5.5. Облік розрахунків з бюджетом з податку на доходи фізичних осіб
5.5. Облік розрахунків з бюджетом з податку на доходи фізичних осіб
Облік розрахунків з бюджетом з податку на доходи громадян до 1.01.04 року вівся відповідно до Декрету Кабінету Міністрів про прибутковий податок громадян, який був прийнятий в грудні 1992 року і набрав чинності з 01.01.93р. і відповідною Інструкцією „Про прибутковий податок з громадян".
З 01.01.04 року набрав чинності Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб". До цього закону додатково видані 2 Інструкції: „Інструкція про оподаткування фізичних осіб - підприємців"; „Інструкція про податковий кредит щодо податку з доходів фізичних осіб".
В Законі в статті 1 наводиться визначення самого податку з доходів фізичних осіб як сплати фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовану особу, що отримує цей податок згідно з цим Законом.
Платниками податку є:
— резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
— нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України. Об'єктом оподаткування резидента є:
загальний місячний оподатковуваний дохід;
чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;
доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;
іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування нерезидента є:
-загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
-загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
-доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:
доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;
доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності;
доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури і т.д.);
сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 14 Закону;
сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових внесків (премій), пенсійних вкладів, сплачена будь-якою особою — резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:
а) особою — резидентом, яка визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за таким договором;
б) одним з членів сім'ї першого ступеня споріднення платника податку;
в) працедавцем — резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного страхування платника податку, якщо така сума у розрахунку на такого платника податку не перевищує 15 відсотків нарахованої таким працедавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, у якому сплачується такий страховий внесок (премія), але при цьому не вище суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. у розрахунку за такий місяць за сукупністю всіх таких внесків;
сума страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що сплачуються платнику податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, за договорами пенсійного вкладу у випадках та розмірах, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону;
частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11—12 Закону;
дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 цього Закону;
оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом;
дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або нематеріальної(моральної) шкоди;
дивіденди;
проценти за депозитами;
вартість успадкованого майна в межах, що підлягає оподаткуванню;
сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на
відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством
строки;
кошти або майно, отримані платником податку як хабар, викрадені чи
знайдені як скарб;
інші доходи громадян.
Повний перелік виплат, які включаються до річного і місячного оподаткованого доходу наведені в статті 4 Закону.
Нарахування податку з доходів фізичних осіб в підприємствах здійснюється записом: Дт 66 Кт 641, а перерахування - Дт 641 Кт 31.
Платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.
Під податковим кредитом згідно з Законом розуміють суму (вартість) витрат, понесених платником податку — резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.
До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Зазначені документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.
Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:
частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із статтею 10 Закону;
суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п'яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;
суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної законодавством.
Такі витрати включаються:
а) при навчанні платника податку або іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення — до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором;
б) при навчанні обох членів подружжя — окремо до податкового кредиту кожного, відповідно до вартості його навчання.
суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування.
суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій та пенсійних внесків страхувальнику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення як такого платника податку, так і членів його сім'ї, визначеним законодавством.
Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер. Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься. Центральний податковий орган видає інструкцію з питань застосування норм цієї статті та провадить безоплатні роз'яснення порядку документального підтвердження прав на податковий кредит та подання податкової декларації, утому числі шляхом проведення відповідних навчань, семінарів тощо, забезпечує безоплатне надання бланків декларацій з цього податку, інших розрахунків, передбачених Законом, податковими органами за першим запитом платника цього податку.
Згідно норм, визначених статтею 6 Закону платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:
у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якого платника податку;
у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1— для платника податку, який:
а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
б) утримує дитину-інваліда — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
в) має троє чи більше дітей віком до 18 років — у розрахунку на кожну таку дитину;
г) є вдівцем або вдовою;
д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
е) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;
є) є інвалідом І або II групи, у тому числі з дитинства;
ж) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав
переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів.
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав. Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.
Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як:
а) плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;
б) стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад'юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету;
в) заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі;
г) заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями;
д) доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Ставка податку становить 13% (з 01.01.2007 року - 15%) відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, зазначених нижче.. Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:
— проценти, нараховані на залишки за поточними рахунками фізосіб, у тому числі і за картрахунками;— процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;
— проценти на вклади (внески) до кредитних спілок, створених відповідно до законодавства;
— в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.
Ставка податку становить подвійний розмір ставки (13 %),від об'єкта
оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у
грошовому виразі), або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь
нерезидентів — фізичних осіб. Ставка податку може становити інший розмір,
визначений відповідними нормами Закону.
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. Якщо згідно з нормами Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.