5.6. ДЖЕРЕЛА і ПРИМІТКИ
ДЖЕРЕЛА і ПРИМІТКИ
1 Роберт Ф. Беркхофер називає подібного роду наративи the great stories (велики
ми історіями). Серед функцій, які виконують "великі історії" він визначає: 1) служити
свого роду засобом для вбудовування "часткових" історій у ширший контекст задля
того, щоб з'ясувати їхнє значення, чи знайти їхній смисл, чи, нарешті, щоб видобути з
них уроки; 2) пропонувати цей самий ширший контекст і загальні рамки, в яких поста
вала б національна історія; 3) стверджувати єдність історичного процесу і єдиного мо
жливого способу його відображення (див.: Robert F. Berkhofer Jr. Beyond the Great
Story. History as Text and Discourse (Cambridge, Mass. and London, 1998), p. 40—41).
2 Див.: Serhii Plokhy, "Revisiting the 'Golden Age': Mykhailo Hrushevsky and the
Early History of the Ukrainian Cossacks", Mykhailo Hrushevsky, History of Ukraine-Rus',
vol. 7. The Cossack Age to 1625, tr. By Bohdan Struminsky, ed. By Serhii Plokhy and Frank
Sysyn (Edmonton and Toronto, 1999), p. XXVIII.
3 Benedict Anderson, Imagined Communities. Reflections on the Origin and Spread of
Nationalism (London and New York, 1991), p. 205.
4 Serhii Plokhy, "Revisiting the 'Golden Age'".
5 Обговорення проблеми "неісторичних" націй із спеціальною увагою до Украї
ни див.: IvanL. Rudnytsky, "Observations on the Problem of'Historical' and 'Non-Histori
cal' Nations", Ivan L. Rudnytsky, Modern Ukrainian History (Edmonton, 1987),
pp. 37—48.
6 Peter Burke, Popular Culture in Early Modern Europe (New York, Cambridge et al),
p. 5.
7 David Saunders, The Ukrainian Impact on Russian Culture. 1750 — 1850 (Edmon
ton, 1985), p. 164.
8 Ibidem, p. 9.
9 Ibidem, p. 10.
10 Докладніше див.: Грабович Григорій. Слідами національних містифікацій //
Критика. — 2001. — № 6.
11 Peter Burke, Op. cit., p. 12.
12 Ibidem.
13Грушевський М.С. Історія України-Русі. —Т. 1. —К., 1913. —С. 1.
14 Там само. — С. 6.
15 Там само.
16 Eric Hobsbawm. Nations and Nationalism since 1790. (Cambridge, 1990).
17 Див.: Stephen G. Alter, Darwinism and the Linguistic Image: Language, Race and
Natural Theology in the Nineteenth Century. (Baltimore and London, 1999).
18 Грушевський M. С Історія У країни-Русі. —Т. 1. —С. 17.
19 Там само. — С. 17.
20 Там само. —С. 19.
21 Там само. — С. 8.
22 Грушевський М. Звичайна схема "руської" історії та справа раціонального
укладу історії східного слов'янства // Статьи по славяноведению. I. — СПб., 1904.
23 Милюков П.Н. Главные течения русской исторической мысли. — М., 1897.
24 Plokhy Serhii, Revisiting the 'Golden Age' — p. XXVIII—XXIX.
25Грушевський М.С'. Історія України-Русі. — Т. 1. —С. 3—4. Щодо безпосередньої рецепції схеми Грушевського в українських і позаукраїнських колах див.: Frank E. Sysyn. "Introduction to the 'History of Ukraine-Rus'" Mykhailo Hrushevsky. History of Ukraine-Rus', vol. 1. From Prehistory to the Eleventh Century, tr. Marta Skorupsky, ed. Andrzej Poppe and Frank E. Sysyn (Edmonton and Toronto, 1997), p. XXXV—XXXVII.
26 John A. Armstrong. "Myth and History in the Evolution of Ukrainian Conscious
ness" Ukraine and Russia in their Historical Encounter (Edmonton, 1992), p. 128.
27 Ibidem, p. 129.
28 Цит. за: Эйдельман Н. Последний летописец. — М., 1983. — С. 95.
29 Про європейські подорожі XVI—XVII ст. див.: Antoni M№czak, Odkrywanie
Europy. Podryi'e w czasach renesansu i baroku (Warszawa, 1998).
30 Ibidem, s. 8.
31 Біленький Сергій. Мандрувати й описувати: биті шляхи культури під імперсь
ким оком // Критика. — 2001. — №6.
32 Larry Wolff, Inventing Eastern Europe. The Map of Civilization on the Mind of the
Enlightenment (Stanford, C A, 1994).
