою основою міжнародного співробітництва в області туризму є міжнародні договори України. якщо міжнародним договором, в якому участує Україна, встановлені інші норми ніж ті, які містяться в Законі України “Про туризм” [17], діють норми міжнародного договору.
Україна сприяє розширенню і зміцненню міжнародного співробітництва в галузі туризму, а також бере участь в діяльності міжнародних туристичних організацій на правах повного або асоційованого члена або спостерігача [17, ст.31]. Так, з 20 жовтня 1997 року Україна була прийнята в дійсні члени ВТО, а 25 вересня 1999 року Україна була обрана до складу Виконавчого комітету ВТО [66]. Це є безумовно ознакою довіри до України засвідченої їй 133-ма державами-членами ВТО і визнанням України як країни з великим туристським потенціалом.