5.3. Теорія капіталістичної експлуатації К. Маркса

5.3 Теорія капіталістичної експлуатації К. Маркса

Експлуатація - це присвоєння результатів чужої праці, що не повертаються працівникам назад у якій-небудь формі. Особливості капіталістичної експлуатації полягають у наступному:

1. вона має схований, замаскований характер, оскільки зовні усе виглядає як угода рівноправних партнерів (один продав робочу силу, інший купив),

2. заснована на економічному примушенні до праці,

3. робітник  працює  під  контролем  капіталіста,  котрий  визначає тривалість робочого дня (у рамках відповідного законодавства, але тільки тоді, коли воно з'являється) і його розподіл на необхідний робочий час і
додатковий.

Частина робочого дня, протягом якої відбувається відтворення вартості робочої сили, називається необхідним робочим часом. Праця, витрачена в цей проміжок часу, — необхідна праця. Її матеріальним вираженням є необхідний продукт, що виступає еквівалентом вартості робочої сили і привласнюється безпосередньо виробником. Друга частина робочого дня — додатковий робочий час - являє собою перевищення над необхідним робочим часом, протягом якого робітник працює на капіталіста і створює додаткову вартість (вона позначається буквою «М»).

Додаткова вартість — це вартість, створена працею найманого робітника в додатковий робочий час і безкоштовно привласнена капіталістом.

Таким чином, протягом робочого дня найманий робітник створює нову вартість чи знову створену вартість, що складається з витрат оплачених (V) і неоплачених (М), сумарно (V+М).

Разом з тим, конкретною працею найманий робітник переносить вартість спожитих засобів виробництва на виготовлений продукт і створює споживчу вартість. Отже, вартість товару крім нової вартості, включає і вартість засобів виробництва, спожитих у процесі праці, тобто перенесені витрати минулої праці (З). Формула вартості товару, створеного на капіталістичному підприємстві, має вид:

W=С+V+М.

Процес праці являє собою, таким чином, єдність утворення вартості в межах необхідного робочого часу і зростання вартості в межах додаткового робочого часу.

Особливості товарного виробництва в умовах капіталізму укладається не в розподілі праці і його продукту на необхідний і додатковий, а в тому, що необхідний продукт набуває форму еквівалента вартості робочої сили, а додатковий - форму додаткової вартості. Еквівалент вартості робочої сили привласнюється працівником, а додаткова вартість — власником засобів виробництва. Соціально-економічним змістом такої подвійності присвоєння є експлуатація найманої праці.