33 Edward Said, Orientalism (New York, 1994).
34 Robert Eisner, Travelers to an Antique Land. The History and Literature of Travel to
Greece (Ann Arbor, MI, 1993).
35 Ibidem, p. 119.
36 Ibidem, p. 82.
37 Біленький Сергій. Мандрувати й описувати: биті шляхи культури під імперсь
ким оком // Критика. — 2001. — №6.
38 Martin Malia, Russia under the Western Eye. From the Bronze Horseman to Lenin
Mausoleum (Cambridge, MA, 1998).
39 Maria Todorova, Imagining Balkans (New York, 1997).
40 Benedict Anderson, Imagined Communities, p. 53—58.
41 Загальний огляд подорожньої літератури в Росії див.: Andreas Schoenle. Authenticity and Fiction in the Russian Literary Journey, 1790—1840 (Cambridge, MA and London), 2000. Огляд змісту деяких мандрівних нотаток про Малоросію див.: Синиц-кий Л. Малороссия по рассказам путешественников конца прошлого и начала нынешнего столетия // Киевская старина. — 1892. — № 2. — С. 226—259.
42Біленький Сергій. Мандрувати й описувати...
43 Путешествие в Малороссию, изданное П. Шаликовым. — М., 1803.
^Письма из Малороссии, писанные Алексеем Левшиным. —Харьков, 1816. — С. I, 1—2.
45 Путешествие в Киев в 1817 году, соч. кн. Ивана Михайловича Долгорукого //
Чтения в Обществе истории и древностей Российских при Московском университе
те.—1870.—Кн. 2.—С. 67.
46 Документи першої історико-археологічної експедиції в Україну // Київська
старовина. — 1998. —№ 3. — С 179.
47 Записки русского путешественника А. Глаголева с 1823 по 1827 год. Часть 1.
Россия, Австрия. — СПб., 1837. — С. 105.
48 Путешествие в Киев в 1817 году, соч. кн. Ивана Михайловича Долгорукого //
Чтения в Обществе истории и древностей Российских при Московском университе
те. — 1870. — Кн. 2. — С. 22.
49 У такий стан переяславська фортеця, очевидно, прийшла після відміни полко
вого устрою. Ілля Тимковський, професор Московського університету, згадуючи своє
дитинство в Переяславі у 1780-х pp., описує місто так: "Город обведен был высоким
полковым валом с тремя сквозными башнями, по трем въездам, и заключался крепос-
тию на стечении Трубежа и Альты" (див.: Записки Ильи Федоровича Тимковского.
"Мое определение в службу", сказание в трех частях // Русский архив. — М., 1874. —
Т. 12. —Тетрадь 6. —Стб. 1401). Те, що 1816 року видавалося Лєвшину руїнами сивої
древності, виявляється, тридцять років тому було все ще в цілковито робочому стані.
50 Поверхностные замечания по дороге от Москвы до Малороссии О. фон Гуна, в
трех част. —М., 1806. —С. 91.
51 Можемо оцінити справедливість цих вражень росіян. 1823 р. в Чернігів приїхав
Й. А. Самчевський, майбутній інспектор Новгород-Сіверської гімназії. Родом з-під
Новгорода Сіверського, він, утім, також може вважатися одним із наших мандрівни
ків, адже прибув до Чернігова з Санкт-Петербурга після довгого навчання в духовній
академії. Згодом він так описував своє перше враження від міста: "Когда мы подъез
жали к Чернигову, он издали показался нам порядочным городом; но когда мы въеха
ли в самый город, нам представилось какое-то углубление в виде луга, по которому
протекал ничтожный ручеек, называемый Стрыжень, и над этим Стрыжнем возвыша
лся плохой мост. .. .Долго мы еще не могли привыкнуть к неприглядному Чернигову и
часто, выходя за город, с курганов тоскливо смотрели на петербургский тракт, по ко
торому мне сильно хотелось возвратиться в незабвенный для меня Петербург" (див.:
Воспоминания Иосифа Самчевского (1800—1886 г.) // Киевская старина. — 1894. —
№ 1.—С. 22).
52 Robert Eisner, Travelers to an Antique Land, p. 66.
53 Через сім років князь був ще категоричнішим: "Я уверен, что всякое животное
имеет также свои увеселения. Один Малоросс и скот его, вол, работают, когда не спят,
и спят, когда не работают".
54 Robert Eisner, Travelers to an Antique Land, p. 77—78.
55 Ibidem, p. 78.
56 Див.: R. Clyde, From Rebel to Hero. The Image of the Highlander. 1745—1830 (Ed
inburgh, 1995).
57 Див.: Hugh Trevor Roper. "The Invention of Tradition: The Highland Tradition of
Scotland", Invention of Tradition, ed. E. Hobsbawm and Terence ranger (Cambridge, 1999),
p. 15—42. He можна сказати, що пошуки етнографічно "чистого" типу шляхетного ди
куна завершилися в XIX ст. В міру того, як Україна все більше індустріалізувалася,
образи наддніпрянські, навіть народні, втрачали привабливість. Українські інтеліген
ти, мабуть з М. Коцюбинського починаючи, звертають погляд в Карпати в пошуках
неінфікованого машинною цивілізацією типу українця. Штучний етнографізм Коцюбинського в "Тінях забутих предків" мав на меті сконструювати "українського хай-лендера" — верховинця-гуцула — як архетипне втілення української "народності", іконографічний образ українця.
58 Mary Louise Pratt. Imperial Eyes. Travel Writing and Transculturation (London and
New York, 1997); Сергій Біленький. Подорожувати й описувати, с. 15.
59 Біографічні дані про Я. М. Марковича, а також огляд його творчості можна
знайти у: Лазаревский А. Прежние изыскатели Малорусской старины. I // Киевская
старина. — 1894. — № 12. —С. 351—387.
60 Див., напр.: Кравченко В.В. Нариси з української історіографії епохи націо
нального відродження (друга половина XVIII — середина XIX ст.). — Харків, 1996. —
С 90—93.
61 Кравченко В.В. Нариси з української історіографії. — С 41—42.
62 Там само. — С 43.
63 Путешествие в святую землю священника Иоанна Лукьянова // Русский ар
хив. — 1863.—Т. 1.
64 Тут і нижче мій виклад Грунтується на: David Saunders, The Ukrainian Impact on
Russian Culture. 1750 — 1850 (Edmonton, 1985), p. 189—199.
65 Ibidem, p. 224.
66 Див. докладніше: David Saunders, The Ukrainian Impact on Russian Culture,
p. 224—230.
67 Ibidem, p. 227.
68 Ibidem.
69 Журба O.I. Київська археографічна комісія. 1843—1921. Нарис історії і діяль
ності. — К., 1993. — С 132 (додаток 1).
70 Кравченко В.В. Нариси з української історіографії. — С 47.
71 Там само. — С 54.
12Голубев С. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники. Опыт исторического исследования. —К., 1883—1889.
73 Див.: Serhii Plokhy, The Cossacks and Religion in Early Modern Ukraine (Oxford, 2001), p. 100—145.
74Hryhorij Hrabianka's 'The Great War of BohdanXmel'nyc'kyj' [Harvard Library of Early Ukrainian Literature. Texts, v. IX] (Cambridge, MA, 1990), p. 300—307.
75 Дневник генерального подскарбия Якова Марковича (1717—1767 гг.), под ред.
Ал. Лазаревского. Ч. 1 (1717—1725 гг.). — К., 1893. —С. 241.
76 Кравченко В.В. Нариси з української історіографії. — С. 62—127.
11 Кравченко В.В. Нариси з української історіографії. — С 128.
78 Докладніше про "Історію русів" див.: Кравченко В.В. Нариси з української іс
торіографії. — С 128—200.
79 История русов или Малой России, сочинение Георгия Конисского, архиепис
копа Белорусского. — М., 1846 (окремий відбиток із Чтений в Обществе истории и
древностей российских).
80 Докладніше про "Історію русів" див.: Кравченко В.В. Нариси з української іс
торіографії. — С. 209—244.
81 Бантыш-Каменский Д. История Малой России от водворения славян в сей
стране до уничтожения Гетманства. — СПб., К., Харьков, 1903.
82 Иконников B.C. Киев в 1654—1855 гг. — К., 1904. — С. 127 (окрема відбитка із
Киевской старины).
83 Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. —К., 1991. — С. 18. Про те ж
саме писав 1823 р. Глаголев: "Благочестие и набожность, которой русский народ ве
лик и могущественен, принадлежит к отличительным чертам его. Прошло тысячеле
тие и, несмотря на пленение Батыево и Польское, он не забыл своего Иерусалима, ко
торым воссиял свет откровения в России".
84 Записки Ивана Матвеевича Сбитнева // Киевская старина. — 1887. — № 2. —
С. 305.
85 Иконников B.C. Киев в 1654—1855 гг. —С. 127.
86 Русский архив. — 1878. — № 3.
87 Русская старина. — Т. 8. — 1873, ноябрь. — С. 671—672.
88 Записки графа Сегюра о пребывании его в России в царствование Екатерины II
(1785—1789). —СПб., 1865.—С. 153.
89—90 сапожников к истории Золотых ворот // Киевская старина. — 1886. — №5.—С. 163—168.
91 Путешествие высокопреосвященного Платона, митрополита московского, в
Киев и по другим российским городам в 1804 г. Снегирев ИМ. Жизнь московского
митрополита Платона. — М, 1856. — Прилож. С. 37.
92 Иконников B.C. Киев в 1654—1855 гг. —С. 132.
93 Цит. за: David Saunders, Ukrainian Impact on Russian Culture, p. 205.
94 Див.: Иконников B.C. Опыт русской историографии. — Т. 1, кн. 1. — К.,
1891. —С. 136.
95 Витяги із листування опубліковано Іконніковим. Иконников B.C. Опыт русс
кой историографии.— Т. 1,кн. 1.—С. 185—191.
96 Переписка государственного канцлера графа Н. П. Румянцева с московскими
учеными. ЧОИДР. — Кн. 1.—М., 1882.—С.191—192.
97 Ананьева Т. Десятинна церква: коло витоків археологічних досліджень
(1820—1830-ті pp.) // Церква Богородиці Десятинна в Києві. До 1000 освячення. — К.,
1996. —С 15—23.
98 Там само. — С 20—21.
99 Письма о Киеве, соч. М. А. Максимовича. — М., 1869. — С 56—58.
100 Див., однак, короткі, але вдумливі зауваження О. І. Міллера (Миллер А. И.
"Украинский вопрос" в политике властей и русском общественном мнении (вторая
половина XIX в.). — СПб., 2000). Тут і далі посилатимуся на авторську версію книж
ки, вміщену на сайті "Empires; Comparative History" http://www.empires.ru/publica-
tions/books/id/433335.html
101 Такий огляд Грушевський вмістив як спеціальний апендикс до першого тому
"Історії України-Русі", див.: Грушевський М.С. Історія України-Русі. — Т. 1. —
С 551—556. Утім, сюжету "запустіння" Приндіпров'я історик присвятив досить міс
ця ще у своїй медальній роботі, так що можна розглядати його погляди як продовжен
ня ідей вчителя — В. Б. Антоновича (див.: Грушевский М.С. Очерк истории Киевской
земли от смерти Ярослава до конца XIV столетия. — К., 1891. — С. 427—443).
102 Як це стає ясно із циркуляру, розісланого по свіжих слідах С. С. Уваровим
(див.: David Saunders, The Ukrainian Impact on Russian Culture. 1750— 1850 (Edmonton,
1985), p. 233—234. Див., однак, протилежну інтерпретацію офіційної реакції: Милле-
рА. И. "Украинский вопрос"... —Глава 1.
103 Иван Михайлович Снегирев и дневник его воспоминаний. — СПб., 1871. —
С. 112. Одна з перших ініціатив Уварова на посаді міністра народної освіти полягала в
организації при Дерптському університеті щомісячного видання Dorpater Jahbbcher
fRr Literatur, Statistik und Kunst besonders Russlands. Попередник Уварова князь
Лівен, який, треба гадати, також мусив відчувати проблеми із російською вимовою,
так закінчив свою промову до професорів Московського університету 1828 р.: «Я
русский и вы русские!»
104 Переписка государственного канцлера графа Н. П. Румянцева с московскими
учеными, с предисл., примеч. и указат. Е. В. Барсова. ЧОИДР. — Кн. 1. — М., 1882. —
СП.
105 Цит. за: Миллер А. И. Украинский вопрос... — Глава 2. Роз'яснення Муханова
були спровоковані сумнівами цензора В. Бекетова з приводу Кулішевої
"Хмельниччини". Бекетов звернувся до Головного управління із запитом: "Может ли
вообще быть допущена история Малороссии, в чем как бы высказывается самостояте
льность этого края?" і одержав вищенаведену відповідь.
106Из дневника, веденного Ю. Ф. Самариным в Киеве, в 1850 году // Русский Архив. —1877. —№6. — С. 232. Цит. за: Миллер А. И. Украинский вопрос... —Глава 1.
107 Після повстання 1830—1831 pp. уряд починає вживати енергійних заходів (зокрема, ліквідовуючи польську систему освіти й замінюючи її мережею російських закладів), спрямованих на підрив польської ідентичності краю. Проте, як зазначає Да-ніель Бовуа, успіх цих рішучих і зовні ефективних заходів на 1840-ві pp. все ще був доволі сумнівним, лише частково сприяючи інтеграції поляків в російське суспільство (див.: Бовуа Д. Шляхтич, кріпак, ревізор. Польська шляхта між царизмом та українськими масами (1831—1863). —К., 1996. —С. 276—293). Все, що точиться в цей час на Правобережжі, відбувається між поляками та російською адміністрацією. Українці не потрапляють до картини навіть спорадично.
108Миллер А.И. Украинский вопрос... — Глава 2.
109 Там само.
110 Там само. — Глава 5.